Ухвала суду № 3902898, 29.01.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

29.01.2009 Справа № 22-а-1087/08/9106

Попередня справа № 2-27/12541-2006                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Лядової Т.Р.,

суддів           Дугаренко О.В. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання Хіштілова М.М. за участю: представника позивача Бабіч Лариси Йосипівни, довіреність № 256 від 24.01.2008р.

представник відповідача у судове засідання не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 21.08.08 у справі № 2-27/12541-2006

за позовом Державного радіотелевізійного передавального центру АР Крим (вул. Батуріна, 13, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року Державний радіотелевізійний передавальний центр АР Крим звернувся до Господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим №0014091502 від 15.08.2005р. на суму 11571,77грн.; №0014011502 від 15.08.2005р. на суму 109235,86грн.; №0014001502 від 15.08.2005р. на суму 41504,37грн., №0001611502 від 04.02.2006р. на суму 8449,92грн., №0001621502 від 04.02.2006р. на суму 43423,16грн.; №0006741502/0 від 25.04.2006р. на суму 18682,83грн., №0006741502/0 від 25.04.2006р. на суму 8911,11грн., №0007631502/0 від 05.06.06р. на суму 14898,26грн., №007651502/0 від 05.06.06р. на суму 16735,14грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач неправомірно самостійно, без узгодження з позивачем визначив призначення платежів та зараховував платежі, спрямовані на погашення поточних зобов’язань по податку на додану вартість, на погашення заборгованості по податку на додану вартість. Позивач вважає, що платник податків є власником своїх коштів, тобто, має право за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі, і визначати призначення платежів.

26.09.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд вказані податкові повідомлення - рішення визнати нечинними.

                    Постановою Господарського суду АР Крим від 21.08.2008р. задоволено позовні вимоги Державного радіотелевізійного передавального центру АР Крим до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м.Сімферополі подала на адресу суду апеляційну скаргу, якої просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нову про відмову позивачу в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору припустив порушення норм матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2008 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

Ухвалою судової колегії Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2008р. закінчена підготовка, справа призначена до апеляційного розгляду на 29.01.2009 рік, о 09.45 год.

Представник позивача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце та час судового засідання сповіщений належним чином, причин нез’явлення суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2005р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої було складено акт перевірки №1269/15-2 від 12.08.2005р.

В ході проведення перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість за 2004 - 2005р.р. з простроченням.

Складання зазначеного акту послужило підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0014091502 від 15.08.2005 р. на суму 11571,77 грн., №0014011502 від 15.08.2005 р. на суму 109235,86 грн. і №0014001502 від 15.08.2005 р. на суму 41504,37 грн.

03.02.2006р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої складено акт перевірки №569/15-2/01190126 від 03.02.2006р.

В ході проведення вказаної перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість по декларації за квітень 2005р.

Цей акт став підставою для винесення податкових повідомлень - рішень №0001611502 від 04.02.2006р. на суму 8449,92грн. та №0001621502 від 04.02.2006р. на суму 43423,16грн.

17.04.2006р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатам якої складено акт перевірки №2602/15-2/01190126 від 17.04.2006р.

В ході проведення перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість з простроченням.

На підставі цього акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0006741502/0 від 25.04.2006р. на суму 18682,83грн. та №0006741502/0 від 25.04.2006р. на суму 8911,11грн.

31.05.2006р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами якої було складено акт перевірки №3423/15-2/01190126 від 31.05.2006р.

В ході проведення вказаної перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість з простроченням.

На підставі акту перевірки відповідачем також винесені податкові повідомлення - рішення №0007631502/0 від 05.06.2006р. на суму 14898,26грн. та №007651502/0 від 05.06.2006р. на суму 16735,14грн.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначено, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

У свою чергу, пункті 1.7, 3.2.3 чинного на час проведення перевірок Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (№ 327 від 25.08.2005р.) визначають, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.

Жодних же первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підприємства, зокрема, платіжні доручення, якими, із зазначенням конкретно визначеного призначення платежу, підприємство сплачувало визначені та узгоджені у податкових деклараціях та розрахунках податкові зобов'язання, відповідачем не досліджувалось, і не є предметом спору.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Отже, під час проведення вказаних невиїзних документальних перевірок, відповідачем було встановлено порушення позивачем п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. До позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., п. 17.3

Матеріалами справи підтверджується, що нарахування штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено відповідачем в автоматичному режимі на підставі даних особового рахунку позивача.

В матеріалах справи також містяться первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобов'язань протягом періоду, що перевірявся, а саме - відповідні податкові декларації, оформлені належним чином та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежів.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Пункт 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що податкові зобов'язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме платник податків, а не податкові органи, а п.7.7 ст.7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд, тобто самостійне розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим та суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а також ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу, що виник раніше, не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок платежів поточних зобов'язань.

При цьому, в силу п. 5.3 Інструкції № 37 при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Згідно з п. 1.6 Інструкції № 276, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Висновки судово - економічної експертизи №178 також не суперечать висновкам суду першої інстанції про те, що висновки перевіряючих ДПІ в м.Сімферополі, які викладені в зазначених актах перевірок первинним документам бухгалтерського і податкового обліку позивача не відповідають, підстав для нарахування штрафних санкцій не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на первинних документах позивача, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правових підстав для його скасування не має, у зв’язку з чим апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим підлягає відхиленню.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 21.08.08 у справі № 2-27/12541-2006 за позовом Державного радіотелевізійного передавального центру АР Крим до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              Т.Р.Лядова

Судді           підпис                               О.В.Дугаренко підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно Помічник судді                                                             К.В.Краєвська