Постанова № 39003959, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2014 року Справа № 904/10109/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Кузнецов В.О.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В., представник, довіреність №14-138 від 13.05.14, представник (був присутнім в судовому засіданні 13 травня 2014 року),

від відповідача: Добровольський О.В., довіреність №101 від 14.01.14, представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року у справі № 904/10109/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 820 860,11 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про стягнення 820 860,11 грн. задоволені частково.

Стягнено з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ пеню у сумі 60 150,45 грн., збитки від інфляції у сумі 47 550,20 грн., 3% річних в сумі 155 186,08 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 6 460,74 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочку виконання основного зобов'язання обґрунтовані частково у сумі 120 300, 90 грн., здійснивши перерахунок розміру пені господарський суд врахував строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки та заяву відповідача про застосування строку позовної давності до цих вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 7% річних від простроченої суми: за прострочення суми 511 607, 87 грн. (за період з 26 листопада 2012 року по 28 грудня 2012 року нарахований штраф в сумі 35 812, 55 грн.), за прострочення суми 3 870 843, 56 грн. за період з 15 січня 2013 року по 31 січня 2013 року нарахований штраф у сумі 270 959, 05 грн., господарський суд дійшов висновку, що штраф в сумі 511 607, 87 грн. стягненню не підлягає на підставі п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Прострочення суми 3 870 843, 56 грн. складає 16 днів (з 15 січня 2013 року по 30 січня 2013 року), у зв'язку з чим нарахований штраф у сумі 270 959, 05 грн. стягненню не підлягає.

Прийнявши до уваги рішення у справі №11/5005/9512/2012 від 24 січня 2013 року, за яким стягнуто з відповідача 3% річних за період з 15 листопада 2011 року по 22 жовтня 2012 року господарський суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних і визнав обґрунтованими ці вимоги в частині 155 186, 08 грн.

Розмір витрат від інфляції також перераховано й визначено господарським судом в сумі 47 550, 20 грн.

Застосувавши п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зменшив розмір пені до 50% від належної до стягнення, що становить 60 150, 45 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржує його в частині зменшення розміру пені на 60 150, 45 грн.

Посилаючись на положення Господарського процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23 березня 2012 року за №6 скаржник заперечує проти висновку суду щодо зменшення пені в оскаржуваному рішенні та вважає, що господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не визначив мотивів такого неврахування, що призвело до прийняття неправильного рішення. Вважає, що при вирішенні питання щодо визначення розміру пені суд повинен був врахувати майновий стан обох сторін, їх інтереси. Крім того, скаржник не погоджується із застосуванням господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення ст.233 Господарського кодексу України, оскільки, на його думку, судом не були з'ясовані всі обставини по справі, з'ясування яких передбачене вказаною нормою.

Скаржник стверджує, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має стратегічне значення для економіки і безпеки України, забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, а тому стягнення з відповідача неустойки у розмірі передбаченому умовами договору купівлі -продажу природного газу №14/1853/11 від 28 вересня 2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, має істотне значення для компенсування збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами, які позивач був змушений залучати, у зв'язку з недоотриманням та несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий природний газ з боку відповідача.

Позивач вважає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд повинен був спиратися на приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з умов спору, інтересів сторін та таке інше. Втім, скаржник вважає, що саме інтереси Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судом враховані не були, тому не вбачає які саме інтереси сторін були враховані і яким чином ці інтереси вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки.

В підтримку позиції щодо неправомірного зменшення судом розміру стягненої з відповідача на користь позивача неустойки, скаржник наводить на приклад постанови Вищого господарського суду України (від 15 серпня 2013 року по справі №921/186/13-г, від 25 липня 2013 року по справі №904/1610/13-г, від 06 червня 2013 року по справі №5023/4891/12, від 25 квітня 2013 року по справі №5023/5210/12, від 11 квітня 2013 року №5023/5038/12, від 14 березня 2013 року №5010/1076/2012-2/56, від 13 грудня 2012 року по справі №10/5026/1270/2012), в яких колегії суддів прийшли до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року у справі № 904/10109/13 в частині зменшення розміру пені на 60 150, 45 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на користь позивача 60 150, 45 грн. пені у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати покласти на позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги заперечує, посилаючись на певну судову практику з цього питання просить рішення господарського суду від 11 березня 2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 29 травня 2014 року представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

13 травня 2014 року розгляд справи відкладався до 29 травня 2014 року, у зв'язку із витребуванням з господарського суду Дніпропетровської області для огляду матеріалів справи №11/5005/9512/2012, пов'язаною з даною справою для всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги позивача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (покупець) був укладений договір №14/1853/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди №4 від 27 червня 2012 року) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (в редакції додаткової угоди №4 від 27 червня 2012 року).

Як вбачається з матеріалів справи п.2.1 вказаного договору встановлено передачу продавцем покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 37 556 тис.м3, у тому числі: у жовтні 2011 року - 1 717 тис.м3, у листопаді 2011 року - 3 878 тис.м3, у грудні 2011 року - 5 163 тис.м3, у січні 2012 року - 5 690 тис.м3, у лютому 2012 року - 5 048 тис.м3, у березні 2012 року - 4 362 тис.м3, у квітні 2012 року - 940 тис.м3, у жовтні 2012 року - 1 717 тис.м3, у листопаді 2012 року - 3 878 тис.м3, у грудні 2012 - 5 163 тис.м3.

Згідно пункту 11.1 договір на купівлю -продаж природного газу №14/1853/11 від 28 вересня 2011 року набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє у частині поставки газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків -до їх повного здійснення.

Відповідно до п.3.3 вказаного договору приймання -передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У період з 31 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року сторони підписали акти приймання-передачі природного газу за спірним договором на загальну суму 35 144 680,62 грн. (а.с.25-34).

Сторонами узгоджено форму оплати за газ, яка здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, за отриманий природний газ розрахувався невчасно.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 127 381, 75 грн. за період з 26 листопада 2012 року по 31 липня 2013 року (за прострочення оплати природного газу за жовтень -грудень 2012 року -по кожному акту окремо).

За прострочення оплати природного газу понад 30 днів, позивач нарахував та просить стягнути штраф у розмірі 7% від простроченої суми: за прострочення суми 511 607,87 грн. (за період з 26.11.2012 року по 28.12.2012 року нарахований штраф у сумі 35 812,55 грн.), за прострочення суми 3 870 843,56 грн. за період з 15.01.2013 року по 31.01.2013 року нарахований штраф у сумі 270 959,05 грн., всього штраф у сумі 306 771,60 грн.

Зменшивши розмір пені до 120 300, 90 грн. господарський суд правомірно врахував пропущення позивачем строку позовної давності, який згідно приписів п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України становить один рік, при тому що позивач звернувся з позовом до суду 20 грудня 2013 року, а пеня нарахована починаючи з 14 грудня 2012 року, зауваження Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені містяться в матеріалах справи (а.с.60-63).

Крім того, як вірно зазначено господарським судом, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, про що зазначено в п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Скориставшись правом наданим господарському суду п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України розмір пені зменшено до 50% від належної до стягнення, що становить 60 150, 45 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та релігійним організаціям.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "ТРАНСПОРТУВАННЯ ПОКУПНОЇ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ "ТЕПЛОТРАНС" є комунальним підприємством, яке забезпечує послугами з теплопостачання; постачання теплової енергії споживачам здійснюється за встановленими тарифами, які не містять повного відшкодування через тривалі процедури затвердження та прийняття тарифів уповноваженими органами, внаслідок чого фактично підприємство змушене виконувати приписи щодо постачання теплової енергії споживачам за тарифами, а не за дійсною вартістю теплоенергії.

Враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитого природного газу (100%), нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних, стягнення за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року у справі №11/5005/9512/2012 з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені у сумі 912 269, 11 грн., витрат від інфляційних процесів у сумі 121 660, 13 грн., 3% річних 491 324, 01 грн., штрафу в сумі 906 360, 06 грн., часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо можливості зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 50%.

В спростування доводів скаржника, судова колегія зазначає, що при вирішенні спору інтереси позивача також були враховані, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Як слідує із зміст у апеляційної скарги і пояснень представника скаржника в судовому засіданні 29 травня 2014 року, позивач оскаржує рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року лише в частині зменшення розміру пені на 60 150, 45 грн., в решті просить залишити його без змін.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року в частині стягнення пені з відповідача в сумі 60 150, 45 грн. є правомірним, підстави для його зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року у справі № 904/10109/13 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ пені у сумі 60 150, 45 грн. залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя В.О. Кузнецов

(Дата підписання постанови в повному обсязі 02.06.14 р.)