Постанова № 39034431, 28.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 924/73/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гулова А.Г.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.14 р.

у справі № 924/73/14 (суддя Магера В.В. )

позивач Селянське фермерське господарство "Поділля" смт.Стара Синява

відповідач Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

про стягнення 44 549,60 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Остапова С.П.(представника, довіреність в справі)

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року у справі №924/73/14 (суддя Магера В.В.)позов Селянського фермерського господарства "Поділля" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про стягнення 44 549,60 грн. заборгованості задоволено.

Стягнуто із Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" на користь Селянського фермерського господарства "Поділля", 44 549,60 грн. заборгованості, 1 827,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позов з огляду на положення ст.ст.11,509, 526,527,530,612,901,902,903 ЦК України ,ст. 174, 193 ГК УКраїни, місцевий господарський суду вказав, що заборгованість в сумі 44 549,60 грн., підтверджується актом виконаних сільсько - господарських робіт про їх вартість за період 1.10.2010р. по 01.11.2010р., подорожнім листом вантажного автомобіля № 343 від 31.10.2010р., актом звірки розрахунків від 31.12.2011р., крім того, зазначив, що доказів про сплату заборгованості (повністю або частково) на дату вирішення даного спору суду не було подано, доводи позивача не спростовано, а тому дійшов до висновку про задоволення позову.

Разом з тим, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, з огляду на положення ст. 256,257, ч.1 ,5 ст. 261, ч.3 ст. 267 ЦК України та п.п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р., оскільки на думку суду перебіг строку позовної давності необхідно рахувати від дати "24" вересня 2013року (17.09.2013р. дата отримання претензії + 7 днів), а тому строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Не погодившись із постановленим рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи і таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності ,посилаючись на те, що в акті виконання сільськогосподарських робіт за період з 12.10.2010 року по 01.11.2010 року (додаток до договору № 5 від 12.10.2010 року) не зазначено дату його підписання, а факт підписання зазначеного акту саме 12.10.2010 року будь-якими доказами не підтверджено.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов до невірного переконання, що до спірних правовідносин слід застосовувати абзац 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України, яким передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Таким чином, суд прийшов до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки зазначений строк необхідно рахувати від дати 24 вересня 2013 року (тобто з моменту отримання відповідачем претензії вимоги № 12 від 30 серпня 2013 року + 7 днів).

Зазначене вище твердження суду не відповідає дійсним обставинам справи у зв'язку із наступним.

Факт підписання 12 жовтня 2010 року акту виконання сільськогосподарських робіт та їх вартість (за період 12.10.2010 року по 01.11.2010 року) під час розгляду справи в суді позивачем не заперечувалась. Крім того, в своїй позовній заяві та претензії-вимозі № 12 від 30 серпня 2013 року містяться ідентичні твердження СФГ "Поділля" наступного змісту: "взяті на себе договірні зобов'язання виконавцем були виконані в повному обсязі та без зауважень з боку замовника і передані останньому згідно Акту виконаних сільськогосподарських робіт та їх вартості, що є додатком до даного договору та був підписаний сторонами 12 жовтня 2010 року на підтвердження факту якісного та повного виконання робіт".

Крім того, у сторони відповідача є в наявності копія акту виконання сільськогосподарських робіт та їх вартість (за період 12.10.2010 по 01.10.2010 року), де датою підписання цього акту значиться 12 жовтня 2010 року (копія акту додається до апеляційної скарги).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до невірного переконання на рахунок обрахування перебігу позовної давності, який розпочався 27 жовтня 2010 року (12.10.2010 року - дата підписання акту виконаних сільськогосподарських робіт +10 банківських днів) і сплив 27 жовтня 2013 року, наслідком чого стала відмова у застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності.

Звертає увагу суду на те, що акт виконання сільськогосподарських робіт та їх вартість (за період 12.10.2010 по 01.10.2010 року) від 12.10.2010 року не підтверджує факт якісного та повного виконання робіт за договором № 5 від 12.10.2010 року, а саме дискування ґрунту на землях ДГ "Зоря" загальною площею 495 га.

Згідно копії акту виконання сільськогосподарських робіт та їх вартість на полях ДП ДГ "Зоря" (за період 12.10.2010 року по 01.11.2010 року) наданим до суду СФГ "Поділля" в якості доказу на підтвердження факту належного виконання послуг за договором № 5 від 12.10.2010 року, зазначений акт підписаний сторонами по справі 12.10.2010 року, тобто під час виконання таких послуг і до моменту виконання умов договору №5 в повному обсязі.

Зазначений вище факт також підтверджується наявною в матеріалах справи копією подорожнього листа № 343 вантажного автомобілю, з якого слідує, що роботи по дискуванню ґрунту проводилися позивачем в період з 12.10.2010 року по 31.10.2010 року.

Що стосується акту звірки взаєморозрахунків ДП ДГ "Зоря" з СФГ "Поділля" за 2011 рік, то останній не є тим документом, який підтверджує факт виконання сторонами умов договору № 5 від 12.10.2010 року, не свідчить про визнання боргу та не перериває перебігу строку позовної давності.

Оскільки акт звірки взаєморозрахунків є тільки документом, за яким учасники господарських відносин звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін повинно підтверджуватися первинними документами,вважає ,що в результаті звірки взаєморозрахунків ніяких прав та обов'язків у сторін не виникає, а підписання акту взаєморозрахунків не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості.

Щодо акту взаєморозрахунків, який міститься в матеріалах справи, то останній складений за 2011 рік без будь-яких посилань на договірні підстави виникнення зобов'язань між сторонами та підписаний не уповноваженою особою - бухгалтером відповідача.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.14р. у справі №924/73/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Селянського фермерського господарства "Поділля" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про стягнення 44 549,60 грн. заборгованості, - у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу СФГ "Поділля" зазначає, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

З посиланням на ст. 261, 267, 530 Цивільного кодексу України та п.п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10 вказує, що суд правомірно відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності ,оскільки в судовому засіданні було встановлено, що в акті виконання сільськогосподарських робіт за період з 12.10.2010 року по 01.11.2010 року не зазначено дати його підписання, а як вбачається з аналізу подорожнього листа № 343 вантажного автомобіля, вказані роботи по дискуванню ґрунту проводились позивачем в період з 12.10.2010р. по 31.10.2010р., а тому твердження відповідача про підписання акту виконаних робіт саме 12.10.2010р., є безпідставним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Крім того, про вчасність пред'явлення позовних вимог свідчить лист (претензія-вимога) від 30.08.2013р. №12, з вимогою сплатити борг в сумі 44 549,60 грн., яку відповідач отримав 17.09.2013р.

Звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вказавши, що перебіг строку позовної давності необхідно рахувати від дати "24" вересня 2013року, а тому строк позовної давності позивачем не було пропущено, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року по справі за № 924/73/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

Крім того, апелянтом заявлене клопотання ,в якому він просить зобов'язати СФГ "Поділля" надати оригінали : акту виконаних сільськогосподарських робіт та їх вартість на полях ДП ДГ "Зоря" за період з 12.10.2010 року по 01.10.2010 року та акту звірки взаєморозрахунків ДП ДГ "Зоря" з СФГ " Поділля" за 2011 рік.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання, про що було зазначено в ухвалі суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та у судовому засіданні було оглянуто оригінали акту виконаних сільськогосподарських робіт та їх вартість на полях ДП ДГ "Зоря" за період з 12.10.2010 року по 01.10.2010 року та акту звірки взаєморозрахунків ДП ДГ "Зоря" з СФГ " Поділля" за 2011 рік .

В судове засідання апелянт не з'явився, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року про прийняття скарги до провадження та призначення розгляду справи на 28 травня 2014 року (а.с.81).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи , що апелянт належним чином та заздалегідь повідомлений про час та місце розгляду справи ,явка сторін обов»язковою не визнавалась,судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність апелянта.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просив рішення господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року по справі № 924/73/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.2010р. між СФГ "Поділля" (виконавцем) та ДП ДГ "Зоря" (замовник) укладено договір № 5 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи замовника, а саме: провести дискування ґрунту на землях ДП ДГ "Зоря" бороною БДВП-5,5 (п.п.1.1. договору).(а.с.7)

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору передбачено, що виконавець зобов'язується: якісно і своєчасно виконати роботи із додержанням санітарних вимог і нормативів; забезпечити мінімальну глибину дискування ґрунту 15 см.; дотримуватись затверджених норм витрати пального. Замовник зобов'язується: забезпечити умови для належного виконання умов договору; забезпечити дизельним паливом; забезпечити гарячим харчуванням.

Згідно п.п.3.1, 4.1. договору сторони перебачили, що замовник зобов'язаний провести розрахунки із виконавцем за виконані ним роботи на підставі актів виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт. За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань згідно даного договору сторони несуть відповідальність, встановлену нормами діючого законодавства України, а також винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки, які виникли у зв'язку із невиконанням зобов'язань.

Вказаним договором встановлено, що всі претензії між сторонами повинні бути розв'язані шляхом проведення переговорів шляхом взаємних розрахунків. Якщо сторони не знайдуть можливості вирішити спірні питання самостійно, їх спір підлягає розгляду в Господарському суді Хмельницької області. (п.п.5.1 договору).

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання. Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе відповідальність за наслідки, пов'язані із цим.

На виконання вказаного договору позивач надав послуги по дискуванню ґрунту на загальну суму 44 550, 00 грн., що підтверджено Актом виконаних сільськогосподарських робіт та їх вартість за період 1.10.2010р. по 01.11.2010р. ,який підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток , подорожнім листом вантажного автомобіля №343 від 31.10.2010р.

31.12.2011р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони підтвердили ,що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2011р. становить 44 549,60 грн.(а.с.8)

В матеріалах справи наявна претензія-вимога від 30.08.2013р. №12, з якої вбачається, що позивач просив відповідача сплатити борг в сумі 44 549,60 грн. на зазначені позивачем реквізити. Вказана претензія отримана відповідачем 17.09.2013р. згідно поштового повідомлення за №2260643 про вручення рекомендованого листа.(а.с.9-11)

Оскільки відповідачем свої зобов'язання по договору про надання послуг не виконано та борг в сумі 44 549,60 грн. не погашений, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми боргу .

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано договір про надання послуг № 5 від 12.10.2010р., предметом якого сторони визначили надання послуг по дискуванню ґрунту на землях ДП ДГ "Зоря" бороною БДВП-5,5 (п.п.1.1 договору). Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, не здійснив розрахунок з позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості в сумі 44 549,60 грн., яка відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи: актом виконаних сільсько - господарських робіт та їх вартість за період 1.10.2010р. по 01.11.2010р., подорожнім листом вантажного автомобіля №343 від 31.10.2010р., актом звірки розрахунків від 31.12.2011р.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що заборгованість (повністю або частково) відповідачем не сплачена.

Відтак,суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позов та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 44 549,60 грн.

Крім того, апеляційний господарський суд не погоджується із твердженням апелянта про неправомірність відмови судом першої інстанції у задоволення клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно з ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач відповідно до ст.267 ЦК України подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності по заборгованості в сумі 44 549,60 грн. із посиланням на акт виконання сільськогосподарських робіт (за період з 12.10.2010 року по 01.11.2010 року) від 12.10.2010 року, який позивач підписав. Відтак, за твердженням відповідача, про своє порушене право позивач повинен був дізнатись 27.10.2010р. із врахуванням п.3.1 договору від 12.10.2010р. №5 (розрахунок на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт), тому вважає, що строк позовної давності сплив. 27.10.2013р.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія зауважує, що з акту виконання сільськогосподарських робіт за період з 12.10.2010 року по 01.11.2010 року (додаток до договору №5 12.10.2010р., оригінал було оглянуто в судовому засіданні) не вбачається дати його підписання, тому посилання відповідача на те, що вказаний акт було підписано саме 12.10.2010р. будь-якими доказами не підтверджено.

Крім того, із наявного в матеріалах справи подорожнього листа №343 вантажного автомобіля слідує, що роботи по дискуванню ґрунту проводились позивачем в період з 12.10.2010р. по 31.10.2010р., а тому апеляційний суд погоджується із висновком місцевого господарського суду , що твердження відповідача про підписання акту виконаних робіт саме 12.10.2010р., тобто під час проведення таких робіт є безпідставним та немотивованим.

Також, в матеріалах справи міститься лист (претензія-вимога) від 30.08.2013р. №12, згідно якого позивач звертався до відповідача із вимогою сплатити борг в сумі 44 549,60 грн., і дану претензію відповідач отримав 17.09.2013р. згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення за №2260643 про вручення рекомендованого листа.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до п.п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10 передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Із врахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, що перебіг строку позовної давності необхідно рахувати від дати "24" вересня 2013року (17.09.2013р. дата отримання претензії + 7 днів), а тому строк позовної давності позивачем не було пропущено. Натомість, доказів на спростування зазначеного, суду не було подано, доводи позивача не спростовано.

Крім того колегія суддів зауважує, що не заслуговує на увагу і твердження апелянта про те, що позивач сам вказує на підписання акту виконаних сільсько - господарських робіт та їх вартість саме 12.10.10р., оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження означеного.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року у справі № 924/73/14.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року у справі №924/73/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гулова А.Г.