Ухвала суду № 39034863, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/1099/11

№ К/9991/1099/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі № 2а-2242/10/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Інженерінгова компанія «Дела»

до 1. Державної податкової адміністрації в Одеській області,

2. Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 12.02.2010: № 0000252301/0 та №0000262301/0.

Судові рішення вмотивовані висновками суду про те, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, доказами подальшої реалізації поставлених товарів та послуг, а також індивідуального характеру відповідальності за порушення податкового законодавства.

У касаційній скарзі ДПА в Одеській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.02.2010 № 40/35-0205/31841937, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 та ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР); підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення валових витрат на загальну суму 346805,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2006 року, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року; завищення податкового кредиту на загальну суму 69361,00 грн. у податковому обліку за листопад 2006 року, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2007 року, січень - листопад 2008 року за безтоварними господарськими операціями з ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс»( з поставки товарно-матеріальних цінностей (шурупи, розетки, дюбеля і т.д.), підрядних послуг (ремонтно-малярні роботи при виконання електромонтажних робіт) та послуг із проведення оглядово-ознайомчих семінарів ), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у податковому обліку за ІV квартал 2006 року, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року на загальну суму 86701,00 грн.; занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 69361,00 грн. за податковими деклараціями за листопад 2006 року, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2007 року, січень - листопад 2008 року.

За результатами перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.02.2010: № 0000252301/0 - про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 104042,00 грн., у т.ч.: 69361,00 грн. - основний платіж, 34681,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000262301/0 - про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 130052,00 грн., у т.ч.: 86701,00 грн. - основний платіж, 43351,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на виконання господарських операцій з поставки підрядних робіт ТОВ «Сабстрой НК» згідно з договором від 01.09.2006 № 010906, послуг із проведення оглядово-ознайомчих семінарів ТОВ «Шерус» згідно з договором від 04.10.2006 № 041006, а також з поставки товарно-матеріальних цінностей (шурупи, розетки, дюбеля, інше електрообладнання) ТОВ «Гамма-Плюс» позивач на підставі виписаних вказаними постачальниками накладних та податкових накладних сформував у податковому обліку за ІV квартал 2006 року, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року валові витрати, у податковому обліку за листопад 2006 року, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2007 року, січень - листопад 2008 року - податковий кредит у вказаних вище сумах.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї ж статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац третій підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» товарно-матеріальних цінностей та підрядних послуг не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ, поряд із доводами про відсутність у постачальників основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів для здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей та виконання підрядних робіт, відсутність доказів транспортування товарів, у судовому процесі звертала увагу суду на письмові пояснення громадян ОСОБА_2 (засновник та керівник ТОВ «Шерус»), ОСОБА_3 (засновник і керівник ТОВ «Сабстрой НК»)., на яких є посилання як на осіб, які підписали договори з позивачем від імені цих товариств та податкові накладні, виписані за їх наслідками; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (засновники та керівники ТОВ «Гамма-Плюс»), від імені яких підписані накладні та податкові накладні, виписані за підтвердження господарських операцій ТОВ «Гамма-Плюс» з позивачем, про їх непричетність до діяльності вказаних юридичних осіб та їх державну реєстрацію за винагороду.

На підтвердження вказаних доводів податковим органом до матеріалів справи додані копії протоколів допиту обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 202 - 211, т.1), які засвідчили про реєстрацію вказаних юридичних осіб за винагороду, а також про відсутність будь-якого відношення до господарської діяльності цих товариств; ОСОБА_6 (а.с. 212-214, т.1), яка свідчила про те, що вона підписувала та ставила відтиски печаток на документах, зокрема від імені ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс», які привозив їй ОСОБА_7; протокол очної ставки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 такого ж змісту (а.с. 214-216, т.1). Крім того, податковий орган посилався на кримінальну справу № 201200900015 за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 205, частини 3 ст.28, частини 3 ст. 212, частин 2 та 3 ст. 358, частин 1 та 2 ст. 209 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 за частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 205, частини 3 ст.28, частини 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_11 за частиною 3 ст. 28, частини 3 ст. 212, ОСОБА_12 за частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 205, частини 3 ст.28, частини 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_6 за частинами 1 та 2 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 за частиною 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_3 за частиною 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_4 за частиною 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_5 за частиною 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_14 за частиною 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_15 за частиною 2 ст. 205 КК України. У межах досудового слідства цієї кримінальної справи з`ясовано, що ОСОБА_16 створив організовану злочинну групу для вчинення умисних тяжких злочинів, направлених на придбання і створення суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття своєї незаконної діяльності, направленої на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Серед таких суб`єктів підприємницької діяльності вказані ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс».

Наведеним доводам ДПІ на підтвердження відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За наявності даних, що свідчать про не відповідність особи, вказаної в податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс», особі, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені цих товариств, доводи ДПІ підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки товарів та послуг.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу ТОВ «Сабстрой НК», ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» товарно-матеріальних цінностей та підрядних послуг, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. Водночас суду слід дотриматися правової позиції щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області задовольнити частково, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош