Рішення № 38997162, 28.05.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2014 р. Справа № 902/600/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Хімекс", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", смт.Крижопіль, Вінницька область

про стягнення заборгованості 241 687,20 грн.

За участю секретаря судового засідання Нестерова Д.О.

За участю представників сторін:

позивача: Тихонов О.М., директор, наказ № 1 від 21.07.2011 року, паспорт серії ТТ 110451 виданий 26.05.2012 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві.

відповідача: не з'явився .

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Хімекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 242 564,47 грн. заборгованості за договором поставки № 6-ХЕ-07/12 від 09.07.2012 року, з яких 223 908,00 грн. - основного боргу, 10 595,78 грн. 3 % річних за період з 02.10.2012 року по 30.04.2014 року та 8 060,69 грн. інфляційних втрат за період з 02.10.2012 року по 31.03.2014 року.

Ухвалою суду від 06.05.2014 року за вказаним позовом порушено провадження справі № 902/600/14 та призначено її до розгляду на 28.05.2014 року.

В засідання суду відповідач не з'явився, витребуваних доказів не подава, причини неподання документів та неявки суду не повідомив.

При цьому суд констатує, що останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином - ухвалою суду від 06.05.2014 року, надіслання та вручення якої уповноваженим представник відповідача за адресою вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600, стверджується поштовим повідомленням за № 2460101966044.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18632688 місцезнаходженням відповідача значиться вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

24.04.2014 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в зв'язку з допущенням помилок в розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 9 494,60 грн. 3 % річних та 8 284,60 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2012 року по 30.04.2014 року та за період з 01.12.2012 року по 31.03.2014 року відповідно.

У вказаній заяві позивач також вказує на те, що сума боргу являється незмінною і становить 223 908,00 грн..

Розглянувши дану заяву позивача, суд прийшов висновку про її прийняття до розгляду як такої, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України і яка з огляду на її зміст розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення 3 % річних та збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення інфляційних втрат.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.07.2012 року між ТОВ "ТД Хімекс" (Постачальник) та ТОВ "Подільські цукроварні" (Покупець) укладено договір поставки № 6-ХЕ-07/12 згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п.1.2 даного Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар (а.с.13-14, т.1).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є невід'ємними Додатками до цього Договору (п.1.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється в обумовлені додатках строки до смт.Тростянець на склад кур'єрської служби за рахунок Постачальника перевізниками САТ, ІнТайм, Нова Пошта (п.2.1 Договору).

Термін та умови поставки обумовлюються окремо в кожній специфікації до цього договору (п.2.2 Договору).

Згідно п.2.4 Договору Покупець бере на себе обов'язок прийняти Товар від Постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором (п.2.4 Договору).

Згідно п.п.4.4-4.5 Договору Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику грошові кошти за фактично поставлений товар який вказаний в додатках до цього Договору в розмірі 50 % на протязі 14 календарних днів від дати поставки. Інші 50 % грошових коштів Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику за фактично поставлений товар до 01.10.2012 року включно.

Із матеріалів справи слідує, що сторонами до Договору поставки № 6-ХЕ-07/12 від 09.07.2012 року було підписано специфікації № № 1-5 в яких погоджувались найменування Товару, одиниця виміру, кількість, вартість, умови поставки, термін поставки тощо (а.с.154-18, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період з 07.09.2012 року по 16.11.2012 року по видатковим накладним на підставі довіреностей передав відповідачу товар на умовах Договору поставки № 6-ХЕ-07/12 від 09.07.2012 року Товар на загальну суму 262 716,00 грн., за який відповідач сплатив 30.10.2012 року лише 38 808,00 грн., що стверджується видатковими накладними, довіреностями на представників, рахунками-фактурами, а також обопільно підписаним актом звірки розрахунків станом на 31.12.2012 року (а.с.19-35, т.1).

Таким чином, борг відповідача становить 223 908,00 грн., розмір якого власне не заперечується сторонами, що випливає з обопільно підписаного сторонами акту звірки станом на 10.04.2014 року.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий Товар в добровільному порядку в строки визначені Договором поставки № 6-ХЕ-07/12 від 09.07.2012 року, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 6-ХЕ-07/12 від 09.07.2012 року між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 223 908,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9 494,60 грн. 3 % річних та 8 284,60 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2012 року по 30.04.2014 року та за період з 01.12.2012 року по 31.03.2014 року відповідно на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, в результаті чого дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат виявлено помилки в проведених обрахунках, які полягають у невірному визначенні кінцевих сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Зокрема судом при перерахунку 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням визначених позивачем періодів отримано 9 496,15 грн. 3 % річних та 8 367,53 грн. інфляційних втрат, що є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, визначення періодів нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а також ціни позову належить до виключної прерогативи позивача, а тому за відсутності заяви про збільшення розміру позовних вимог суд позовні вимоги в цій частині в заявлених позивачем розмірах.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи наведене новою ціною позову в даному випадку з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог являється 241 687,20 грн., а тому розмір судового збору який підлягав сплаті становить 4 833,74 грн. згідно приписів підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вказане суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 17,55 грн. у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", оскільки при подачі позову до суду ним було сплачено 4 851,29 грн.судового збору.

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

28.05.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", вул.Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600 (ідентифікаційний код - 36327881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Хімекс", вул.Стеценка, 3, кв.31, м.Київ, 04136 (ідентифікаційний код - 37817852) - 223 908 грн. 00 коп. - основного боргу, 9 494 грн. 60 коп. - 3 % річних, 8 284 грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 4 833 грн. 74 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Хімекс", вул.Стеценка, 3, кв.31, м.Київ, 04136 (ідентифікаційний код - 37817852) судовий збір в розмірі 17 грн. 55 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 507 від 30.04.2014 року.

4. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Хімекс" судового збору в розмірі 17 грн. 55 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 507 від 30.04.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 507 від 30.04.2014 року знаходиться в матеріалах справи № 902/600/14.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 02 червня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Чкалова, 16Б, смт.Крижопіль, Вінницька область, 24600.