Ухвала суду № 39034947, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/67723/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012

у справі № 2а/1770/1679/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник і К»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соняшник і К» (надалі - позивач, ТОВ «Соняшник і К») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 №№ 0001682342, 0001692342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 ТОВ «Соняшник і К» у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «Соняшник і К» задоволено повністю - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 17.04.2012 № 0001682342, № 0001692342.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Соняшник і К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої 28.03.2012 складено акт № 22-100/36290841 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушено позивачем приписів: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на прибуток на загальну суму 143 868,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 57 513,00 грн.

На підставі висновків акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.04.2012 № 0001682342, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 143 868,00 грн.; № 0001692342, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71 891,00 грн., у т.ч. 57 513,00 грн. за основним платежем та 14 378,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем документи та наведені доводи, з урахуванням специфіки досліджуваних господарських операцій - умов перевезення, зберігання товарів та їх подальшої реалізації, не доводять реальності здійснення таких господарської операції.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, що підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліків, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу наведених норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, порядок заповнення якої затверджується центральним органом державної податкової служби.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судами встановлено, що 21.12.2010 між ТОВ «Синтезагро» (продавець) та ТОВ «Соняшник і К» (покупець) було укладено Договір № 2010-035, предметом якого стала поставка товару - хімічної продукції на умовах, визначених договором та додатками до нього. Приписами пункту 2 договору передбачено, що кожен додаток до нього є окремим договором. У пунктах 3.2, 4.1, 5.1, 6.1 сторонами обумовлено, що кількість, ціна, порядок оплати та умови поставки товару визначаються кожним окремим додатком до договору.

21.12.2010 між позивачем та ТОВ «Синтезагро» укладено ще один додаток № 5 до Договору від 21.12.2010 № 2010-035 на поставку діамофоски NPK 10:26:26 у мішках по 50 кг у кількості 19,55 т на загальну суму 115 345,08 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 19 224,18 грн.

28.10.2011 між ТОВ «Синтезагро» та ТОВ «Соняшник і К» підписано додаток № 4 до Договору від 21.12.2010 № 2010-035 на поставку діамофоски NPK 10:26:26 у біг-бегах у кількості 18,4 т на загальну суму 106 719,92 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 17 786,65 грн., та діамофоски NPK 10:26:26 у мішках по 50 кг у кількості 19,55 т загальною вартістю 114 562,92 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 19 093,82 грн.

Договором від 21.12.2010 № 2010-035 було визначено, що умови поставки товару визначено як «СРТ» (місце покупця), тобто покупець направляє продавцю транспортну інструкцію, у якій вказує реквізити поставки. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 100% передоплати.

Судами встановлено, що здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджено наявними у справі податковими та видатковими накладними: від 01.11.2011 № РН-00045 і від 02.11.2011 № РН-00046, які містяться в матеріалах справи.

Факт проведення оплати згідно Договору від 21.12.2010 № 2010-035 підтверджено виписками з банківського рахунку ТОВ «Соняшник і К» за 09.11.2011, 16.11.2011 та 29.11.2011, згідно яких позивачем здійснено оплати на користь ТОВ «Синтезагро» на загальну суму 351 200,00 грн.

При цьому відсутність у ТОВ «Соняшник і К» документів на транспортування товару спростовується тим, що товар від ТОВ «Синтезагро» до ТОВ «Соняшник і К» постачався поза складом, на підставі транспортних інструкцій позивача.

Зокрема, вантажоодержувачем товару, який придбавався позивачем, був не він безпосередньо, а його контрагенти, що підтверджено: договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем та Інститутом фізіології рослин та генетики НАНУ (покупець) на поставку товарів; листом СФГ «Мрія» про відвантаження діамофоски NPK 10:26:26 в біг-бегах у кількості 18,4 т за реквізитами: Вінницька область, Козятинський район, с. Медведівка; видатковою накладною від 15.11.2011 № УО-0001433; податковою накладною від 14.11.2011 № 34; рахунком-фактурою від 25.11.2011 № СФ-0000017 на нітроамофоску № К 10:26:26 в кількості 40,00 т на суму 236 000,00 грн., видатковою накладною від 02.12.2011 № РН-0000049.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що вищевказані товари позивачем реалізовано: Інституту фізіології рослин та генетики НАНУ на адресу: Київську область, Васильківський район, смт. Глеваха; СФГ «Мрія» на адресу: с. Медведівка, Козятинського району, Вінницької області.

Також апеляційним судом досліджено господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ фірма «Укрпродторг», та встановлено, що їх реальність підтверджується видатковими накладними: № 105/Р-2 від 28.11.2011 на селітру аміачну в біг-бегах (на умовах СРТ ст. Джулинка) в кількості 68 т, загальною вартістю 212 160,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 35 360,00 грн.; №109/Р від 19.12.2011 на селітру аміачну в мішках (на умовах СРТ ст. Джулинка) в кількості 66 т, загальною вартістю 205 920,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 34 320,00 грн.

Факт оплати вартості товару, поставленого позивачу ТОВ фірма «Укрпродторг» підтверджується: рахунками-фактурами №CФ-0000676 від 09.11.2011, №CФ-0000685 від 11.11.2011, виписками з банківського рахунку ТОВ «Соняшник і К» за 09.11.2011, 11.11.2011.

Що стосується транспортування придбаного товару, то апеляційний суд встановив, що він перевозився від ТОВ фірми «Укрпродторг» до ТОВ «Соняшник і К» поза складом, на підставі транспортних інструкцій позивача, тобто вантажоодержувачем був не позивач, а безпосередньо контрагенти ТОВ «Соняшник і К», яким здійснювалася подальша реалізація товару, отриманого від ТОВ фірми «Укрпродторг». На підтвердження вказаних обставин позивачем надано:

- транспортні інструкції, які були заявками для ТОВ фірми «Укрпродторг» на виставлення рахунку та відвантаження товару із зазначенням місця відвантаження: №762 від 09.11.2011 на поставку 1 вагону аміачної селітри в біг-бегах за реквізитами: станція Джулинка Одеської залізниці, код станції 409600; №774 від 11.11.2011 на поставку 1 вагону аміачної селітри в мішках за реквізитами: станція Джулинка Одеської залізниці, код станції 409600;

- лист ТОВ фірми «Укрпродторг» за вих. № 09112011/02 від 09.11.2011 до ТОВ «Остхем-Україна» з проханням відвантажити оплачений товар - селітру аміачну в біг-бегах по 1000 кг у кількості 68 т за реквізитами: станція Джулинка Одеської залізниці, код 409600; лист ТОВ фірми «Укрпродторг» за вих. №11112011/02 від 11.11.2011 до ТОВ «Остхем-Україна» з проханням відвантажити оплачений товар - селітру аміачну в біг-бегах по 1000 кг у кількості 68 т за реквізитами: станція Джулинка Одеської залізниці, код 409600;

- лист ТОВ фірми «Укрпродторг» за вих. №0112/12-1 від 01.12.2011 до ТОВ «Соняшник і К» із повідомленням про відвантаження товару в кількості 68 т, оплаченого згідно рахунку-фактури № 676 від 09.11.2011, заявленого у транспортній інструкції № 762 від 09.11.2011, 28.11.2011, вагон №67895573, станція призначення Джулинка Одеської залізниці, виробник ПАТ «Рівнеазот»; лист ТОВ фірми «Укрпродторг» за вих. № 2112/11-2 від 21.12.2011 до ТОВ «Соняшник і К» із повідомленням про відвантаження товару в кількості 66 т, оплаченого згідно рахунку-фактури № 685 від 11.11.2011, заявленого у транспортній інструкції № 774 від 11.11.2011, 19.12.2011, вагон № 23541949, станція призначення Джулинка Одеської залізниці, виробник ПАТ «Азот» (м.Черкаси);

- договір купівлі-продажу (поставки) від 03.11.2011 № 031101, укладений між ТОВ «Соняшник і К» (продавець) та Інститутом фізіології рослин та генетики НАНУ (покупець) на поставку товарів, в тому числі, аміачної селітри в мішках по 50 кг на суму 99 575,00 грн.; специфікацію до даного договору на поставку товарів, у тому числі, аміачної селітри в мішках по 50 кг на суму 99 575,00 грн. у кількості 28,45 т по ціні 2 916,67 грн./т, загальною вартістю 99 575,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 16 595,83 грн.; видаткову накладну №УО-0001379 від 03.11.2011 на аміачну селітру в мішках по 50 кг у кількості 28,45 т по ціні 2916,67 грн./т, загальною вартістю 82 979,17 грн. без податку на додану вартість; податкову накладну № 3 від 03.11.2011 на аміачну селітру в мішках по 50 кг у кількості 28,45 т по ціні 2916,67 грн./т, загальною вартістю 82 979,17 грн. без податку на додану вартість;

- видаткову накладну №УО-0001496 від 19.12.2011 на поставку аміачної селітри в мішках по 50 кг у кількості 35 т по ціні 2683,33 грн./т, загальною вартістю 112 700,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 18783,33 грн. для ПСП «Промінь»;

- видаткову накладну № УО-0001501 від 21.12.2011 на поставку аміачної селітри в мішках по 50 кг у кількості 9,9 т по ціні 2700,00 грн./т, загальною вартістю 26730,00 грн., без податку на додану вартість для ПСП «Ташлик»;

- видаткову накладну № УО-0001502 від 21.12.2011 на поставку аміачної селітри в мішках по 50 кг у кількості 25 т по ціні 2666,67 грн./т, загальною вартістю 66666,67 грн., без податку на додану вартість для ФГ «Крокус»;

- видаткову накладну № УО-0001514 від 28.12.2011 на поставку аміачної селітри в мішках по 50 кг у кількості 40 т по ціні 2691,67 грн./т, загальною вартістю 129 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 21 533,33 грн. та видаткову накладну №УО-0001522 від 29.12.2011 на поставку аміачної селітри в мішках по 50 кг у кількості 60 т по ціні 2691,67 грн./т, загальною вартістю 193800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 32 300,00 грн. для МПП «Фірма Гарант»;

- залізничну накладну № 36937613 від 02.12.2011 про перевезення 68 т селітри аміачної, відправник ВАТ «Рівнеазот», дата відправлення 28.12.2011, станція відправлення Обарів Львівської залізниці, платник ТОВ «Остхем-Україна», одержувач ТОВ «Соняшник і К», станція призначення Джулинка Одеської залізниці, дата прибуття вантажу 02.12.2011, дата видачі вантажу 02.12.2011; залізничну накладну № 40724882 від 22.12.2011 про перевезення 66 т селітри аміачної, відправник ПАТ «Азот», дата відправлення 19.12.2011, станція відправлення Черкаси Одеської залізниці, платник ТОВ «Остхем-Україна», одержувач ТОВ «Соняшник і К», станція призначення Джулинка Одеської залізниці, дата прибуття вантажу 22.12.2011, дата видачі вантажу 22.12.2011;

- витяг з картки рахунку: 281: місця зберігання: ТМЦ Аміачна селітра за грудень 2011 року.

У видаткових накладних № 105/Р-2 від 28.11.2011 та №109/Р від 19.12.2011 зазначено, що товар від ТОВ фірми «Укрпродторг» до ТОВ «Соняшник і К» поставлявся на умовах СРТ станція Джулинка Одеської залізниці.

ТОВ «Соняшник і К» в своїй діяльності використовував складське приміщення в с. Джулинка Вінницької області згідно з договором оренди від 31.07.2009 № 03. Виробничі потужності є власністю ТОВ «Соняшник і К» та знаходяться в с. Джулинка Вінницької області.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах справи наявні всі докази отримання товару, зберігання його на складі та подальшої реалізації.

Досліджені судом первинні документи, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають встановленим законодавством вимогам та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, за результатами яких позивач законно сформував валові витрати та податковий кредит.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного судочинства України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 17.04.2012 № 0001682342, № 0001692342.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі № 2а/1770/1679/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.