Постанова № 39003903, 29.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа№ 910/9009/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»

на рішення господарського суду міста Києва

від 24.03.2014 року

у справі №910/9009/13 (головуючий суддя - Васильченко Т.В., судді - Ломака В.С., Любченко М.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ,

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2,м. Стаханов, Луганська обл.,

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Київ,

третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, м. Київ,

третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5, м. Київ,

про стягнення 84 921,55 грн.

за участю представників:

від позивача: Миронець О.В. - представник (довіреність №59 від 14.05.2013р.);

від відповідача: Сенельніков М.О. - представник (довіреність №ГО-13/255 від 05.12.2013р.),

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (надалі - АКБ «Індустріалбанк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі - АТ «СГ «ТАС») про стягнення страхового відшкодування в сумі 84 921,55 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2013 року у справі №910/9009/13 задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» 47 602,71 грн. страхового відшкодування. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, АКБ «Індустріалбанк» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 року в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування відносно ОСОБА_2 в розмірі 6 184,50 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 6 736,32 грн. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині по суті позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник послався на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 19.05.2014 року.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб в судове засідання, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 29.05.2014 року.

В судове засідання 29.05.2014 року представники третіх осіб, належним чином повідомлені про день, місце та час розгляду апеляційної скарги, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши думку представників сторін, враховуючи, що треті особи не повідомили про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявили клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності третіх осіб.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 року в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування відносно ОСОБА_2 в розмірі 6 184,50 грн. та ОСОБА_4 в розмірі 6 736,32 грн. скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині по суті позовних вимог.

Представник відповідача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

29.05.2014 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2006 року між АТ «СГ «ТАС» (в тексті договору - страховик) та АКБ «Індустріалбанк» (в тексті договору - страхувальник) було укладено договір №17/0003464021 страхування кредитного портфелю банку (далі - договір страхування).

Предметом цього договору, згідно п. 4.1, є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (далі - позичальники) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками (загальна кількість угод необмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод (Додаток №1 до цього договору).

Цей договір розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим договором (п. 4.2. договору страхування).

Відповідно до умов вказаного договору, об`єктом страхування - є майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов`язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника, у відповідності з договором кредиту, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з «Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі» (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «Індустріалбанк» (п. 4.4 договору страхування).

Згідно п. 5.1. договору страхова сума визначається у розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку №1 до договору.

Страховим випадком, за умовами п. 6.1 договору, є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов`язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань по поверненню/сплаті суми кредиту/відсотків/комісій протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов`язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Відповідно до п. 6.2 договору страхування, страховий захист розповсюджується на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, по якій були внесені страхові платежі, згідно реєстру.

Пунктом 7.2 договору страхування визначено, що страхові платежі по конкретним кредитним угодам, укладеним протягом попереднього місяця та зазначеним в Реєстрі, перераховуються страхувальником на поточний рахунок страховика не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання реєстру. Реєстр направляється страховику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. Якщо кредитна угода укладена строком більше ніж на один рік, то на наступний рік страхувальник перераховує черговий (щорічний) платіж не пізніше 10-го числа наступного місяця після закінчення поточного року дії відповідної кредитної угоди на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання Реєстру кредитних угод.

Згідно п. 8.1 договору страхування він набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2006 року. У разі, якщо жодна з сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах.

За умовами п. 8.2 договору відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за Реєстром і до повного погашення позичальником заборгованості по кредитним угодам, зазначеним у Реєстрах. При цьому, договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2. цього договору.

Місцевим судом встановлено, що 16.01.2007 року між ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №КRCK/0300/12/07 на споживчі цілі без застави на суму 20 000,00 грн. під 9% річних зі строком повернення по 15.01.2010 року (надалі - кредитний договір-1).

На аналогічних умовах 19.03.2007 року позивачем було укладено кредитний договір №KRCK/0300/104/07 на суму 18 500,00 грн. з ОСОБА_3, зі строком повернення кредиту по 18.03.2010 року (надалі - кредитний договір-2), 09.01.2007 року - кредитний договір №KRCK/0300/1/07 на суму 20 000,00 грн. з ОСОБА_4, зі строком повернення кредиту по 08.01.2010 року (надалі - кредитний договір-3) та 03.04.2007 року - кредитний договір №KRCK/0300/127/07 на суму 14 000,00 грн. з ОСОБА_5, зі строком повернення кредиту по 02.04.2010 року (надалі - кредитний договір-4).

У зв'язку з цим, відповідно 31.01.2007, 31.03.2007 та 28.04.2007 між сторонами договору страхування було підписано реєстр кредитних договорів, до яких включені вищезазначені кредитні договори (додаток №1 до договору страхування), з зазначенням страхових сум (а.с. 63-66).

Пунктом 4.3 кредитних договорів встановлено, що позичальник зобов'язується починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем укладення договору, погашати кредит в сумі не менш ніж 555,56 грн. (кредитний договір-1), 513,89 грн. (кредитний договір-2), 555,56 грн. (кредитний договір-3), 388,89 грн. (кредитний договір-4), сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, сплату чергового платежу за кредитним договором-1 позичальник зобов'язаний був провести 25.04.2007 року, за кредитним договором-2 - 25.04.2007 року, за кредитним договором-3 - 09.02.2007 року, за кредитним договором-4 - 25.05.2007 року, однак, своїх зобов'язань не виконали.

Так, заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2008 року у справі №2-4918, встановлено, що станом на лютий 2008 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-1 становить 47897,37 грн. Вказаним рішенням позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 47 897,37 грн. заборгованості та судові витрати.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.12.2008 року у справі №2-5447/2008 встановлено, що станом на липень 2008 загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-2 становить 52857,43 грн. Цим рішенням позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3 52 857,43 грн. заборгованості та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі №2-5712/10 встановлено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-3 становить 47 726,66 грн. Цим рішенням позов задоволено в частині стягнення з ОСОБА_4 47 726,66 грн. заборгованості та судові витрати.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.07.2010 року у справі №2-1569/10 встановлено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-4 становить 27 413,86 грн. Цим рішенням позов задоволено в частині стягнення з ОСОБА_5 27 413,86 грн. заборгованості та судові витрати.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, наведені факти в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено позичальникам листи №2942 від 19.11.2007р., №791 від 20.02.2008р., №912 від 25.02.2008р., №508 від 11.02.2009р., №309 від 18.01.2008р., №874 від 22.02.2008р., №2950 від 19.11.2007р., №1141 від 10.04.2009р., №2937 від 19.11.2007р., №901 від 25.02.2008р., №782 від 20.02.2008р., №250 від 28.01.2008р., №1085 від 06.03.2008р., №307 від 18.01.2008р., №2966 від 20.11.2007р. та №1138 від 10.04.2009р. з вимогою про виконання зобов'язання за кредитними договорами, дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами і комісії та надання додаткових документів для з'ясування фінансового стану та перевірки платоспроможності позичальників. Копії вказаних листів та докази їх отримання позичальниками наявні у матеріалах справи (а.с. 166-177, т.1).

Проте, позичальники умови кредитних договорів щодо повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитними коштами не виконали, матеріали справи зворотного не містять.

У зв'язку з невиконанням позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивачем на адресу відповідача було направлено заяви №1875 від 25.04.2008р., №3216 від 05.12.2007р. (а.с. 76-77), №1000 від 29.02.2008р. (а.с. 80), №1862 від 25.04.2008р. (а.с.82) та №951 від 27.02.2008р. (а.с. 85), якими повідомлено про непогашення заборгованості за кредитними договорами та необхідність виплати страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхових випадків: за кредитним договором №КRCK/0300/12/07 від 16.01.2007 року (позичальник ОСОБА_2.) в сумі 23 330,63 грн., за кредитним договором №КRCK/0300/104/07 від 19.03.2007 року (позичальник ОСОБА_3) в сумі 21 985,19 грн., за кредитним договором №KRCK/0300/1/07 від 09.01.2007 року (позичальник ОСОБА_4.) в сумі 23 403,34 грн., за кредитним договором №KRCK/0300/127/07 від 03.04.2007 року (позичальник ОСОБА_5) в сумі 16 202,39 грн.

Однак, відповідач, з посиланням на умови договору страхування, листами №01-8/3373 від 24.07.2008р., №01-8/3078 від 08.07.2008р. (а.с.78-79, т.1), №01-8/1926 від 08.05.2008р. (а.с.81, т.1), №01-8/3324 від 22.07.2008р. (а.с. 83, т.1), №01-8/2247 від 27.05.2008р. (а.с.84, т.1) та №01-8/1857 від 05.05.2008р. (а.с. 86, т.1) повідомив позивача про невизнання вищезазначених випадків страховими та відмову у виплаті страхових відшкодувань за вказаними кредитними договорами у зв'язку з невиконанням останнім умов договору страхування щодо строків повідомлення про настання страхових відпадків, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Визначаючи правову природу правовідносин, що склалися між сторонами, місцевий суд вірно вказав, що такі мають ознаки договору страхування, за умовами якого, у відповідності до статті 979 Цивільного кодексу України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу положень статті 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Законодавець у статті 8 Закону України «Про страхування» визначає поняття страхового випадку як події, передбаченій договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Саме пунктом 6.1. договору страхування від 17.08.2006 року сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника, а під неплатоспроможністю - наявність факту прострочення виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Разом з тим, стаття 991 Цивільного кодексу України та стаття 26 Закону України «Про страхування» передбачають підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, відповідно до яких однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно п. 11.1.1 договору страхування після настання страхового випадку, страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика.

За умовами п. 10.4.4. та п. 11.1.2 договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань, зокрема при несвоєчасному повідомленні страхувальником страховика про настання страхового випадку, але за умови, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Суд першої інстанції, виходячи з положень норм закону та умов укладеного сторонами договору страхування дійшов правильного висновку про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування при несвоєчасному повідомленні страховика про настання страхового випадку може мати місце лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку могло вплинути на здійснення ним обов'язку щодо сплати страхового відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд, з висновком якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не навів в обґрунтування відмови від виплати позивачу страхового відшкодування обставин та не надав доказів на їх підтвердження, яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку за кредитними договорами вплинуло на його обов'язок сплатити страхове відшкодування.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку за спірними кредитними договорами, які надсилалися починаючи з липня 2007 (що за твердженням відповідача, є несвоєчасним повідомленням, ніж це передбачено договором), ніяким чином не вплинуло на обов'язки відповідача сплатити страхове відшкодування, оскільки, по-перше за умовами договору страхування страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування після настання страхового випадку та отримання заяви про страхове відшкодування, по-друге, момент настання страхового випадку чітко не визначений умовами договору страхування; по-третє, порушення позичальниками умов кредитних договорів, а отже і настання страхових випадків, пов'язаних з їх невиконанням, фактично фіксується тільки документально і наведені відомості надавались відповідачу, а отже могли бути ним належно вивчені та опрацьовані.

При цьому, умовами договору страхування визначено, що страховик у разі настання страхового випадку відповідно до положень чинного законодавства та умов договору страхування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач не мав можливості переконатися, чи є подія за спірними кредитними договорами, зазначена позивачем в листах, направлених протягом періоду дії договору страхування, страховим випадком, та враховуючи, що при укладенні договору страхування сторони дійшли згоди яка саме подія є страховим випадком (п. 6.1), а несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про її настання не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, за відсутності відповідних доказів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині неправомірної відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування з підстав несвоєчасного повідомлення про цю подію.

У відповідності до статей 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п. 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Верховний суд України у своєму листі від 19.07.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» вказав на те, що має юридичне значення той факт, що коли договір страхування укладено, але страховий платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо випадок відбувся.

Як слідує зі змісту пунктів 8.1, 8.2 договору страхування він набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2006 року. У разі, якщо жодна з сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах. Відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за Реєстром і до повного погашення позичальником заборгованості по кредитним угодам, зазначеним у Реєстрах. При цьому, договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2. цього договору.

Виходячи з умов договору страхування, що містяться в пунктах 6.2, 7.2 договору страхування, зазначений договір діє відносно кредитної угоди, якщо позивач сплатив страховий платіж за кожний рік дії кредитного договору, внесеного в реєстр кредитних угод, направлений відповідачу.

Як вірно встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів, на виконання договору страхування, позивач на підставі реєстрів кредитних договорів за січень, березень, квітень 2007 року, що є додатками № 1 до договору страхування, сплатив на користь страховика перший страховий платіж відповідно до порядку та в строки встановлені пунктом 7.2. договору страхування, що не заперечується відповідачем, а саме, на підставі рахунків-фактури сплачено 10 691,34 грн. за реєстром за січень 2007 року (позичальники: ОСОБА_4, ОСОБА_2.), за реєстром за березень 2007 року в розмірі 10 169,90 грн. (позичальник: ОСОБА_3) та за реєстром за квітень 2007 року в розмірі 14 601,42 грн. (позичальник: ОСОБА_5), що підтверджується меморіальними ордерами від 12.02.2007, від 05.04.2007 та від 14.05.2007 (а.с. 141-149, т. 2).

Однак, доказів сплати чергових платежів за спірними кредитними угодами, які укладені на трирічний строк позивачем під час розгляду справи суду не було надано.

Таким чином, оскільки згідно положень ст.28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі несплати страхувальником страхових платежів (першого або чергового) у встановлені договором строки, суд дійшов висновку, що договір страхування щодо кредитних угод з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 набув чинності для сторін відповідно з дат укладення таких кредитних угод, оскільки страхувальник сплатив перші страхові платежі, але є дійсним лише протягом першого року дії кредитних угод, тобто до 09.01.2008, 16.01.2008, 19.03.2008 та 03.04.2008 відповідно, оскільки як вже зазначалося вище, позивач не надав доказів внесення відповідачу страхових платежів за наступні періоди дії кредитних угод (2-ий та 3-ій роки).

При цьому, згідно з п. 10.6.2 договору страхування, страховик несе фінансову відповідальність по договору страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

З підписаних сторонами реєстрів кредитних договорів за січень, березень, квітень 2007 року (Додатки №1 до договору страхування) вбачається, що сторонами погоджено страхову суму за кредитними договорами в розмірі 21 340,00 грн. по кредитному договору-1; 19 739,50 грн. по кредитному договору-2; 21 340,00 грн. по кредитному договору-3 та 15 100,00 грн. по кредитному договору-4.

Разом з тим, згідно п.п.5.1,10.6.2,11.1.3 договору страхування страхова сума визначається в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних угод згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку №1 до договору. Страховик несе фінансову відповідальність по договору в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно реєстрів), але розмір страхового відшкодування - це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, включаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочку, в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі умов конкретної кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

Як було встановлено вище, листами позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити страхове відшкодування в зв'язку з порушенням позичальниками умов кредитних договорів і наявністю заборгованості перед позивачем на загальну суму 84 921,55 грн. (ОСОБА_4 - 23 403,34 грн., ОСОБА_2 - 23 330,63 грн., ОСОБА_3 - 21 985,19 грн., ОСОБА_5 - 16 202,39 грн.), яка складається з заборгованості по кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по комісії за весь період дії кредитних договорів.

Втім, з огляду на вищевикладене, до вимог про стягнення суми страхового відшкодування позивачем помилково включено комісійні, що є порушенням п.11.1.3 договору страхування, з урахуванням змісту якого комісійні витрати, на відміну від простроченої заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом, не входять до суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті.

Наведене також не виключає наявність підстав вважати, що страховим випадком охоплюється (покривається) не загальна (вся) заборгованість позичальника по виплаті кредиту та відсотків, в тому числі й та, термін погашення якої позичальником ще не настав, а саме реальна заборгованість, яка виникла в період прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань та існує на дату настання страхового випадку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) як це визначено статтею 610 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір страхового відшкодування за кредитними договорами з позичальниками ОСОБА_2 та ОСОБА_9, становить 12 920,82 грн. (за виключення комісії), а саме: за кредитним договором-1 за період з 16.01.2007 року по 16.01.2008 року, щодо якого розповсюджується страховий захист за договором страхування, склали 6 184,50 грн. (перший рік дії кредитної угоди закінчився 16.01.2008 року) та за кредитним договором-3 за період з 09.01.2007 року по 09.01.2008 року щодо якого розповсюджується страховий захист за договором страхування склали 6 736,32 грн. (перший рік дії кредитної угоди закінчився 09.01.2008 року).

Щодо розміру страхового відшкодування за кредитними договорами з позичальниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5, то, як вірно встановлено місцевим господарським судом, він становить 34 681,89 грн., виходячи з погодженої сторонами в реєстрі кредитних угод страхової суми (за виключення комісії), оскільки позивач в перший рік дії даних кредитних угод скористався передбаченим пунктом 5.2 кредитних договорів правом вимоги дострокового повернення кредиту, а саме: за кредитним договором-2 розмір страхового відшкодування становить 19 739,50 грн., а за кредитним договором-4 - 14 942,39 грн.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду справи відповідач не надав доказів на підтвердження виплати позивачу вказаної суми страхового відшкодування.

При цьому, доводи відповідача про те, що задоволення даного позову призведе до подвійного стягнення боргу як з позичальників за кредитними договорами на підставі судових рішень, так і з відповідача місцевий господарський суд відхилив правомірно, оскільки п. 10.3.7 договору страхування сторони визначили обов'язок позивача повернути відповідачу суму виплаченого страхового відшкодування у разі повного погашення заборгованості за кредитними угодами, що виключає імовірність подвійного задоволення позивачем своїх вимог як до страховика так і до позичальників. До того ж, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Тобто наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника.

З огляду на вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача частково, в сумі 47 602,71 грн. страхового відшкодування, з яких: 6 184,50 грн. за кредитною заборгованістю ОСОБА_2, 19 739,50 грн. за кредитною заборгованістю ОСОБА_3, 6 736,32 грн. за кредитною заборгованістю ОСОБА_9 та 14 942,39 грн. за кредитною заборгованістю ОСОБА_5, що відповідає заборгованості названих позичальників у розмірі кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами за перший рік дії кредитних угод, є мотивованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що винесене місцевим господарським судом оскаржуване рішення відповідає вимогам закону та обставинам справи, а посилання скаржника на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування немає, відтак, апеляційна скарга ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» має бути залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 року - без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 року у справі №910/9009/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 року у справі №910/9009/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9009/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

І.М. Скрипка