Ухвала суду № 39008707, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/9991/24871/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі № 2а-15717/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «МОБІКОМ»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «МОБІКОМ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фірма «МОБІКОМ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «МОБІКОМ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК Техспецбуд» за період з 01.03.2009 по 31.07.2009, за результатами якої складено акт від 26.08.2010 №5066/18-010/31940254.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 №0000601800/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166528,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 83264,00 грн., всього - 249792,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0000601800/1, від 09.11.2010 №0000601800/2.

Також судами зазначено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Фірма «МОБІКОМ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 28.10.2010 №6303/23-506/31940254.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 №0004182302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 208160,50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104080,25 грн., всього - 312240,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 №0004182302/1.

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором від 09.02.2009 №10/09 на виконання підрядних робіт, укладеним з ТОВ «СК Техспецбуд», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

При цьому, податковий орган посилався на пояснення Лубенського А.І. директора ТОВ «СК Техспецбуд», що він зареєстрував на себе фірму на прохання свого знайомого та з позивачем жодних правовідносин не мав, тому всі бухгалтерські документи підписані від його іменні є такими, що не мають юридичної сили.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору від 09.02.2009 №10/09 підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, тощо.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «СК Техспецбуд» підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору від 09.02.2009 №10/09 на виконання підрядних робіт, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з ТОВ «СК Техспецбуд» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «СК Техспецбуд», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Так само є непідкріпленими належними доказами і доводи відповідача про те, що всі первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, підписані від імені директора ТОВ «СК Техспецбуд» Лубенським А.І., які підтверджують укладання та виконання спірного правочину, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, оскільки, відповідачем недоведено неприналежності підпису директора ТОВ «СК Техспецбуд» на первинних документах та податкових накладних.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров