Ухвала суду № 39008708, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/800/39699/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013

у справі № 2а-4710/12/1470

за позовом Приватного підприємства «Бая»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 28.08.2012 № 0000762360.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача, складено акт №2158/22-100-32283343 від 13.08.2012, в якому встановлені порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: укладання недійсного правочину з ТОВ "Намив-1 ЖЕУ-6" по придбанню трьох комплектів металоконструкцій і, як наслідок - відсутність права на податковий кредит за рахунок цієї господарської операції.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 28.08.2012 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000762360, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 553 340,63 грн., з яких 442 672,50 грн. основного платежу та 110 668,13 грн. - штрафу.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що Приватне підприємство «Бая» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.11.2002. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових та технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та ін.

Приватне підприємство «Бая» як сільгоспвиробник, у якого питома вага суми валового доходу одержана від реалізації продукції власного виробництва за минулий рік складала 95,52%, є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

27.02.2012 між позивачем та ТОВ «Намив-1 ЖЕУ-6» укладено договір купівлі-продажу №27/02/12 на поставку трьох комплектів металевих конструкцій складу загальною вартістю 2 656 035,00 грн., з них податку на додану вартість на суму 442 672,50 грн.

29.02.2012 ТОВ «Намив-1 ЖЕУ-6» передало зазначені металеві конструкції позивачу та видало податкову накладну №28 на суму ПДВ 442672,50 грн.

Зазначену суму позивачем віднесено до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Намив-1 ЖЕУ-6» станом на лютий 2012 року був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість та мав Свідоцтво №100321593.

Отже, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Намив-1 ЖЕУ-6» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актом приймання-передачі та податковою накладною. З акта перевірки не вбачається зауважень щодо відсутності або ж неналежності будь якого первинного документу.

Єдиним доводом податкового органу щодо позбавлення позивача податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Намив-1 ЖЕУ-6» є те, що у його ланцюгах постачальників є підприємство ТОВ «Сітібуд Україна», стосовно якого іншою податковою інспекцією складені Акти про визнання нікчемними усіх його правочинів.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Намив-1 ЖЕУ-6».

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 28.08.2012 № 0000762360.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль