Постанова № 39019230, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 25553/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги прокуратури Чернівецької області та Державної податкової інспекції м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Лан» до Державної податкової інспекції м. Чернівці, з участю прокуратури Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2009 року позивач - Закрите акціонерне товариство «Лан» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції м. Чернівці, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 10 червня 2009 року №0000910231/0 та №2403540350/0, від 6 липня 2009 року №0000910231/1 та №2403540350/1, від 19 серпня 2009 року №0000910231/2 та №2403540350/2.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що витрати Закритого акціонерного товариства «Лан» на придбання інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» в сумі 906667,0 грн. підтверджені первинними документами (платіжними дорученнями, податковими накладними, актами здачі-прийняття), які складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та містять всі необхідні реквізити. Відсутні судові рішення або вирок суду, якими акти здачі-прийняття були визнані недійсними, такими, що не мають юридичної сили та доказовості або підробленими. Це також підтверджується висновком №2167 судово-економічної експертизиу від 31.08.2010 року.

Суд першої інстанції вважає безпідставними твердження відповідача, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не мають юридичної сили, оскільки не мають всіх реквізитів, та як відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно якої бухгалтерський облік базується на основному принципі превалювання сутності над формою, тому відсутність у первинному обліковому документі якогось реквізиту або його неточність, навіть якщо така мала би місце, не являється достатньою умовою щодо позбавлення таких документів юридичної сили і доказовості.

Суд першої інстанції вказує на те, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду від 16.01.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались з позовною вимогою про визнання їх непричетними до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», однак в цій частині їм було відмовлено в задоволенні позову. Таким чином, позиція відповідача про відсутність у ОСОБА_1 правових повноважень на підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та висновок про те, що представлені документи не мають юридичної сили та доказовості через відсутність в них справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», є безпідставною.

Крім того, відповідач не довів обізнаність позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків, всіх інших обставин стосовно посадових осіб ТОВ «Інтерпроф-будсервіс».

Твердження відповідача про те, що у ТОВ «Інтерпроф- Будсервіс» у періодах, коли надавалися послуги, були відсутні власні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності в будівельній галузі, а також на товаристві не працювали фахівці, які могли б надавати інформаційно-консультаційні послуги та виконувати роботи за договорами цивільно-правового характеру, є безпідставними і не підтверджені доказами у справі.

Стосовно діяльності ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» у сфері надання інформаційних послуг, то суд першої інстанції зазначає, що така діяльність ліцензуванню, згідно чинного законодавства, не підлягає, а отже твердження відповідача, що на товаристві не працювали фахівці, якими могли би надаватися інформаційно-консультаційні послуги та виконуватися роботи за договорами цивільно-правового характеру, нічим не підтверджене, і по своїй суті є припущенням.

Зв'язок витрат на послуги з господарською діяльністю ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» підтверджується звітами про надання інформаційно-консультативних послуг, договорами з нерезидентами, укладеними за допомогою та на підставі звітів та іншими документами.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тому позивач не і може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, оскільки позивач був необізнаний щодо неї.

Визнання недійсними установчих документів ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» та подальше анулювання свідоцтва самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації товариства до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Разом з тим, дослідивши податкові накладні, було встановлено, що як на момент здійснення господарських операцій і виписки податкових накладних (лютий та вересень 2007 року), так і на момент включення їх сум до податкового кредиту позивача (вересень, жовтень 2007 року), ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких обґрунтовано, наявності у позивача податкових накладних на момент перевірки та їх відповідності вимогам п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції вважає, що відповідач не мав підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, прокуратура Чернівецької області та Державна податкова інспекція м. Чернівці оскаржили її, подавши апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року та прийняти нову постанову, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційних скарг апелянти вказують на те, що між ЗАТ «Лан» та ТОВ «Інерпроф-будсервіс» укладалися усні угоди на виконання будівельних робіт та надання інформаційних послуг. Товариством надано інформаційно-консультативних послуг на суму 1088000 грн. з ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). У первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) відсутня інформація про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що не дає можливості зробити висновок про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2-1308/09 від 16.01.09 року визнано недійсним статут товариства з моменту реєстрації (07.02.2006 року), недійсною нову редакцію статуту товариства з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів (02.09.2008 року) та визнано недійсною реєстрацію товариства в якості платника податку на додану вартість з дня видачі свідоцтва (03.03.2006 року).

Апелянти акцентують увагу на тому, що первинні документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти надання інформаційно-консультаційних послуг, а громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до рішення суду від 16.01.2009 року не були посадовими особами товариства та, відповідно, не мали юридичних прав підписувати документи товариства. Тобто, в первинних документах, на підставі яких позивачем збільшено валові витрати на вартість інформаційно-консультаційних послуг, значаться неправдиві відомості щодо правових повноважень зазначених вище громадян. Представлені при перевірці документи на придбання інформаційно-консультаційних послуг не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені товариства.

Крім того, в актах здачі-прийняття робіт і надання послуг не вказано таких обов'язкових реквізитів, як - посади осіб, що підписували ці акти, не вказано, які консультації надавалися, в договорі субпідряду від 01.06.2007 року №71 в розділі реквізити сторін зазначено неправдиві відомості щодо місцезнаходження товариства.

Таким чином, господарські операції між ЗАТ «ЛАН» та ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, тощо.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених усних угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» створення правових наслідків. Укладення вищевказаної усної угоди було спрямовано на отримання податкової вигоди.

У зв'язку з наведеним апелянти вважають оскаржувані податкові-повідомлення рішення обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України та не підлягають скасуванню.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень, виданих ДПІ у м.Чернівці, та згідно з ч.1 ст.11-1, п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, в період з 29.04.2009 року по 22.05.2009 року Державною податковою інспекцією м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Лан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт №2040/23-1/30892100 від 27.05.2009 року.

В ході перевірки встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2007 рік на 226 667,00 грн.; п.п.7.2.3, 7.2.4 п. 7.2; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, яким встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2007 рік на 216 533,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки заступником начальника ДПІ у м.Чернівці були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- №0000910231/0 від 10.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 340 000,50 грн., в тому числі за основним платежем - 226667,00 грн. та 113333,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування податку на прибуток і накладення штрафних санкцій став висновок відповідача стосовно незаконності віднесення позивачем на валові витрати в III-му кварталі 2007 року вартості інформаційно-консультаційних послуг, придбаних у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» у зв'язку із тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва №2-1308/09 від 16 січня 2009 року статут ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» визнано недійсним з часу проведення реєстрації, тобто з 07.02.2006 року та визнано недійсною нову редакцію статуту з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів - з 02.09.2008 року.

- №2403540350/0 від 10.06.2009 року про стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 324 799,50 грн., в тому числі основний платіж - 216533,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 108 266,50 грн.

Зменшення податкового кредиту за 2007 рік на 216 533,00 грн. відповідачем аргументовано тим, що податкові накладні, якими підтверджується вказана сума, видані особою, що не зареєстрована в податковому органі та не є платником податку на додану вартість.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПІ у м. Чернівці від 06.07.2009 року за результатами розгляду первинної скарги у її задоволенні позивачу відмовлено та прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 2403540350/1 та 0000910231/1 від 06.07.2009 року. Рішенням ДПА в Чернівецькій області від 19.08.2009 року за результатами розгляду повторної скарги у її задоволенні позивачу також відмовлено та прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 2403540350/2 та 0000910231/2 від 19.08.2009 року. Рішенням ДПА України від 28.10.2009 року за результатами розгляду повторної скарги у її задоволенні позивачу також було відмовлено.

Як видно з матеріалів справи, між ЗАТ «ЛАН», в особі голови правління Хелемендик В.Р. (замовник) та ТОВ «Інтерпроф-будсервіс», в особі директора товариства ОСОБА_1 (виконавець), було заключено усні угоди на виконання будівельних робіт та надання інформаційних послуг.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що витрати позивача на придбання інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» в сумі 906667,00 грн. підтверджуються первинними документами (платіжними дорученнями, податковими накладними, актами здачі-прийняття, які містять всі необхідні реквізити), висновком №2167 судово-економічної експертизу від 31.08.2010 року № 2167 і господарські операції між позивачем і його контрагентом носили ральний характер. Однак, вважаючи його помилковим, з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, з наступних підстав:

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлено, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зазначено дата надання послуг, розшифровка інформаційно-консультаційних, будівельних послуг, розрахунки вартості за надані послуги, які складені на підставі зазначених обсягів реалізації товарів тощо, що підтверджує отримання інформаційних та будівельних послуг та необхідність їх використання у власній господарській діяльності. Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх підприємством у власній господарській діяльності.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі №2-1308/09 від 16.01.2009 року було визнано статут ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві 07.02.2006 року, недійсним з часу реєстрації. Також, визнано недійсною нову редакцію статуту ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а саме з 02.09.2008 року.

Крім того, було визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» як платника податку на додану вартість (свідоцтво платника на додану вартість №37117360) з дати видачі свідоцтва, тобто з 03.03.2006 року. Під час розгляду справи було встановлено, що громадянка ОСОБА_1, яка значиться в установчих документах засновником підприємства, участі у створенні та діяльності його не приймала, статут підприємства не складала та не підписувала, господарською діяльністю від імені підприємства не здійснювала, засновником значиться формально, а про існування зазначеного підприємства дізналась від працівників податкового органу.

У мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили 26.01.2009 року вказано, що ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» зареєстровано в державному органі реєстрації на підставі неправдивих даних, з порушенням діючого законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На письмовий запит до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №2775/7/35-012 від 24.04.2009 року про проведення зустрічної перевірки по взаеморозрахунках ЗАТ «Лан» з ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» отримано відповідь № 9322/7/19-110 від 15.05.2009 року про те, що згідно п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» складено Акт про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» з початку реєстрації, тобто з 03.03.2006 року.

Крім того, на ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень позивача відносно наданих документів, які на його думку підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, оскільки зазначені вище первинні документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем в повному обсязі не доведено реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокуратури Чернівецької області та Державної податкової інспекції м. Чернівці задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року у справі №2а-344/10/2470 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Лан» до Державної податкової інспекції м. Чернівці, з участю прокуратури Чернівецької області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.05.2014 року.