Постанова № 39008608, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/23886/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Лосєва А.М.

Рибченка А.О.

при секретарі судових засідань: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 року

по справі № 2а-2222/12/2670

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 року №0002862302/0, від 29.09.2009 року №0002862302/1, від 17.12.2009 року №0002862302/2, від 29.09.2009 року №0003432302/1, від 17.11.2009 року №0003432302/1, від 17.12.2009 року №0003432302/3.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у даній справі позов задоволено повністю з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.200 року по 31.03.2009 року та валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009року, за результатами якої складено акт №8483/23-02/19014832 від 20.07.2009 року.

На підставі встановлених актом перевірки порушень відповідачем прийняті:

31.07.2009 року - податкове повідомлення-рішення № 0002862302/0, відповідно до якого позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати 331 316 325,00 грн. податку на додану вартість, з яких 220 877 550,00 грн. основного платежу та 110 438 775,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

29.09.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002862302/1, а також податкове повідомлення-рішення № 0003432302/1, відповідно до якого позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44 844 876,00 грн., з яких 29 896 584,0 грн. основного платежу та 14 948 292,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, вищезазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а відповідачем прийняті рішення від 17.11.2009р. № 0003432302/1, від 17.12.2009р. №0003432302/3, № 0002862302/2.

Прийняття вищезазначених рішень мотивовано висновками акту перевірки про встановлені порушення ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.2 п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5.ст.7, п. 11.44 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього 220 877 550,88грн.

На виконання вимог Ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012р. та з метою з'ясування фактичних обставин справи, які потребують спеціальних знань у сфері економіки Окружним адміністративним судом міста Києва Ухвалою від 30.05.2012р. призначено судово-економічну експертизу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у відповідних розмірах.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується лише частково з огляду на наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суди попередніх інстанцій вірно виходили з такого.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (Замовник), ТОВ НВК «Полюс» (Постачальник) та ДП «Укрзалізничпостач» (Покупець), укладений трьохсторонній договір від 04.03.2008 № 0142/08-ЦЮ, відповідно до якого на підставі проведених Замовником торгів, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити дизельне паливо марки Л-0,2-62 (товар), найменування, марка та кількість якого вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п.1.1).

Поставка товару підтверджується актом прийму-передачі. Акт прийому-передачі підписується Сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки товару, за умови надання Постачальником: - рахунку-фактури на поставлений товар; - копії залізничної квитанції про прийом вантажу (залізничної накладної); - копії паспорту якості товару; документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону.

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі до договору №0142/08-ЦЮ від 04.03.2008, згідно з якими ТОВ «НВК «Полюс» відвантажувалися, а ДП «Укрзалізничпостач» отримувалися нафтопродукти, та які містять всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством України, в тому числі: дата відвантаження вид палива; станція призначення; № цистерни; кількість тон; ціна; загальна вартість. Дані акти підписані від імені Генерального директора ТОВ «НВК «Полюс» та заступника директора ДП «Укрзалізничпостач».

Відповідно до актів прийому-передачі, отримані від ТОВ «НВК «Полюс» нафтопродукти були реалізовані ДП «Укрзалізничпостач» до структурних підрозділів Укрзалізниці відповідно до договору №ЦХП-40207 від 29.12.2007, яким передбачено, що ДП «Укрзалізничпостач» постачає до ДТГП «Південно-Західна залізниця» нафтопродукти.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «НВК «Полюс» визнано банкрутом за ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судами обґрунтовано не взято до уваги, оскільки до Єдиного державного реєстру не внесено запис про припинення дії ТОВ «НВК «Полюс», як юридичної особи.

Крім того, постачання нафтопродуктів ТОВ «НВК «Полюс» за договором від 4 березня 2008 року № 0142/08-ЦЮ в 2009 році на користь ДП «Укрзалізничпостач», тобто після визнання ТОВ «НВК «Полюс» банкрутом (26.03.2009), не здійснювалося.

Також встановлено, що позивачем були укладені договори на закупівлю у різних підприємств металобрухту, що підтверджується відповідними первинними документами, дослідженими судами під час розгляду справи.

Згідно п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскільки з договорів поставки металобрухту та специфікаціями до них, договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, рахунків-фактур, податкових накладних, вбачається, що позивач придбавав окремо металобрухт, а окремо послуги залізничного перевезення даного металобрухту, то на такі операції з придбання ДП «Укрзалізничпостач» послуг залізничного перевезення вимоги пункту 11.44 Закону України «Про податок на додану вартість» не розповсюджуються.

Отже, у позивача були всі підстави для віднесення до складу податкового кредиту відповідної суми за операціями з закупівлі послуг залізничного перевезення металобрухту.

Судами попередніх інстанцій, з огляду на встановлені обставини, надано вірну оцінку доказам у справі у відповідній частині, в тому числі висновку судово-економічної експертизи №8536/12-45 від 05.12.2012 року.

Разом з тим, надаючи оцінку спірним правовідносинам та скасовуючи повністю, зокрема, спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 31.07.2009 року №0002862302/0, від 29.09.2009 року №0002862302/1 та від 17.12.2009 року №0002862302/2 про донарахування 331 316 325,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суди, у порушення норм матеріального права та чинного процесуального законодавства не надали оцінки факту доведеності податковим органом належними доказами донарахування вказаним повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 189 650,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ДП «Укрзалізничпостач» мало господарські відносини з ПП «Магістраль-Сервіс», що підтверджується договором поставки № ЦХП-02-00608-01 від 23.04.2008 року. За даним договором, ПП «Магістраль-Сервіс» (Постачальник) в квітні та травні 2008 року поставляло позивачу ліхтарі акумуляторні сигнально-освітлювальні. В підтвердження наданих послуг, ДП «Укрзалізничпостач» отримало податкові накладні згідно переліку, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у сумі 364 865,00 грн., у тому числі за квітень 2008р. у розмірі 175 220,00 грн., за травень 2008р. у розмірі 189 650,00 грн.

У той же час матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п. 7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". А саме неправомірного віднесення до податкового кредиту позивачем сум ПДВ по податковим накладним, виписаним Приватним підприємством «Магістраль-Сервіс» у травні 2008 року, з огляду на встановлення судами факту анулювання свідоцтва платника ПДВ у зв'язку з відсутністю оподаткованих поставок ПП Магістраль-Сервіс та його оприлюднення 10.05.2008 року на сайті ДПА України у порядку, визначеному абзацами 1, 3 пункту 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин),

Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 29.09.2009 року №0003432302/1, від 17.11.2009 року №0003432302/1, від 17.12.2009 року №0003432302/3 є протиправними та підлягають скасуванню повністю, у той час як від 31.07.2009 року №0002862302/0, від 29.09.2009 року №0002862302/1 та від 17.12.2009 року №0002862302/2 лише у відповідній частині.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення частково незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування цих рішень з прийняттям у відповідній частині нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 року по справі №2а-2222/12/2670 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 року №0002862302/0, від 29.09.2009 року №0002862302/1 та від 17.12.2009 року №0002862302/2 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 189 650,00 грн.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 року по справі №2а-2222/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписЛосєв А.М. підписРибченко А.О.

Постанова складена у повному обсязі 23.05.2014р.