Ухвала суду № 39034920, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/71018/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі № 2а-1670/4036/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство «Спектр»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство «Спектр» (надалі - позивач, ТОВ ремонтно-будівельне підприємство «Спектр») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 08.02.2012 № 0002362301/28 та від 15.05.2012 №№ 0008242301/594, 0008252301/595.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, позовні вимоги ТОВ ремонтно-будівельне підприємство «Спектр» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 08.02.2012 № 0002362301/28 та від 15.05.2012 №№ 0008242301/594, 0008252301/595.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4, за результатами якої 23.01.2012 складено акт № 367/23-209/23542583 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 64 730 грн.; п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 12 923,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумую податкового зобов'язання та сумую податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) в сумі 12 366,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 2 874,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.02.2012 № 0002262301/279, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 64 730,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16 182,50 грн., № 0002322301/280, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 923,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 461,50 грн., № 0002362301/28, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 15 240,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області скасовані податкові повідомлення-рішення від 08.02.2012 № 0002262301/279 в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16 182,50 грн., № 0002322301/280 в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 230,75 грн.

15.05.2012 Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 000824301/594, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 64 730,00 грн. та № 000825301/595, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 12 923,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 230,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, які видані на підставі реально отриманих товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2011 ТОВ ремонтно-будівельне підприємство «Спектр» уклало з ФОП ОСОБА_4 договір поставки № 1П07/11.

Відповідно до умов даного договору ФОП ОСОБА_4 (постачальник) зобов'язувався передати в обумовлені договором строки ТОВ ремонтно-будівельному підприємству «Спектр» (покупець) у власність будматеріали, а покупець зобов'язався своєчасно їх прийняти та оплатити.

Пунктом 3.4. договору поставки від 01.07.2011 № 1ПО7/11 визначено, що поставка товарів, які у момент замовлення є у наявності на складі постачальника та не зарезервовані, здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з моменту направлення постачальником рахунку-фактури згідно з замовленням, якщо інше не обумовлено сторонами. На виконання даної умови договору, з метою резервування товару, погодження порядку його відвантаження автомобільним транспортом та його вибірку у період з 07 по 18.07.2011, позивач направив постачальнику гарантійний лист від 04.07.2011 № 32.

На підтвердження виконання господарських операцій за вищевказаним договором позивачем надано податкові накладні від 04.07.2011 № 134, від 12.09.2011 № 195, від 13.09.2011 № 196, від 14.09.2011 № 3197, від 15.09.2011 № 198, від 16.09.2011 № 199, від 19.09.2011 № 200, від 20.09.2011 № 201, від 21.09.2011 № 194, видаткові накладні від 04.07.2011 № РН - 000129, від 13.09.2011 № РН -0000194, від 14.09.2011 № РН -0000195, від 15.09.2011 № РН -0000196, від 16.09.2011 № РН -0000197, від 19.09.2011 № РН -0000198, від 21.09.2011 № РН -0000192. Також позивачем надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Під час проведення перевірки податкові накладні досліджувалися відповідачем та порушень щодо їх оформлення встановлено не було.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_4 мала статус платника податку на додану вартість.

Придбані будівельні матеріали використовувалися позивачем в господарській діяльності та при виконанні ремонтно-будівельних робіт відповідно до договору підряду від 11.06.2011 № 70/1, укладеного між ним та ТОВ ВКП «Котлогаз» (в матеріалах справи містяться акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року № 3-0-8-1 та № 3-0-8-2).

Відповідні витрати на придбання у ФОП ОСОБА_4 будівельних матеріалів на суму 64 617,40 грн. позивачем частково віднесено до складу витрат в сумі 36 253,40 грн. та відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ - ІІІ квартали 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вищезазначені фактичні обставини справи та наявні докази дають підстав вважати правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту за липень та вересень 2011 року сум податку на додану вартість, фактично сплачених контрагенту у зв'язку із виконанням договору, укладеного із ФОП ОСОБА_4

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 08.02.2012 № 0002362301/28 та від 15.05.2012 №№ 0008242301/594, 0008252301/595 та наявності підстав для їх скасування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 у справі № 2а-1670/4036/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна