Ухвала суду № 39032977, 24.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2014 року

справа № 808/7282/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі №808/7282/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

06 вересня 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000063020 від 31.07.2013 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №00001933020 від 29.08.2013 р.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем було дотримано вимоги чинного податкового законодавства під час формування податкової звітності, у тому числі і податкового кредиту, внаслідок чого позивачем було правомірно отримано від’ємне значення з податку на додану вартість. Оскільки ПАТ «Запоріжсталь» не було порушено вимог чинного законодавства, то прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення №0000063020 та №00001933020 є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню, як такі, що порушують права платника податку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі 808/7282/13-а адміністративний позов задоволено в повному обсязі. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000063020 від 31.07.2013 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжя Міжрегіонального управління Міндоходів №0000193020 від 29.08.2013 р.

Не погодившись з рішенням суду Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів, відповідач, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення вимог норм матеріального права, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час формування податкової звітності з податку на додану вартість позивачем було порушено вимоги чинного податкового законодавства внаслідок чого завищено податковий кредит, що в свою чергу призвело до незаконного отримання від’ємного значення з податку на додану вартість. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку відповідача, є законними та обґрунтованими, прийнятими у порядку та в межах повноважень встановлених Конституції та законами України, а підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ по обслуговуванню ВП в м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 02.07.2013 р. по 19.07.2013 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ «Запоріжсталь» від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №28/30-20/00191230 від 19.07.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.181, п.14.1 ст.14 п.44.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, п.1.1 розділу ІV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. №1340, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ – 109 545 грн.

31.07.2013 р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення №0000063020, яким ВАТ «Запоріжсталь» було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 109 545 грн.

В період з 29.07.2013 р. по 16.08.2013 р. СДПІ по обслуговуванню ВП у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ «Запоріжсталь» від’ємного різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за травень 2013 року., за результатами якого складено акт №83/30-20/00191230 від 20.08.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14. 14.1.181, п.14.1 ст.14 п.44.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. №1340, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2013 року на загальну суму ПДВ – 109 545 грн.

29.08.2013 р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000193020, яким ВАТ «Запоріжсталь» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року у розмірі 109 545 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54 772,50 грн..

Правомірність та обґрунтованість означених податкових повідомлень-рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими в порушення вимог чинного Податкового кодексу України, що зумовлює підстави для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ВАТ «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) та ПП «Транспромліс ДД» (постачальник) уклали договір від 04 лютого 2013 року №20/2013/437, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити: шпали дерев’яні (ресурси) на умовах, передбачених даним договором. Кількість, номенклатура Ресурсів вказана в специфікаціях до дійсного договору, є його невід’ємною частиною.

На думку податкового органу, вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів у зв’язку з відсутність ТТН, наявність яких є обов’язковою для підтвердження факту поставки товару у відповідності до чинного законодавства.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ, та сформовано податковий кредит з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали матеріали акту перевірки ДПІ в Орджнікідзевському районі м.Запоріжжя №76/22-1453/36320996 від 09.07.2013 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Транспромліс ДД», а також відсутність у позивача ТТН, що свідчать про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, що підтверджують факт транспортування товару.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Транспромліс».

Так, факт виконання умов договору №20/2013/437 від 04.02.2013 р. підтверджується копіями наступних, наявними в матеріалах справи, документів: специфікаціями №1 від 11.02.2013 р., №2 від 25 березня 2013 р., податковими накладними №1 від 01.04.2013 р., №2 від 04.04.2013 р., №3 від 08.04.2013 р., №4 від 13.04.2013 р., №5 від 22.04.2013 р., №8 від 24.04.2013 р., №9 від 26.04.2013 р., рахунків-фактур №СФ-0000013 від 01.04.2013 р., №СФ-0000014 від 04.04.2013 р., №СФ-0000015 від 08.04.2013 р., №СФ-0000016 від 13.04.2013 р., №СФ-0000017 від 22.04.2013 р., №СФ-0000018 від 24.04.2013 р., №СФ-0000019 від 26.04.2013 р., видаткових накладних №РН-0000013 від 04.04.2013 р., РН-0000014 від 07.04.2013 р., №РН-0000015 від 13.04.2013 р., №РН-0000016 від 22.04.2013 р., №РН-0000018 від 24.04.2013 р., №РН-0000019 від 26.04.2013 р., прибуткових ордерів №550 від 10.04.2013 р., №552 від 13.04.2013 р., №578 від 29.04.2013 р., №573 від 29.04.2013 р..актами приймання-передачі товару від 01.04.2013 р., від 04.04.2013 р., від 08.04.2013 р., від 13.04.2013 р., від 22.04.2013 р., 24.04.2013 р., від 26.04.2013 р..

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Транспромліс» наслідком яких є та поставка ресурсу.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов’язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Діюче законодавство України, в тому числі і Податковий кодекс України не передбачає переліку чітко визначених первинних документів, які виключно здатні підтвердити ти чи інші господарські операції. навіть відсутність ТТН при наявності інших первинних документів, відомостей щодо оприбуткованого товару, наявності його на складі чи на обліку, не свідчить про нереальність господарської операції.

Крім того, представником позивача до суду першої інстанції було надано копії ТТН за квітень 2013 року, у яких Замовником (вантажовідправником) є ТОВ «НПН-2012», а Вантажоодержувачем є ПП «Транспромліс ДД», пункт навантаження – м.Кривий ріг, пункт розвантаження – юридична адреса ВАТ «Запоріжсталь»: м.Запоріжжя, вул..Південне шосе, 72, вантаж – шпала дерев’яна просочена та брус перекладний дерев’яний просочений. Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не встановлено відповідальності замовника (вантажовідправника) за заповнення товарно-транспортної накладної з недостовірними даними або з помилками. В зв’язку з тим, що Замовником (вантажовідправником) підприємством ТОВ «НПН-2012», яке виписало товарно-транспортні накладні за квітень 2013 року, в графі Вантажоодержувач було невірно вказано підприємство, а саме ПП «Транспромліс ДД» замість ВАТ «Запоріжсталь», то другий екземпляр цих ТТН не був переданий на ВАТ «Запоріжсталь». Отже, зазначені товарно-транспортні накладні не повинні і не могли бути у позивача. Відповідна помилка не є суттєвою виходячи з принципу «превалювання суті над формою» викладеного ч.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач належно врахував операції з придбання товару у квітні 2013 року від ПП «Транспромліс».

Щодо посилань відповідача на акт Орджонікідзевської ДПІ м.Зпоріжжя про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Транспромсервіс ДД», як на підставу щодо неможливості підтвердження реальності господарських правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідач дійшов висновку про завищення ВАТ «Запоріжсталь» суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року на загальну суму ПДВ 109 545 грн. у зв’язку із завищенням позивачем суми податкового кредиту та від’ємного значення за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ – 109 545 грн. З огляду на наведені висновки суду, суд також вважає помилковим висновки відповідача, викладені в акті перевірки за травень 2013 р. про завищення ВАТ «Запоріжсталь» суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року на загальну суму ПДВ – 109 545 грн..

При цьому, у відповідності до матеріалів справи, ВАТ «Запоріжсталь» не заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 109 545 грн. у травні 2013 року по взаємовідносинам з ПП «Транспромліс ДД», оскільки позивачем сплачено вартість придбаних ресурсів від ПП «Транспромліс ДД» у червні 2013 року.

Так, у відповідності до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до рядка 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року. ВАТ «Запоріжсталь» заявлено до бюджетного відшкодування за травень 2013 року суму в розмірі 123 351 158 грн.

Згідно додатку № 2 до вищезазначеної Податкової декларації, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг у попередніх звітних періодах складає 123 351 158 грн. У розшифровці додатку №2 до податкової декларації за травень 2013 року вказано постачальників, податкові накладні яких та суми ПДВ по яким заявлено до бюджетного відшкодування, серед вказаних контрагентів відсутнє ПП «Транпромліс ДД».

Вищезазначене свідчить про те, що висновки податкового органу про неправомірність заявлення ВАТ «Запоріжсталь» до бюджетного відшкодування у травні 2013 року суми 109 545 грн. по взаємовідносинах з ПП «Транспромліс ДД» не відповідає дійсності та ґрунтується на непевірених даних.

В свою чергу, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що мали місце з боку позивача описані в акті перевірки порушення вимог чинного податкового законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та достатності підстав для їх скасування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, що зумовлює відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі №808/7282/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим