Ухвала суду № 39025138, 03.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/3128/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4933/2014

Головуючий в 1 інстанції: Фоміна Ю.В.

Категорія: 57 Доповідач: Космачевська Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Шевченко В.Ю.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

при секретарі: Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що обов'язок по оплаті договору перед відповідачем вона виконала у повному обсязі, а відповідач у свою чергу, взяті на себе зобов'язання не виконав, поставив тільки певні деталі, в малій кількості, які за розміром та кольором не відповідають замовленню. Акт прийому-передачі нею не підписано.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать отримані ними телефонограми. Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що 17.12.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується доставити та передати у власність позивача товар, а позивач у відповідності до умов договору оплатити та прийняти товар, зазначений в п. 1.2 «Специфікація», до якої входять додатки 1 та 2, що є невід'ємною частиною до договору (а.с. 9-13, 56-58).

Відповідно до договору про надання споживчого кредиту №2007320084 від 18.12.2013 року для придбання товару у відповідача, позивачка отримала кредит у розмірі 8398,00 грн., що відповідає вартості товару за договором від 17.12.2013 року, та отримала послуги зі страхування фінансових зобов'язань за кредитним договором у розмірі 705,43 грн. Загальна сума кредиту склала 9103,43 грн. (а.с. 16-25).

Відповідно до акту прийому-передачі від 27 січня 2014 року за договором від 17.12.2013 року, всі вироби, згідно вказаного в акті переліку доставлені та передані замовнику ОСОБА_1, але остання відмовилася без зазначення причини від підписання даного акту, на зворотної сторінці якого є відповідні пояснення та підписи осіб, що доставляли замовлення (а.с. 60).

07.02.2014 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія, де зазначено, що доставлені відповідачем деталі не влаштовують позивача за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром тому на підставі п. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просила розірвати договір від 17.12.2013 року та повернути вартість товару (а.с. 14-15, 54).

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, що здійснює наступні види діяльності: роздрібна торгівля меблями, освітлювальними приладами та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (а.с. 31).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог позивачем та відсутності підстав для розірвання спірного договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнення неустойки за прострочення виконання роботи (надання послуги).

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно керувався Законом України «Про захист прав споживача» та нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно вимог статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Належна якість товару, роботи або послуги, відповідно до п. 13 ст. 1 Закону, це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Недоліком, відповідно до п. 15 ст. 1 Закону, є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Істотним недоліком, відповідно до п.п. «в» п. 12 ст. 1 Закону, визнається недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), і робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 21 Закону встановлено, що крім інших випадків порушень прав споживачів… права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

На підставі умов, визначених абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті».

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачене, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч. 9 ст. 11 Закону у разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача».

Такі ж права споживача передбачені ст. 708 ЦК України, де вказано, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивача лише не задовольняє поставлений товар. Проте, нею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність істотного недоліку в ньому.

З системного аналізу зазначених норм та обставин справи апеляційний суд може зробити висновок, що позивач не довела своїх позовних вимог - наявності істотних недоліків, які дають право на розірвання відповідного договору. Інших вимог стосовно поставленого товару нею не заявлено.

Що стосується інших вимог позивача, а саме: відшкодування матеріальної, моральної шкоди, стягнення неустойки та судових витрат, в цей частині апеляційний суд вважає, що, оскільки позивач не довела своїх вимог щодо порушення її прав споживача, то підстав для задоволення і цих вимог не вбачається.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи в межах позовних вимог. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже рішення суду є законним і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: