Постанова № 38998209, 28.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 924/1686/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Сапьолкіна Н.В.

від відповідача 1: представник не з'вився

від відповідача 2: представник не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.02.14р. в справі № 924/1686/13 (Музика М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

до відповідача 2: Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпиченці"

про стягнення в сумі 492 450 грн. 29коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Аграрна компанія 2004» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом (а.с. 2-3) до Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» (надалі - Відповідач1) та Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Шпичинці» (надалі - Відповідач 2) про стягнення солідарно ..з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача 475967 грн. 47 коп. основного боргу, 13392 грн. 29 коп. пені та 3090 грн. 53 коп. трьох відсотків річних .

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 3 лютого 2014 року по справі № 924/1686/13 (а.с. 52-54), з підстав зазначених в даному рішенні, позов задоволено частково. Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 81-82) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 3 лютого 2014 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом не було досліджено питання щодо дати отримання Відповідачем 1 фінансування від замовника (Служби автомобільних доріг в Хмельницькій області) для розрахунку з Позивачем за договором субпідряду № 4-1 «б»/69 від 15 травня 2013 року, так як воно мало істотне і вирішальне значення для правильного вирішення справи і такій умові договору, як надходження коштів від замовника та наявності вини Відповідача 1 у невиконанні зобов'язання повинна бути надана належна оцінка.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 11 квітня 2014 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28 травня 2014 року на 14 годину 50 хвилин (а.с. 80).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 100-103), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Відповідача 1 та Відповідача 2 в судове засідання від 28 травня 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 1 належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 94). Причину неявку своїх повноважних представників Відповідач 1 суду не повідомив.

В той же час, в матеріалах справи наявний поштовий конверт з повідомленнями про вручення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 11 квітня 2014 року), котрий був адресований Відповідачу 2, який не отриманний ним і повернувся з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с. 97).

В зв'язку з чим колегія суду зазначає, що в пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також, пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 червня 2006 року N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" містить інформацію про те, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" , і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 28 травня 2013 року представник Позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції скасувати (в частині стягнення пені, річних та розподілу судових витрат) та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити частково (стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 475 967 грн. 47 коп. основного боргу). При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 15 травня 2013 року між Відповідачем 1 (генпідрядник) та Позивачем (субпідрядник) укладено договір субпідряду №4-1"б"/69 (надалі - Договір; а.с. 9-10).

Згідно з умовами Розділу 1 «Предмет договору», Позивач зобов'язався у 2013 році виконати роботи поточного ремонту автомобільної дороги державного значення Стрий - Тернопіль - Кіровоград-Знам'янка, зазначені в кошторисній документації, а Відповідач 1 -прийняти і оплатити такі роботи; найменування послуг (робіт): поточний ремонт автомобільної дороги державного значення" -Стрий-Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка (по влаштуванню вирівнюючою шару); обсяги наданих послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору визначено, що: ціна цього Договору 1 945 848 грн, в тому числі ПДВ-324 308 грн.; ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін; вартість наданих послуг (виконаних робіт), що підлягають оплаті не повинна відрізнятись від договірної ціни, складеної Позивачем при укладанні Договору.

Колегія суду констатує, що Розділом 4 Договору визначено порядок здійснення оплати, а саме пунктами 4.1 -4.5 встановлено , що: Позивач надає послуги (виконує роботи) в межах фінансових ресурсів Відповідача 1, призначених, для цих цілей; усі розрахунки за надані послуги (виконані робити) по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Позивача; Відповідач 1 бере на себе зобов'язання за цим Договором при наявності бюджетних призначень на його виконання та в межах відповідних фактичних надходжень з бюджету, та здійснює щомісячні розрахунки протягом п'яти банківських днів з дати отримання від замовника бюджетного фінансування за надані послуги (виконані роботи) на підставах відповідних форм (форма №КБ-2В) та Довідок (форма №КБ-3), або попередньої оплати, яка здійснюється в розмірі що не перевищує 30 відсотків виконаних робіт; Відповідач 1 протягом 30 днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати підтверджує їх виконання згідно з проміжним актом приймання наданих послуг; до рахунку додаються: акт приймання (форма № КБ-2В); довідка про вартість (форма № КБ-3); фінансування робіт здійснюється за державні кошти та за кредитами, залученими під державні гарантії; Відповідач 1 проводить розрахунки з Позивачем за виконані роботи на протязі двох банківських днів з моменту отримання коштів від Замовника.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, строк надання послуг з дати підписання Договору по 31 грудня 2013 року.

Підпунктом 6.1.1 Договору закріплено обов'язок Відповідача 1 - своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги (виконані роботи), а пунктом 6.4.1 Договору закріплено право Позивача - своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (виконані роботи).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що: у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт Відповідач 1 сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки.

В силу дії пункту 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов Договору Позивачем виконано роботи, вартість яких складає 1 939 560 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними 20 вересня 2013 року та 30 вересня 2013 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт від 20 вересня 2013 року та 30 вересня 2013 року (а.с. 12-17).

Відповідач 1 своїх зобов'язань щодо повної оплати виконаних робіт не виконав, лише частково розрахувавшись з Позивачем в сумі 1 463 592 грн. 53 коп., що не заперечується сами Позивачем.

20 червня 2013 року на забезпечення виконання зобов'язань за Договором між Відповідачем 2 (поручитель) та Позивачем (кредитор) було укладено договір поруки № 4-1"б"/69ПР (надалі - Договір поруки; а.с. 20).

Згідно пункту 1.1 Договору поруки, Відповідач 2 зобов'язався відповідати перед Позивачем за виконання всіх зобов'язань Відповідача 1, що виникли з Договору на виконання поточного ремонту автомобільної дороги державного значення Стрий - Тернопіль - Кіровоград-Знам'янка, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1.

У відповідності до пункту 2.1 Договору поруки, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання Відповідача 1: здійснити оплату за виконані роботи в обсязі та на умовах Договору; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених Договором; Відповідач 2 та Відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання Відповідачем 1 забезпеченого зобов'язання.

Згідно підпунктів 4.1.1 - 4.1.3 Договору поруки: Відповідачу 2 добре відомі усі умови вищезазначеного основного Договору, в тому числі термін дії Договору, строк (термін) виконання зобов'язань по основному договору, а також усі інші умови, зобов'язання та обставини; у разі порушення зобов'язання Відповідачем 1, Позивач має право на власний вибір направити Відповідачу 1 письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до Відповідача 2 позов; Відповідач 2 зобов'язаний виконати вимогу (позовні вимоги) Позивача згідно умов, що передбачені Договором.

Пунктом 6.1 Договору поруки передбачено, що: Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним Договором.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за Договором, Позивач направив претензію для Відповідача 1 щодо добровільного погашення, в термін до 28 грудня 2013 року, суми боргу та штрафних санкцій (13392 грн. 29 коп. - пені (за період з 1 жовтня 2013 року по 18 грудня 2013 року (79 днів) та 3090 грн. 53 коп. - 3% річних (за період з 1 жовтня 2013 року по 18 грудня 2013 року (79 днів)).

Водночас, дана претензія залишена без задоволення, саме тому Позивач звернувся в суду, з метою захисту свого порушеного права, з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 заборгованості.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суду констатує, що частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що: відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно загальних положень статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивілльного кодексу України передбачено, що: підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник; генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 2 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що: передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, за своєю правовою природою він є договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Колегія суду критично відносить до посилань Відповідача 1, висвітлених у апеляційній скарзі (а.с. 82), стосовно неналежного фінансування та ненадходження коштів від Замовника - служби автомобільних доріг в Хмельницькій області та щодо відсутності державних коштів з посиланням на пункти 4.1 4.2, 4.4-4.5 даного Договору (щодо того, що фінансування робіт здійснюється за державні кошти), з огляду на наступні встановлені та доказово підтверджені факти (як на підставу для відмови в задоволенні позову).

Наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 12-17) підтверджується, що Позивачем здано, а Відповідачем 1 прийнято робіт у вересні 2013 року на суму 1 939 560 грн.. Зазначені обставини Відповідачем 1 не заперечуються і у встановленому порядку не спростовано. Дані акти підписані Позивачем та Відповідачем 1 та скріплені їхніми печатками.

Водночас, будь-яких доказів, в розрізі статтей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що фінансування Відповідача 1 за Договором здійснювалося не в повному обсязі матеріали справи не містять і Відповідачем 1 таких доказів суду не надано.

У зв'язку з цим, колегія суддів констатує, що розрахунок на умовах Договору повинен був здійснюватись на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт -"Актів приймання виконаних підрядних робіт" (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (форма КБ-3) у вересні 2013 року.

Вищевисвітлене свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Враховуючи часткову сплату Відповідачем 1 вартості виконаних підрядних робіт за Договором та з врахуванням проведеного взаємозаліку зарахування зустрічних грошових вимог (а.с. 18), колегія суддів вважає, підставним виникнення вимоги у Позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 475 967 грн. 47 коп..

Доказів сплати зазначеної заборгованості Відповідач 1 та Відповідач 2 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Колегією суду не взято до уваги посилання Відповідача 1 на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за Договором, тому що це не може бути підставою для звільнення Відповідача 1 від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати Відповідач 1 був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відповідача 1 і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого Договором.

Вищенаведена правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ДТД, Чечеткіна та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року.

Крім того, вищезазначена позиція відображено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року № 01-06/374/2013.

Колегія суддів зауважує, що стаття 111 - 28 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, а саме: рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

При цьому, колегія суддів не може переоцінювати встановлені факти у даному рішенні Верховного Суду України, оскільки вищезазначеною нормою передбачено обов'язковість такого рішення та здійснення у подальшому розгляду справи із приведенням своєї практики у відповідності з положеннями рішення Верховного Суду України.

Що ж стосується строків оплати виконаних робіт, то колегія суду зазначає наступні встановлені обставини.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, Позивач роботи за Договором виконав, а Відповідач 1 їх прийняв без жодних зауважень, проте всупереч умовам Договору та нормам чинного законодавства остаточні розрахунку за виконані роботи не здійснив, в зв'язку з чим Позивач 19 грудня 2013 року (згідно поштового штемпеля) направив претензію (а.с. 39, доказ направлення на а.с.38) на адресу Відповідача 1 з вимогою (з розрахунком пені, річних) щодо сплати боргу, пені та річних в строк до 28 грудня 2013 року за актами виконаних робіт у вересні.

Колегія суду зазначає, що частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності з нормами діючого законодавства, колегією суду приймається до уваги наступне:

Дослідивши Договір, колегія суду звертає увагу, що у Договорі не встановлено чіткого строку (є посилання на подію, котра не настала), до якого повинен здійснити розрахунок Відповідач 1 за виконані підрядні роботи, тобто сторонами не погоджено строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, однак, даним Договором закріплено строк надання послуг (по 31 грудня 2013 року), строк дії Договору (до 31 грудня 2013 року) та обов'язок саме Відповідача 1 оплатити надані послуги (пункти 1.1, 4.2, 6.1 Договору). З огляду на що, колегія суду констатує, що Відповідач 1 прийнявши роботи по актах за вересень, без будь-яких зауважень, повинен був виконати свої зобов'язання за Договором - оплативши роботу після отримання претензії Позивача (з врахуванням поштового перебігу та строку для Відповіді на претензію, оплату Відповідач мав здійснити до 30 грудня 2013 року), у зв'язку з цим строк виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань є таким що настав.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, на те, що виконання зобов'язання за Договором було забезпечено Договором поруки (а.с. 20), за умовами якого Відповідач 2 і Відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України закріплено, що: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи те, що Відповідач 1 та Відповідач 2, в порушення умов Договору та чинного законодавства, не виконали належним чином свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, вони є боржниками, що прострочили виконання грошового зобов'язання, відтак з урахуванням усього вищевказаного, згідно пунктів 1.1, 4.2, 5.1, 6.1 Договору, статті 193 Господарського кодексу України та статтей 526, 525, 692 Цивільного кодексу України позовні вимоги Позивача про стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 основного боргу в сумі 475 967 грн. 47 коп. підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд - задовольняє позовні вимоги Позивача в цій частині.

Дане, в свою чергу, вчинено судом у оспорюваному судовому рішенні. Відтак, колегія суду залишає без змін судове рішення господарського суду Рівненської області в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 річних та пені, то колегія суду зазначає слідуюче.

Позивач 19 грудня 2013 року (згідно поштового штемпеля) направив претензію (а.с. 39, доказ направлення на а.с. 38) на адресу Відповідача 1 чим ініціював процедуру добровільного погашення боргу Відповідачами, в термін до 28 грудня 2013 року.

Дану претензію Відповідач 1, залишив без відповіді та без задоволення. При цьому, колегія апеляційного господарського суду констатує, що з урахуванням пункту 4.1.2 "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 у Позивача виникло право нараховувати штрафні санкції та річні з моменту невиконання Відповідачами зобов'язання по Договору, а саме з 30 грудня 2013 року, оскільки Відповідач 1 мав погасити заборгованість у строк до 30 грудня 2013 року, (оскільки 23 грудня 2013 року - дата отримання претензії + 7 пільгових днів). Саме тому, лише з 30 грудня 2013 року в Позивача виникло право нараховувати річні та пню.

Водночас, колегія суду дослідивши доданий до позовної заяви Позивачем розрахунок ціни позову (а.с. 8) зауважує, що періодом нарахування пені та річних є період з 1 жовтня 2013 року по 18 грудня 2013 року. Однак, з вищезазначеного вбачається, що таке право у Позивача виникло лише після 30 грудня 2013 року. Тобто, в даному позові Позивач хоче стягнути річні та пеню за період, в котрому не настав строк оплати за умов Договору та який (період) передував виставленню претензії та настанню строку для оплати за наслідком виставлення цієї претензії.

В зв'язку з чим, колегія суду констатує, відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»: з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже, оскільки заявлений Позивачем період нарахування пені та річних (з 1 жовтня 2013 року по 18 грудня 2013 року) виник раніше ніж таке право (після 30 грудня 2013 року), то колегія суду констатує факт того, що при вирішенні даних позовних вимог суд повинен виходити з законності нарахувань саме за цей період з урахуванням того, чи настало в цей період законне право для такого нарахування.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд оцінивши усе вищеописане приходить до висновку, що Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 13392 грн. 29 коп. пені та 3090 грн. 53 коп. річних слід відмовити та відповідно скасовати рішення господарського суду Хмельницької області в цій частині.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права (що полягало у неврахуванні претензії Позивача та, відповідно, в невизначенні ним строків виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та дати, з якої виникло право нараховувати штрафні санкції). Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Хмельницької області скасувати в частині стягнення пені, річних та розподілу судових витрат. В решті ж позовних вимог суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Судові витрати, у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд покладає на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 лютого 2014 року в справі №924/1686/13 - скасувати в частині стягнення пені, річних та розподілу судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

" 1. Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (Вінницька область, м. Вінниця, вул. 40-річчя перемоги, буд. 27; код 03449841) та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпиченці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпиченці; код 03788721) солідарно на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Волочинський район, с. Попівці, вул. Шкільна, буд., 34 А; код 33007579) - 475 967 грн. 47 коп. основного боргу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (Вінницька область, м. Вінниця, вул. 40-річчя перемоги, буд. 27; код 03449841) на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Волочинський район, с. Попівці, вул. Шкільна, буд., 34 А; код 33007579) - 4 760 грн. 15 коп. відшкодування сплаченого судового збору.

6. Видати наказ.

7. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпиченці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпиченці; код 03788721) на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Волочинський район, с. Попівці, вул. Шкільна, буд., 34 А; код 33007579) - 4 760 грн. 15 коп.відшкодування сплаченого судового збору.

8. Видати наказ."

3. Стягнути з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Волочинський район, с. Попівці, вул. Шкільна, буд., 34 А; код 33007579) на користь Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (Вінницька область, м. Вінниця, вул. 40-річчя перемоги, буд. 27; код 03449841) відшкодування сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 164 грн. 85 коп.

4. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 924/1686/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.