Ухвала суду № 39008422, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/800/46059/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Блажівської Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013

у справі № 826/5262/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, № 0019411510 від 25.12.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача за 3 квартали 2012 року, складено акт № 5081-15/19136446 від 04.12.2012, в якому зафіксовані порушення пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України.

На підставі результатів вказаної перевірки, 25.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0019411510 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 472 500 грн., в т.ч.: 378 000 грн. основного платежу та 94 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 378 000 грн. стало те, що заповнюючи декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року наростаючим підсумком (платником сплачено авансові внески, нараховані на суму дивідендів - платіжне доручення № 403 від 21.03.2012) в порушення пп. 153.3.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України суму авансових внесків не нараховано. В звітній декларації за 3 квартали 2012 року неправомірно в р. 13 декларації задекларовано зменшення нарахованої суми податку 378 000 грн., тоді як згідно підпункту 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України, «платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів, згідно з пп. 153.3.2». Платник не виконав вимоги пп. 153.3.2 ПК України, при цьому не має права на застосування пп. 153.3.3 ПК України.

Також судами встановлено, що 21.03.2012 позивачем сплачено до Державного бюджету України аванс на нараховані дивіденди по податку на прибуток в сумі 378 000 грн., що підтверджено банківською випискою та карткою рахунку 6416.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Відповідно до пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Підпунктом 153.3.3 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 156.1 статті 156 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені норми та врахувавши встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач у відповідності до податкового законодавства виконав обов'язок щодо сплати в повному обсязі авансу на нараховані дивіденди, тому спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко Н.Є. Блажівська