Ухвала суду № 39025015, 03.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 220/1450/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4067/2014

Головуючий в 1 інстанції: Єфименко В.І.

Категорія: 27 Доповідач: Космачевська Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 червня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Шевченко В.Ю.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

при секретарі: Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 березня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 березня 2014 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічні позовні ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним - задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід банк» суму заборгованості за кредитним договором №Д048/АА -0.33.08.2 від 02.04.2008 року у розмірі 153698,68 грн., а також : пеню за прострочку виконання грошового зобов'язання - 153698,68 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов'язання - 9108,24 грн.; судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3441,00 грн., а всього 319942,60 грн.

В інший частині первісних і зустрічних позовних вимог у задоволенні відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду у частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, визнати незаконною відсутність в оспорюваному договорі №Д04/АА-033.08.2 від 02 квітня 2008 року вираження грошового зобов'язання, спонукати ПАТ «Родовід Банк» до вираження зобов'язання за законними правилами, визнати умови у оспорюваному договорі обмеження прав споживача за вказаним кредитним договором, несправедливими.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме: суд помилився щодо укладення кредитного договору, не досліджено, що відповідно норм цивільного законодавства кредитний договір не відповідає цим нормам, оскільки відсутнє в кредитному договорі вираження грошового зобов'язання, не визначено момент укладання договору, що свідчить про вчинення дії з передання відповідного майна. Тому ПАТ «Родовід Банк» вимагає виконання невираженого та невиконаного грошового зобов'язання, а визначеного грошового еквіваленту зобов'язання.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив скаргу задовольнити.

Представник позивача з доводами апеляційної скарги не погодилась, просила її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 02.04.2008 року був укладений кредитний договір №Д048/АА-033.08.2 (а.с. 5-7). Факт видачі кредиту підтверджується заявою від 02.04.2008 року, згідно якої відповідачу було надано відповідно заяви на видачу готівки за №232-18 від 02.04.2008 року, кредит у сумі 12470,00 доларів США. В той самий день був укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір поруки №Д048/АА-033/2.08.2 (а.с. 30-31).

Кредит був виданий ОСОБА_1 під обов'язок сплати ним банку процентів за користування грошовими коштами у розмірі 12,5% річних, відповідно до додаткової угоди №1 від 08 жовтня 2008 року до кредитного договору №Д048/АА-033.08.2 від 02 квітня 2008 року процентну ставку було змінено на 14,5 % річних (а.с. 8).

Відповідно до розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка

складається з заборгованості по простроченому кредиту 11499,10 доларів США , відсотків за прострочення платежу - 3574,57 доларів США та штрафної санкції - пені у розмірі 1767619,10 грн. та у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України - 9108,24 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, за якою відповідачі мають відповідати як солідарні боржники. Зменшуючи розмір пені, суд взяв до уваги, що він значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, а тому вважав за справедливе визначити його на рівні з розміром заборгованості за кредитом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 553 ЦК України у зобов'язанні може бути визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним і відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісних позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» та стягнення суми заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 02 квітня 2008 року отримав кредит в розмірі 12470 доларів США. Відповідно до п.п. 3.1. кредитного договору він зобов'язаний щомісячно до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом в сумі 208 доларів США на рахунок НОМЕР_1 шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 ст. 1054 та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов кредитного договору щомісячно кредит позивачу не повертає, що він не сплачує і відсотки за користування кредитом, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів, а також пені за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову, стягнувши заборгованість з відповідачів у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти - доларах США.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: