Ухвала суду № 39001850, 22.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 814/3013/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Юліана-Сервіс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, за участю Прокурора міста Миколаєва про визнання протиправною та скасування постанови № 122 від 25.06.2013 року, № 123 від 25.06.2013 року, № 327 від 25.06.2013 року, -

встановиЛА:

Приватне підприємство "Юліана-Сервіс" (далі - позивач-1, Підприємство) звернулося із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.06.2013 р. №122, від 25.06.2013 р. №123, якими на позивача-1 накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25.06.2013 р. №327, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Суд першої інстанції своєю постановою від 21 листопада 2013 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №122 від 25.06.2013 року.

Визнав протиправною та скасував постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №123 від 25.06.2013 року.

Визнав протиправною та скасував постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області по справі про адміністративне правопорушення №327 від 25.06.2013 року.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вимоги прокуратури м. Миколаєва від 03.06.2013 р. №(15-01)4821 вих-13 та відповідно до направлення на проведення позапланової перевірки від 04.06.2013 р. №652 з 6 по 10 червня 2013 року Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: м.Миколаїв, вул.Лазурна поблизу житлового будинку №52, про що 10.06.2013 р. складено відповідний акт (далі - акт перевірки).

В даному акті перевірки вказано, що перевірка проводиться у присутності директора ПП "Юліана-Сервіс" ОСОБА_4. Натомість представник позивача заперечує як присутність ОСОБА_4 або іншого уповноваженого ПП "Юліана-Сервіс" при проведенні перевірки, так і взагалі факт сповіщення позивача про проведення такої перевірки. При цьому на підтвердження того, що ОСОБА_4 дійсно був присутній при проведенні перевірки як директор підприємства, відповідач посилається на фотографії, додані до акту перевірки, на яких, на думку відповідача, вбачається присутність директора ПП «Юліана-Сервіс» на об'єкті. Однак дані докази в частині доведення присутності директора ПП «Юліана-Сервіс» на об'єкті під час проведення перевірки є неналежними, оскільки з вказаних фотографій неможливо достеменно встановити особу, яка зображена на даних фотознімках.

Відповідач зазначає, що жодною нормою законодавства не встановлено обов'язку Інспекції повідомляти суб'єкт містобудування про проведення перевірки, оскільки відповідно до п.п. 9, 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі по тексту - Порядок) закріплено обов'язок проведення державного архітектурно-будівельного контролю у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, а також право суб'єкта містобудування бути присутнім при здійсненні контролю. Крім того, згідно з п.21 Порядку, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. Фактично неповідомлення позивача про проведення перевірки унеможливило виконання вищевказаних положень Порядку.

На підставі акта перевірки 10.06.2013 р. внесено приписи №143 та №144 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

На підставі акту перевірки були також складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на які містяться посилання в оскаржуваних постановах, однак дані документи позивачу також не вручалися та не надсилалися поштою. Доказів зворотнього відповідачем також не надано.

25.06.2013 р. складено оскаржувані постанови №122 та 123 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що при проведенні перевірки відповідачем було допущено порушення процедури її проведення, а відтак складені за результатами даної перевірки акт, протоколи та приписи також з істотним порушенням вимог законодавства не можуть бути покладені, як докази в основу оскаржуваних постанов. Крім того, проведена відповідачем перевірка є неправомірною, оскільки акт, протоколи та приписи були складені з порушенням норм законодавства, а відтак прийняті постанови про накладення штрафів на позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення обов'язково повинен бути складений у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а оскільки закон не підлягає розширеному тлумаченню, то складення протоколу про адміністративне правопорушення не може мати місце за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, навіть за умови послідуючого направлення такого протоколу поштою на адресу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення від 10.06.2013 р., який був складений на підставі акта перевірки від 10.06.2013 р., ОСОБА_4 не підписував, не надавав своїх пояснень, не був ознайомлений з процесуальними правами як правопорушник, в протоколі немає його підпису; відсутні будь-які ознаки того, що директор ПП «Юліана-Сервіс» як потенційний правопорушник взагалі ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення в порушення ст.268 КУпАП розглянуто відповідачем 25.06.2013 р. за відсутності ОСОБА_4. Відомостей про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи відповідач не надав. Зі зворотнього повідомлення, на яке посилається Інспекція як на доказ направлення позивачу протоколу про адміністративне правопорушення (де зазначається дата, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення), неможливо достовірно встановити факт направлення саме вказаного документа позивачу, а оскільки представник позивача заперечує факт отримання ПП «Юліана-Сервіс» вказаного протоколу, то даний факт залишається недоведеним. Посилання відповідача на зазначення трьох документів, які направлялися даним листом, в тому числі і протоколу про адміністративне правопорушення, на зворотньому повідомленні, не береться до уваги, оскільки зворотнє повідомлення не має графи, обов'язкової для заповнення, з описом документів, вкладених у поштове відправлення, для цього є послуга органу поштового зв'язку - надсилання рекомендованого листа з описом вкладення, якою відповідач не скористався. Тому зазначення відповідачем з власної ініціативи документів, які надсилаються, на зворотньому повідомленні, не є достеменним доказом відправлення саме цих документів, оскільки з нього неможливо встановити, коли саме здійснено запис цих документів на зворотньому повідомленні.

Враховуючи той факт, що позивача не було повідомлено про розгляд адміністративної справи щодо нього, то судова колегія поділяє думку суду першої інстанції, що відповідачем було порушено права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: зн д

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст.280 КУпАП посадова особа зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова від 25.06.2013 р. №327 про накладення на ОСОБА_4 адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 10 200 грн. не може бути визнана законною, а отже, вказана вище постанова підлягає скасуванню.

Також необхідно зазначити, що за двома оскаржуваними постановами накладено протиправно штраф за правопорушення на ПП «Юліана-Сервіс». Таким чином, за одні й ті самі правопорушення відповідач намагається притягнути до відповідальності ПП «Юліана-Сервіс» та ОСОБА_4 двічі, що прямо заборонено ст.61 Конституції України.

Крім того, застосування штрафу на підставі абзацу 4 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України від 14.10.1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» має ґрунтуватися на доведеності того факту, що об'єкт будівництва належить до ІІІ категорії складності.

У статті 32 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» вказано, що усі об'єкти будівництва поділяються на І, ІІ, ІІІ, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорії складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, стаття 32 Закону № 3038 не надає відповідачу права визначати категорію складності об'єкта будівництва.

За таких обставин, судова колегія вважає, що посадові особи відповідача діяли з перевищенням своїх повноважень, а тому з відсутністю правових підстав складати акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачів і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Юліана-Сервіс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за участю Прокурора міста Миколаєва про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан