Ухвала суду № 39034735, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/41716/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Кізілова І. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСлов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову та ухвалуДонецького окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 рокуу справі№ 2а/0570/22278/2011за позовомПриватного підприємства «Зернопродукт»до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 2а/0570/22278/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 16.11.2011 року № 0037301542 № 0037291542 та № 0002541540.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.6 ст. 138, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Оксамит Таврії» в червні 2011 року та правомірності нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, податку на прибуток за 2 квартал 2011 року складено акт № 5501/23-4/31349282 від 02.11.2011 року, яким зафіксовано порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток в сумі 809 856,00 грн., та п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке призвело до завищення податкового кредиту за червень 2011 року в розмірі 704 222,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на 73 633,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року: № 0037291542, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630 590,00 грн. (за основним платежем 630 589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.).; № 0037301542, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 73 633,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.; № 0002541540, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 809 857,00 грн. (за основним платежем 809 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної виходили з того, що висновки податкового органу про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивача та ТОВ «Оксамит Таврії» не підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів купівлі-продажу № 20/05 від 20.05.2011 року, № 16/06 від 16.06.2011 року, укладених між позивачем та ТОВ «Оксамит Таврії», підтверджується матеріалами справи, зокрема: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, журналом надходження сировини, книгою обліку ввезених (вивезених) матеріальних цінностей, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, відомістю руху по складу сировини, виписками руху коштів за банківським рахунком, книгою обліку довіреностей.

На момент проведення господарських операцій ТОВ «Оксамит Таврії» мало цивільну правоздатність та було платником ПДВ.

В подальшому отриманий товар використано в господарській діяльності позивача.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Крім того, за наслідком такого експертного дослідження, призначеного в цій справі, експерт зазначив, що висновки акта перевірки № 5501/23-4/31349282 від 02.11.2011 року, складеного Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією про порушення ПП «Зернопродукт» п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, наданими для дослідження бухгалтерськими документами не підтверджується.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 року у справі № 2а/0570/22278/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак