Рішення № 39021101, 19.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа № 911/940/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/940/14

за позовом комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", ідентифікаційний код: 31476318, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, буд. 8,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІДЕН", ідентифікаційний код: 37757469, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, буд. 8,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

комунальне підприємство "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІДЕН" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е у вигляді основного боргу у сумі 6 065,83 грн. (шість тисяч шістдесят п’ять гривень 83 коп.), пені у сумі 232,32 грн. (двісті тридцять дві гривні 32 коп.), трьох процентів річних у сумі 72,28 грн. (сімдесят дві гривні 28 коп.) та інфляційних втрат у сумі 57,03 грн. (п’ятдесят сім гривень 03 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов’язання за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е з своєчасного та повного відшкодування витрат Позивача по утриманню нерухомого майна та прибудинкової території, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 6 065,83 грн. (шість тисяч шістдесят п’ять гривень 83 коп.), пені у сумі 232,32 грн. (двісті тридцять дві гривні 32 коп.), трьох процентів річних у сумі 72,28 грн. (сімдесят дві гривні 28 коп.) та інфляційних втрат у сумі 57,03 грн. (п’ятдесят сім гривень 03 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2014 року порушено провадження у справі №911/940/14, розгляд якої призначено на 28.04.2014 року.

28.04.2014 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не з'явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 26.03.2014 року не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 року розгляд справи відкладено на 19 травня 2014 року.

19.05.2014 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не з'явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 26.03.2014 року та від 28.04.2014 року не виконали. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.05.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

17.11.2011 року між комунальним підприємством "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" (орендодавець/балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛІДЕН" (орендар) укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт нежитлового приміщення №14 на другому поверсі адміністративно-побутового корпусу КП «УЖКГ» загальною площею 28,4 кв. м, яке розташоване за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 7, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій споруді, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги згідно з цим договором проводяться виключно в грошовій формі. Розмір відшкодування орендарем витрат за поточний місяць визначається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг балансоутримувачем, діючих тарифів і цін та відображається в «розрахунку платежів по утриманню орендованого нежитлового приміщення №14 на другому поверсі адміністративно-побутового корпусу КП «УЖКГ» за (місяць) 2011 року», який підписується обома сторонами.

Пунктами 4.3., 4.4. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Орендна плата (з урахуванням податку) вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок балансоутримувача або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця.

Договором у п. 4.5. визначено, що при несвоєчасному або неповному обсязі внесенні плати, орендар сплачує балансоутримувачу дану суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно п. 6.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 17.11.2011 року до закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна від 17.11.2011 року №31/11-А, тобто до 16.10.2014 року, а в частині фінансових зобов'язань – до повного їх виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Позивачем виставлено для оплати рахунки-фактури від 28.02.2013 року №ар-000000074, від 31.03.2013 року №ар-000000116, від 30.04.2013 року №ар-000000157, від 31.05.2013 року №ар-000000201, від 30.06.2013 року №ар-000000241, від 31.07.2013 року №ар-000000282, від 31.08.2013 року №ар-000000320, від 30.09.2013 року №ар-000000362, від 31.10.2013 року №ар-000000401, від 30.11.2013 року №ар-000000442, від 30.12.2013 року №ар-000000481, від 31.12.2013 року №ар-000000041, від 31.01.2014 року №ар-000000028, від 28.02.2014 року №ар-000000068, копії яких знаходяться в матеріалах справи, згідно яких загальна сума витрат Позивача по утриманню нерухомого майна та прибудинкової території складає 6 065,83 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором з своєчасного та повного відшкодування витрат Позивача по утриманню нерухомого майна та прибудинкової території, у зв’язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 6 065,83 грн.

Як встановлено судом, ухвалами господарського суду Київської області в від 26.03.2014 року та від 28.04.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е.

Станом на момент розгляду справи Відповідачем не надано суду належних доказів виконання зобов'язань у повному обсязі за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 4.4. Договору та ст.ст. 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов’язань за Договором з своєчасного та повного відшкодування витрат Позивача по утриманню нерухомого майна та прибудинкової території за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 6 065,83 грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 6 065,83 грн. (шість тисяч шістдесят п’ять гривень 83 коп.) є обґрунтованою та доведеною за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за Договором з відшкодування витрат Позивача по утриманню нерухомого майна та прибудинкової території, пеню, передбачену п. 4.5. Договору, у сумі 232,32 грн. (двісті тридцять дві гривні 32 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 4.5. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з відшкодування витрат Позивача по утриманню нерухомого майна та прибудинкової території у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 232,32 грн.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в межах шестимісячного строку, за результатами чого, судом встановлено, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 232,32 грн. підлягає задоволенню.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов’язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача за період з 01.04.2013 року по 13.03.2014 року три проценти річних у сумі 72,28 грн. (сімдесят дві гривні 28 коп.) та інфляційних втрат у сумі 57,03 грн. (п’ятдесят сім гривень 03 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е у вигляді основного боргу у сумі 6 065,83 грн. (шість тисяч шістдесят п’ять гривень 83 коп.), пені у сумі 232,32 грн. (двісті тридцять дві гривні 32 коп.), трьох процентів річних у сумі 72,28 грн. (сімдесят дві гривні 28 коп.) та інфляційних втрат у сумі 57,03 грн. (п’ятдесят сім гривень 03 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е у вигляді основного боргу у сумі 6 065,83 грн. (шість тисяч шістдесят п’ять гривень 83 коп.), пені у сумі 232,32 грн. (двісті тридцять дві гривні 32 коп.), трьох процентів річних у сумі 72,28 грн. (сімдесят дві гривні 28 коп.) та інфляційних втрат у сумі 57,03 грн. (п’ятдесят сім гривень 03 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" до товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІДЕН" про стягнення заборгованості, – задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІДЕН", ідентифікаційний код: 37757469, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, буд. 8, на користь комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", ідентифікаційний код: 31476318, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, буд. 8, заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.2011 року №31/11-Е у вигляді основного боргу у сумі 6 065,83 грн. (шість тисяч шістдесят п’ять гривень 83 коп.), пені у сумі 232,32 грн. (двісті тридцять дві гривні 32 коп.), трьох процентів річних у сумі 72,28 грн. (сімдесят дві гривні 28 коп.) та інфляційних втрат у сумі 57,03 грн. (п’ятдесят сім гривень 03 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2014 року