Рішення № 38997161, 27.05.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2014 р. Справа № 902/496/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720 (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", код ЄДРПОУ 36327881 (24600, Вінницька область, Крижопільський район, смт.Крижопіль, вул.Чкалова, 16-Б)

про стягнення 21 495 875,20 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Халіна А.О. - довіреність № 14-106 від 18.04.14 р.;

відповідача: Купрій О.М. - довіреність № 77 від 02.04.13р.;

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 21495875,20 грн., з яких: 19642485,60 грн. основного боргу за поставлений у грудні 2013 року природний газ, 356793,64 грн. пені, 1374973,99 грн. 7% річних, 39284,97 грн. інфляційних втрат, 82336,99 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/496/14 та призначено її до розгляду на 13.05.2014 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 13.05.2014 року представника відповідача, та ненаданням сторонами витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 13.05.2014 року розгляд справи відкладено на 27.05.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2014 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві позовні вимоги в сумі 21495875,20грн. визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та додані по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України " (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Подільські цукроварні" (за договором - покупець) укладено договір на купівлі-продаж природного газу № 378/13-ПР(Р).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

В пункті 2.1. договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві у грудні 2013 року газ в об'ємі 4280,774 тис. куб.м., використаний покупцем у листопаді 2013 року.

Згідно п. 3.2. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю, оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Загальна сума до сплати за 1000м3 природного газу сторонами визначена в розмірі 4588,54 грн. з ПДВ.

В п.6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ, що передається згідно п. 2.1. договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному в п. 3.2. договору.

На виконання умов договору позивач поставив протягом грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4280,774 тис.куб.м на загальну суму 19642485,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу від 25.12.2013 року (а.с. 15-16).

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконав, за поставлений газ в грудні 2013 року не розрахувався.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає19642485,60 грн. Наведене також стверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014 року.

Несплата відповідачем основного боргу спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки відповідач не надав суду на день розгляду справи належних доказів проведення з позивачем остаточних розрахунків за отриманий газ в грудні 2013 року по договору №378/13-ПР(Р) від 24.12.13р. у сумі 19642485,60 грн., позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19642485,60 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 1374973,99 грн. штрафу у розмірі 7%, 39284,97 грн. інфляційних втрат нарахованих за січень 2014р., 82336,99грн. 3% річних нарахованих за період з 30.12.2013 року по 18.02.2014 року та 356793,64 грн. пені нарахованої за період з 30.12.2013 року по 18.02.2014 року за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті отриманого по договору №378/13-ПР(Р) від 24.12.13р. природного газу.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний договором строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 7.1 договору №378/13-ПР(Р) від 24.12.13р. сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов договору №378/13-ПР(Р) від 24.12.13р. він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору).

Згідно з п. 9.2. договору сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 1374973,99 грн. штрафу у розмірі 7%, 39284,97 грн. інфляційних втрат, 82336,99грн. 3% річних та 356793,64 грн. пені, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі, що відповідають законодавству та умовам договору.

Оцінивши подані представником позивача докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

27.05.2014 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", код ЄДРПОУ 36327881 (24600, Вінницька область, Крижопільський район, смт.Крижопіль, вул.Чкалова, 16-Б) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720 (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) 19642485,60 грн. - основного боргу, 356793,64 грн. - пені, 1374973,99 грн. - 7% річних, 39284,97 грн. - інфляційних втрат, 82336,99 грн. - 3% річних та 73080,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 червня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи