Ухвала суду № 39019234, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 9104/30537/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А. І., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Ярошика Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року по справі №2а - 1909/10/0370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда - Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, за участю Прокурора Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення дій, прийняття рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда - Інтер» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції і просило: визнати протиправними дії по проведенню документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Феміда - Інтер» з питань невідповідності податкових декларацій з податку на додану вартість за період із 01 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та із 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року; зобов'язати відповідача утриматися від прийняття будь - яких рішень за наслідками проведення невиїзної перевірки із зазначених питань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 червня 2010 року отримано повідомлення відповідача про проведення невиїзної документальної перевірки з питань невідповідності податкових декларацій з податку на додану вартість за період із 01 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та із 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року. Проте, вважає такі дії по проведенню документальної невиїзної перевірки із вищезазначених питань протиправними, оскільки відповідачем було проведено в травні 2008 року та в лютому 2009 року виїзні позапланові, а в червні 2009 року планову виїзну перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку. Тобто, податкові декларації, а також порядок формування та визначення даних, що впливають на бюджетне відшкодування, були охоплені перевірками. При цьому, рішення про проведення повторної перевірки може бути прийнято лише вищестоящим податковим органом , а також у разі проведення відносно осіб, що проводили перевірку, службового розслідування чи порушення стосовно них кримінальної справи. Крім того, у відповідача відсутні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки з питань невідповідності податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, так як у ці періоди позивачем декларувалося від'ємне значення з податку на додану вартість на суму понад 100 000 гривень. Тому, у даному випадку були підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Луцької об'єднаної державної податкової інспекції по проведенню документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда - Інтер» з питань невідповідності податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 1 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та з 1 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім цього, скасовано вжиті ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року заходи забезпечення позову.

Справу розглянуто за участі прокурора Волинської області, який у відповідності до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України вступив у справу на стороні відповідача.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2010 року за №368 затверджено Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років, який визначає правила оформлення відшкодування сум податку на додану вартість, що задекларовані до відшкодування до 01 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». Дія цього Порядку поширюється на платників податку на додану вартість, яким відшкодування сум податку на додану вартість, що задекларовані до відшкодування до 01 травня 2010 року підтверджені за результатами перевірок, не здійснено на дату набрання чинності вказаним Законом, включених до реєстрів інвентаризації платників податку, суми податку на додану вартість яких задекларовані до відшкодування до 01 травня 2010 року, підтверджені за результатами перевірок та не відшкодовані на дату набрання чинності цим же Законом. Відшкодування сум податку на додану вартість здійснюється, зокрема, на підставі матеріалів перевірок органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку або рішення суду, прийнятого після 01 травня 2010 року. Також у висновках перевірок, на які посилається позивач, було зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку товариства, податковим органом можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки. При цьому, 18 червня 2010 року надійшла інформація щодо взаємовідносин позивача з постачальником першої ланки ПП «НТЦ Сервіс» по заявлених сумах бюджетного відшкодування за січень 2008 року, що у свою чергу могло суттєво вплинути на формування висновків щодо правомірності заявлених сум бюджетного відшкодування.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) в судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із викладених в апеляційній скарзі підстав.

Позивач представника в судове засідання не направив, а також не прибув в судове засідання прокурор, хоча вказаних осіб було належним чином та у встановленому законом порядку повідомлено про дату, час та місце судового засідання. При цьому, позивач та прокурор не повідомили про причини неприбуття в судове засідання представників, а також від них відсутні клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для обов'язкової участі представника позивача та прокурора в апеляційному розгляді справи, а також ця обставина у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає апеляційному розгляду справи без участі представників вказаних осіб.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача слугував лист - інформація ГВПМ Луцької ОДПІ від 18 червня 2010 року за №2410/26 - 34 щодо взаємовідносин позивача із постачальником першої ланки ПП «НТЦ Сервіс» по заявлених сумах бюджетного відшкодування за період січня 2008 року, що суттєво може вплинути на формування висновків щодо правомірності заявлених сум бюджетного відшкодування за зазначений період. Проте у даному листі відсутня інформація щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Феміда - Інтер» податкового законодавства.

При цьому підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає податковому органу право провести камеральну та документальну перевірки платника податку у чітко визначені строки та не дозволяє проведення двох документальних перевірок по одній декларації та не дозволяє проведення такої перевірки після закінчення встановленого терміну.

Також, п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року за №817/98, передбачено підстави та порядок проведення вищестоящим контролюючим органом за власною ініціативою перевірки достовірності висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом.

Проте у даному випадку відсутні обставини, що підтверджували б наявність таких підстав.

У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з 01 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року без передбачених законом підстав.

Крім цього, за висновком суду першої інстанції, позовні вимови в частині зобов'язання відповідача утриматися від прийняття рішень за наслідками перевірки з питань невідповідності податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року до задоволення не підлягають у зв'язку із не обґрунтованістю, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23 травня 2008 року та 06 лютого 2009 року відповідачем були проведені виїзні позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку відповідно за січень 2008 року та вересень - листопад 2008 року. За результатами 23 травня 2008 року та 06 лютого 2009 року перевірок складені акти перевірок №63/23 - 4/20136463 та №21/23/20136463, згідно змісту яких в ході перевірки встановлено правильність формування та відображення в деклараціях з податку на додану вартість бюджетного відшкодування, що підлягає зарахуванню на банківський рахунок платника.

Судом також встановлено, що 09 червня 2009 року відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період із 01 червня 2007 року по 31 грудня 2008 року та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за наслідками якої складено акт за №213/2399/20136463.

Вказаною перевіркою не встановлено порушень формування та відображення в деклараціях з податку на додану вартість, а також щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, про що зазначено в акті перевірки. В акті перевірки також зазначено, що посадовими особами позивача до перевірки були надані усі необхідні документи.

23 червня 2010 року позивачем подано заяву про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої позики, згідно якої загальна сума податку на додану вартість, що відшкодовується становить 10 241 364 гривні 65 коп. і цього ж дня відповідач повідомив позивача, що на підставі статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проводиться невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Феміда - Інтер» з питань невідповідності податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 1 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та з 1 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року за №327 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно положень якого невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року за №355 невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу державної податкової служби з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу податкової служби після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби; у разі надходження до органу державної податкової служби у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Пунктом 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року за №817/98, передбачено, що вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Тобто, вищевикладені обставини, за яких відповідачем було проведено невиїзну перевірку, та положення вищевказаних нормативно - правових актів дають підстави для висновку про відсутність підстав для проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з 1 грудня 2007 року по 31 січня 2008 року та з 1 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року.

Також, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права податкового органу на проведення камеральної та документальної перевірки платника податку у чітко визначені строки та заборони на проведення двох документальних перевірок по одній декларації, а також щодо заборони проведення такої перевірки після закінчення встановленого терміну з посиланням на відповідні правові норми.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки позивача є протиправними, а відповідно і висновок суду щодо вимог позивача є законним та обґрунтованим.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на наявність певної інформації як на підставу проведення перевірки не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як такі доводи не узгоджуються із відповідними вимогами та положеннями Законів України «Про податок на додану вартість», «Про державну податкову службу в Україні» та Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року за №817/98.

Окрім цього, не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання відповідача на відшкодування сум податку на додану вартість на підставі матеріалів перевірки органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, оскільки такі доводи не підтверджують права податкового органу на проведення у даному випадку документальної невиїзної перевірки в контексті вищевказаних нормативно - правових актів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року по справі №2а - 1909/10/0370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда - Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, за участю Прокурора Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматися від вчинення дій, прийняття рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

І. О. Яворський

Ухвалу складено у повному обсязі 27 травня 2014 року.