Ухвала суду № 3902142, 19.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

19 травня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Маслія В.І.

Хрімлі О.Г.

при секретарі: Овчіннікові А.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду мiста Києва від 11 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду мiста Києва від 11 вересня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що підприємством не здійснювалися порушення п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-1V від 22 травня 2003 року

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, про що складено акт № 121-23-4-14312453 від 27 лютого 2007 року.

На підставі складеного акту винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000201702/1 від 18 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 49 795, 41 грн. (основний платіж - 16 598, 47 грн. та штрафні санкції - 33 196, 94 грн.);

№ 0010081702/1 від 18 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 345, 20 грн.;

№ 0000211702/1 від 18 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 450 959, 08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 2005-2006 років було укладено договори купівлі-продажу із суб»єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - ОСОБА_3, суб»єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 та суб»єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Суб»єкти підприємницької діяльності - фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент укладення вищезазначених договорів перебували на обліку в Тетіївській міжрайонній ОСОБА_2 як платники Єдиного податку (вид діяльності: у 2005 році - «Роздрібна торгівля», а у 2006 році - «Оптова торгівля та посередництво в торгівлі»).

Відповідно до «Порядку провадження торгової діяльності та правил торгового обслуговування населення», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15 червня 2006 року яка визначає загальні умови проведення торгової діяльності та розповсюджується, в тому числі, і на фізичних осіб - підприємців передбачено, що терміни, що вживаються в цьому документі, застосовуються в значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" де визначено, що роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в галузі товарообігу, який охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торгівельних послуг; оптова торгівля - це вид економічної діяльності в галузі товарообігу, який охоплює купівлю-продаж товарів по договорах поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних з цим послуг.

Згідно до ч.1 ст. 698 ЦК України - за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів перевірки та вірно встановлено судом першої інстанції, в період за який відповідачем здійснювалася перевірка за умовами договорів купівлі-продажу суб'єкти підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як продавці, зобов'язалися здійснити поставку продукції позивачу, який виступав як покупець і ця продукція необхідна була йому для здійснення своєї діяльності.

Таким чином, між сторонами фактично проводилася оптова торгівля, яку суб»єкти підприємницької діяльності - фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як платники Єдиного податку відповідно до свого виду діяльності на 2005 рік «Роздрібна торгівля» - здійснювати не могли.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Відповідно до п. п. 9.12.1, 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-1V від 22 травня 2003 року - оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно зроблено висновок, що оподаткування доходів, отриманих від укладання договорів поставки із суб'єктами підприємницької діяльності, повинно здійснюватися шляхом сплати податку з доходів фізичних осіб на загальних підставах у відповідності до п. 1.6 ст. 1 та п. 1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22 травня 2003 року.

Відповідно до п. п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22 травня 2003 року - у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Враховуючи, що позивач при вчиненні правочинів із суб'єктами підприємницької діяльності, які на момент укладення договорів із позивачем були платниками єдиного податку, виступає в якості податкового агента, то на нього покладався обов'язок сплатити відповідні податки, чого ним зроблено не було.

Відповідно до ст..200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував законодавство, що регулює дані правовідносини. А ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На основі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду мiста Києва від 11 вересня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді