Постанова № 3903037, 09.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 року № 4158 /09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді Онишкевича Т.В.,

суддів Ліщинського А.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Сивулич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Орісіл-Калуш» товариства з обмеженою відповідальністю «Орісіл» на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2006 року у справі за його позовом до об'єднаної державної податкової інспекції у м. Калуші Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,  

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Орісіл-Калуш» товариства з обмеженою відповідальністю «Орісіл». (далі - ДП «Орісіл-Калуш») у серпні 2006 року звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення об'єднаної державної податкової адміністрації у м Калуші Івано-Франківської області (далі - ОДПІ у м. Калуші) від 24 травня 2006 року № 0001172302/0 про зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року на суму 84752,00 грн.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2006 року у справі № А-6/263а у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року було задоволено апеляційну скаргу ДП «Орісіл-Калуш», скасовано постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2006 року та позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2009 року було частково задоволено касаційну скаргу ОДПІ у м. Калуші, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій апеляційній скарзі позивач ДП «Орісіл-Калуш» просить постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2006 року у справі № А-6/263а скасувати і прийняти нову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги. При цьому на підставі аналізу положень пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» вважає, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування у залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Суд першої інстанції, на думку апелянта, не навів відповідних норм закону, на підставі яких відмовив у задоволенні позову.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що на думку відповідача позивач ДП «Орісіл-Калуш» у січні 2006 року сплатило постачальникам товару 78644 грн., а отже не мало права на бюджетне відшкодування у частині 84752 грн. Однак, з акту перевірки ОДПІ у м. Калуші від 19 травня 2006 року вбачається, що позивачем у січні 2006 року було перерахованого постачальникам товару податок на додану вартість на суму 163396 грн., з яких 78644 грн. фактична оплата податкового кредиту постачальникам за січень 2006 року, а 84752 грн. - погашення кредиторської заборгованості за попередні періоди. Тому підприємством не було порушено вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість», оскільки фактична сплата отриманих у попередніх періодах товарів (послу) від постачальників відбулася саме у січні 2006 року, тобто у попередній період, за який була подана декларація.

Відповідач ОДПІ у м. Калуші подав апеляційному суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін. При цьому покликається на те, що у ході перевірки позивача було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ДП «Орісіл-Калуш» у січні 2006 року підприємством постачальникам товарів було сплачено 78644,00 грн. податкового кредиту січня 2006 року, а отже завищення суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 на суму 84752,00 грн., так як позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування 163396,00 грн.

Під час апеляційного розгляду справи представники апелянта підтримали вимоги за апеляційною скаргою та надали суду пояснення відповідно до її змісту.

Представники відповідача ОДПІ у м. Калуші у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечили, просять залишити без змін оскаржуване судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відшкодуванню підлягає фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді частина такого від'ємного значення податку на додану вартість, тобто частина перевищення суми податкового кредиту попереднього звітного податкового періоду над сумою податкового зобов'язання такого звітного податкового періоду. При цьому до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування включаються суми податку на додану вартість, фактично сплачені отримувачем товарів (послу) у попередньому звітному податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що включені до податкового кредиту попереднього періоду.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Як встановлено п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодування є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону у редакції, чинній на час спірних правовідносин, встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм колегія суддів приходить до переконання, що платник податків, тобто позивач ДП «Орісіл-Калуш», має право на отримання бюджетного відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередньому податковому періоді.

Згідно із актом перевірки контролюючого органу від 19 травня 2006 року № 394/23-2/31695418 (а.с. 11-37) позивач ДП «Орісіл-Калуш» у своїй декларації за лютий 2006 року зазначив від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 168316 грн. При цьому позивачем у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року зазначено про фактичну сплату податку на додану вартість постачальникам у січні 2006 року 163396 грн. Така ж сума була зазначена і у рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» вказаного розрахунку.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання про відсутність порушень положень пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі сторони позивача, оскільки ним було проведено фактичну оплату отриманих від постачальників у попередніх періодах товарів (послуг) саме у січні 2006 року, тобто у попередньому періоді до того, за який було подано декларацію, а саме за лютий 2006 року.

При цьому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та з урахуванням того, що приписи Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог до платника податку про те, що для визначення суми бюджетного відшкодування податковий кредит повинен формувався і сплачувався у одному податковому періоді, колегія суддів не приймає до уваги покликання контролюючого органу на приписи Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166.

 Відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність своїх висновків таким, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення із прийняттям нової постанови про задоволення позову ДП «Орісіл-Калуш».

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202 п. 1, 3, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Орісіл-Калуш» товариства з обмеженою відповідальністю «Орісіл» задовольнити.

Скасувати постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2006 року у справі № А-6/263а та прийняти нову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення об'єднаної державної податкової адміністрації у м Калуші Івано-Франківської області від 24 травня 2006 року № 0001172302/0.

Присудити дочірньому підприємству «Орісіл-Калуш» товариства з обмеженою відповідальністю «Орісіл» 5 (п'ять) грн. 40 коп. понесених судових витрат з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 11 червня 2009 року.

Головуючий суддя Т.В. Онишкевич

Судді А.М. Ліщинський

В.В. Ніколін