Постанова № 39022761, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/735/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 січня 2014 року №72201 та від 10 січня 2014 року №62201, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що заборгованість яка виникла на підставі договорів переведення боргу від 04 грудня 2012 року №К248-07/09, №4, №5, №12 не є безнадійною заборгованістю, оскільки з часу її виникнення не минув, встановлений ст. 256 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Позивач також, вказує на те, витрати, понесені ним в період, що перевірявся, пов'язані з його господарською діяльністю, тому відповідачем зроблені протиправні висновки про порушення ним вимог п.138.2, п.п. 138.10.2 п.138.10 ст.138, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивачем вказує на доводи, викладені в ним в обґрунтування адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову з підстав, передбачених ст.202 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Всесвіт Фудз» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Так, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Всесвіт Фудз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 березня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якого складено акт від 19 грудня 2013 року №2927/26-58-22-01-17/38185680.

В ході проведеної перевірки відповідачем зроблені висновки про те, що ПП «Всесвіт Фудз» порушено вимоги п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 10 січня 2014 року №72201, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 760 183,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 190 046, 00 грн. та №62201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 964,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4741,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, що підтверджують визнання ним свого боргу, отже на час перевірки борг за договорами про переведення боргу є безнадійною заборгованістю позивача.

Також, суд першої інстанції зазначив, що первинні документи, складені позивачем за період, що перевірявся не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме не мають необхідних реквізитів. Такі первинні документи не можуть бути належним доказом реальності господарських операцій, здійснених позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся.

Колегія суддів не погоджуються з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна кредиторська заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Так, з матеріалів справи вбачається, що умовами договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 року № 4, у якому ПП «Всесвіт КО» - первісний боржник, позивач - новий боржник, а ТОВ «Агроніка» - кредитор, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору від 01 січня 2009 року № П-4, укладеного між первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 458764,59 грн., що виник на підставі договору від 01 січня 2009 року № П-4, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Відповідно до умов договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 року № 12, у якому ПП «Всесвіт КО» - первісний боржник, позивач - новий боржник, а ТОВ «ТД Ніжин» - кредитор, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору від 10 лютого 2009 року №П-12, укладеного між первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1734318,72 грн., що виник на підставі договору від 10 лютого 2009 року № П-12, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання у строк до 19 лютого 2013 року.

Договором про переведення боргу від 04 грудня 2012 року № К 248-07/09, передбачено, що ПП «Всесвіт КО» - первісний боржник, позивач - новий боржник, а ПАТ«Лантманнен Акса» - кредитор, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договорів поставки від 10 липня 2009 року № К 248-07/09 та № Ку 249-07/09, укладених між первісним боржником та кредитором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 691 001,20 грн., що виник на підставі вказаних договорів поставки, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Відповідно до договору про переведення боргу від 06 грудня 2012 року № 5, у якому ПП «Всесвіт КО» - сторона-2, ПП «Всесвіт Фудз» - сторона-3, а ПАТ «Луцьк Фудз» - сторона-1, сторони досягли згоди, що із 00:00 год. 07 грудня 2012 року погашати заборгованість у розмірі 1 083 373,45 грн. за генеральним договором дистрибуції від 04 січня 2008 року №П-5 сторони-2 перед стороною-1 зобов'язується сторона-3.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання первинного боржника (ПП «Всесвіт Ко») щодо сплати на користь кредитора заборгованості, виник на підставі даних договорів про переведення боргу у вересні, жовтні та листопаді 2012 року.

Дана обставина підтверджується первинними документами, складеними відповідно до договору поставки від 10 липня 2009 року №К248-07/09, договору поставки від 10 липня 2009 року №К249-07/09, договору №П-12 від 10 лютого 2009 року, договору дистрибуції від 04 січня 2008 року №П-5 (видатковими, прибутковими та товарно - транспортними накладними том ІІ а.с. 80-250, том ІІІ а.с.1-211).

Як зазначає позивач, ним здійснено погашення боргу первинного боржника ПП «Всесвіт Ко», ще у 2012 році: згідно договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 р. №К 248-07/09 на суму 412412 грн.; згідно договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 р. №4 на суму 65000,00 грн.; згідно договору про переведення боргу від 06 грудня 2012 року №5 на суму 35000,00 грн.; згідно договору про переведення боргу від 04 грудня 2012 року №12 на суму 929944,00 грн.

З огляду на викладене, строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, в даному випадку закінчується лише у 2015 році.

Отже, відповідачем зроблені помилкові висновки про те, що несплачені суми боргу відповідно до вищевказаних договорів про переведення боргу є безнадійною заборгованістю позивача.

З системного аналізу положень ст. ст. 14, 185, 198, 200, 201 Податкового кодексу України вбачається наступне.

Витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до положень п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, складаються зокрема, із адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків.

Відповідачем в ході проведеної перевірки також, встановлено, що в період, що перевірявся позивач здійснював господарські операції з у яких виступав замовником послуг у сфері маркетингу у наступних контрагентах: ТОВ «ВКФ ЛІA ЛТД», ТОВ «ТС Плюс», ТОВ «Ділайт Україна», ТОВ «Елтікс», ТОВ «Гринтек», ТОВ «ДС Телеком», ПП «Квартал-Екоом-Магазин», ПП «ТД «Вест Лайн», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бімаркет Плюс», ТОВ «ЛК-Транс», ТОВ «Атлантік-Буд».

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб - підприємців (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

З огляду на зазначені види діяльності відповідача, колегія суддів вважає, що отримані ним послуг у сфері маркетингу (діяльності, спрямованої на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів) призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що господарські операцій між позивачем та даними контрагентами здійснені на підставі укладених між ними договорів, додатків до них, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 4- 79 том. ІІ).

На виконання умов даних договорів позивачем та його контрагентами ТОВ «ВКФ ЛІA ЛТД», ТОВ «ТС Плюс», ТОВ «Ділайт Україна», ТОВ «Елтікс», ТОВ «Гринтек», ТОВ «ДС Телеком», ПП «Квартал - Економ - Магазин», ПП «ТД «Вест Лайн», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бімаркет Плюс», ТОВ «ЛК - Транс», ТОВ «Атлантік-Буд» складено акти здачі - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.40 - 167 том І). Вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства щодо оформлення первинних документів, та є належним доказом реальності господарських операцій, здійснених позивачем та переліченими контрагентами за період, що перевірявся.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що витрати позивача по оплаті отриманих від ТОВ «ВКФ ЛІA ЛТД», ТОВ «ТС Плюс», ТОВ «Ділайт Україна», ТОВ «Елтікс», ТОВ «Гринтек», ТОВ «ДС Телеком», ПП «Квартал - Економ - Магазин», ПП «ТД «Вест Лайн», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бімаркет Плюс», ТОВ «ЛК - Транс», ТОВ «Атлантік-Буд» маркетингових послуг є його витратами в розумінні Податкового кодексу України. Податкові накладні даних контрагентів позивача є належною підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 10 січня 2014 року №72201 та від 10 січня 2014 року №62201.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 січня 2014 року №72201 та №62201.

У відповідно до положень ч.1 ст. 94 КАС України стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в розмірі 2 923, 20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три грн. 20 коп.).

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року - скасувати.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 січня 2014 року №72201 та №62201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в розмірі 2 923, 20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три грн. 20 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 30.05.14 року.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.