Ухвала суду № 39034790, 28.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року м. Київ К/800/22898/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 року

у справі № 1570/4898/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 2006» (далі - позивач, ТОВ «Альфа 2006»)

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Альфа 2006» звернулось у серпні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2012 року № 0000582201, від 04.07.2012 року № 0001012201, № 0001022201. Уточнивши позовні вимоги ТОВ «Альфа 2006» просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.07.2012 року № 0001012201 за формою «Р» про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 554 136,00 гривень (480 271,00 гривня за основним платежем, 73 865,00 гривень за штрафними санкціями); № 0001022201 за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 84 924,00 гривні та застосування штрафних санкцій у розмірі 21 231,00 гривня.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 04.04.2012 року по 11.04.2012 року відповідачем згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альфа 2006» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Дельта Плюс Юг» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, ТОВ «Укрхолод» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, ТОВ «Флорена-Плюс» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2012 року № 543/22-2/34381533.

З врахуванням листа ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 2168/7/23-614 від 07.03.2012 року з актом від 07.03.2012 року № 187/23-63/37113986 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта Плюс Юг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.06.2010 року по 31.12.2011 року»; листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 204/7/22 з актом від 07.03.2012 року № 13/3-22-20 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрхолод» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період листопад-грудень 2011 року»; листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 184/7/22-911 з актом від 07.03.2012 року № 103/22-9/35851839 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорена-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року», перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період квітень-червень, серпень, листопад 2011 року в розмірі 566 395,00 гривень.

За результатами оскарження рішень, податковою прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 року № 0001012201 за формою «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 554 136,00 гривень (480 271,00 гривня за основним платежем, 73 865,00 гривень за штрафними санкціями) та № 0001022201 за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 84 924,00 гривні та застосування штрафних санкцій у розмірі 21 231,00 гривня.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що реальність здійснення господарських операції ТОВ «Альфа 2006» за договорами поставки, виконання та надання послуг підтверджується дослідженими судами первинними документами: податковими, видатковими накладними; актами прийому-передачі, платіжними дорученнями, документами щодо перевезення, придбання товару та його отримання у продавця.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання придбаних послуг, товару в господарській діяльності.

Крім цього, судами встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходженням, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що суми податку на додану вартість правомірно були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі № 1570/4898/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько