Ухвала суду № 3902919, 25.05.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

25.05.2009           Справа № 2-29/16423-07А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Лядової Т.Р. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Зикова А.В. за участю представників сторін:

представник позивача Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава"- Стиранка Ірина Євгенівна довіреність № б\н від 10.01.09; представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим- Бисикало Тетяна Анатоліївна довіреність № 2222\9\10 від 19.10.07; представник відповідача Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим- Вінник Максим Юрійович довіреність № 795\9\10 від 17.04.07; представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербек"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромспецстрой" - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Башилашвілі О.І. ) від 27.01.09 по справі №2-29/16423-07А/5002 за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (вул. Червонофлотська, 1, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500) до          Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500) 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербек" (вул. Предславинська 28, Мсп 680, Південна Частина Києва, Київ, 03680)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромспецстрой" (пров. Ревкомівський, 3, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 27 січня 2009 року у справі № 2-29/16423-07А (№ 2-29/16423-07А/5002) позов Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Слава»до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим за участю третіх осіб –Товариства з обмеженою відповідальністю «Ербек»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромспецстрой»про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 31 жовтня 2007 року № 0007372301/2 про зменшення ЗАТ «Санаторій «Слава» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у розмірі 177964грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 31 жовтня 2007 року № 0008102301/2 про зменшення ЗАТ «Санаторій «Слава»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у розмірі 13757грн. було визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 27 січня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи. Заявник апеляційної скарги посилається на положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»а також на те, що роботи, які сплачені фактично не виконані, тому податок на додану вартість, який був сплаченій у сумі робіт не повинен бути включений до податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні 25 травня 2009 року представники заявника апеляційної скарги підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на положення підпункту7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення на підставі вказаних норм Закону та на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи.

Треті особи у судове засідання 25 травня 2009 року не з’явилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалами справи вбачається, що на підставі акту виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Слава» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2007 року від 04 липня 2007 року за № 886/23/02650854 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2007 року за № 0007372301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року на суму 177964,00 грн.

За результатами адміністративної процедури оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, передбаченого статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим 31 жовтня 2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0007372301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 року у сумі 177964,00 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 0008102301/2 від 31 жовтня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року ще на 13757,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 року у зазначених розмірах сталися висновки відповідача про завищення податкового кредиту підприємства за будівельно-монтажні роботи по реконструкції Санаторію (корпусів № 9, 10) та виконання робіт з прокладки наружнього водопроводу від котельної до корпусу № 5, тому що будівельно-монтажні роботи ще не виконані а роботи з прокладки водопроводу виконані частково. Відповідач вважає, що сума податку на додану вартість, яка сплачена у сумі передоплати за роботи, не може бути включена до складу податкового кредиту до фактичного виконання робіт. Внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість сталося завищення бюджетного відшкодування податку.

З вказаними висновками податкової інспекції судова колегія погодитися не може у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні і загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця і є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань.

Відповідно до підпункту 12.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 передбачено, що у графі 3 вказується номенклатура поставки товарів (послуг).

Предметом договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ербек»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромспецстрой»є будівельно-монтажні роботи. Саме ці роботи і були вказані у графі податкових накладних цих постачальників "номенклатура поставки товарів (послуг)" а також саме ці роботи вказані і у платіжних дорученнях «передплата за будівельно-монтажні роботи». Тому суд першої інстанції правильно надав оцінку зазначеним обставинам та правильно дійшов до висновку про те, що податкові накладні надані позивачу правильно, заповнені постачальниками відповідно до вимог Закону та є підставою для включення зазначених у них сум податку до складу податкового кредиту.

Ці висновки судової колегії ґрунтуються на тому, що згідно до фактичних обставин справи мала місце сплата вартості будівельно-монтажних робіт шляхом авансування робіт з будівництва. Постачальники у відповідності з вимогами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов’язані були надати позивачу на суму сплаченого авансу податкові накладні, тому що з дати отримання коштів на рахунок у постачальників виникли податкові зобов’язання з податку на додану вартість. Зазначення у податкових накладних у графі «опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг» - «предоплата»або «аванс», не відповідало би вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт оплати позивачем грошових коштів контрагентам –ТОВ «Ербек»та ТОВ «Агропромспецстрой» відповідачем не заперечується.

Тому датою виникнення права позивача на податковий кредит сталася перша із подій – саме дата списання коштів з банківського рахунку позивача в оплату товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлений ніякий інший критерій для визначення права платника податку на додану вартість на податковий кредит, не зазначені ніякі інші документи, крім податкових накладних, що підтверджують право на включення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається: із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм Закону дає підставу вважати, що з моменту сплати за товари (роботи, послуги) у платника податку виникає право на включення у податковий кредит сум сплаченого ПДВ, незалежно від того, чи поставлені такі товари (роботи, послуги) у звітному періоді чи ні. Вимога податкової інспекції щодо наявності у позивача актів виконаних робіт на суму сплачених робіт, як на підставу для реалізації права на податковий кредит, не відповідає змісту Закону і не може бути визнано судовою колегією правильною.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

А) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

Б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У процесі судово-бухгалтерської експертизи було підтверджено, що позивач правильно сформував свій податковий кредит та правильно визначив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку заявив у податковій декларації за квітень 2007 року. Сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, підтверджується первинними документами податкового обліку, розрахована правильно та у відповідності з вимогами Закону. Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 63 від 27 жовтня 2008 року був правильно оцінений судом першої інстанції і у судової колегії відсутні правові підстави не довіряти цьому Висновку.

ЗАТ «Санаторій «Слава»в період березень-квітень 2007 року перерахував передплат ТОВ «Ербек» на виконання робіт 4000000грн., виконані роботи за березень-квітень 2007 року на суму 1822654,93грн.

ЗАТ «Санаторій «Слава»перерахував за вказаний період ТОВ «Агропромспецстрой» передплат на виконання робіт у розмірі 100000 грн., виконані роботи за період березень-квітень 2007 року на суму 149810,40 грн.

У складі податкового кредиту відображені податкові накладні ТОВ «Ербек» та ТОВ «Агропромспецстрой», які виписані по першій із подій –по оплаті.

Сума, що заявлена до бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на рахунок позивача у банку складає 212772,00 грн. Ця сума входить до складу залишку негативного значення попереднього податкового періоду – березня 2007 року в сумі 276733грн., який підтверджений податковими накладними і сплачений постачальникам.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судової колегії відсутні підстави вважати, що податкова інспекція у даному випадку діяла на підставі Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 27 січня 2009 року у справі № 2-29/16423-07А (№ 2-29/16423-07А/5002) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               О.А.Щепанська Повний текст судового рішення виготовлений 01 червня 2009 р.