Постанова № 38970433, 14.04.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 809/3325/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Руміша В.Я.,

представників позивача: Чиж Г.К., Терефенко Г.В.,

представника відповідача: Книгиницької М.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000012203, №0000052203 від 18.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 року приватне підприємство «Галнафтогазмонтаж» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання дій посадових осіб, що проводили перевірку протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000012203, №0000052203 від 18.01.2013 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, здійснив виїзну перевірку позивача без фактичного виходу на підприємство, за відсутності посадових та службових осіб позивача, внаслідок чого необґрунтовано та безпідставно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0000012203 від 18.01.2013 року визначив суму грошових зобов'язань підприємства з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 168 796 гривень, в тому числі 135 037 гривень за основним платежем та 33 759 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та податковим повідомленням-рішенням за №0000052203 від 18.01.2013 року визначив грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 44 031 гривня, в тому числі 35 225 гривень за основним платежем та 8 806 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача подала заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 135 037 гривень, порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 108 029 гривень.

Вказані порушення виявлені, внаслідок не надання для перевірки документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених в письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрований Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 25.07.1993 року, взятий на податковий облік 28.07.2003 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість за №100001287 від 26.11.2006 року, перереєстроване за №100271857 від 06.03.2010 року, є платником податку на прибуток.

В період з 24.12.2012 року до 29.12.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість, що підтверджує податковий кредит та податку на прибуток, що підтверджує витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Будєвростандарт», ТОВ «Інжинірівногова компанія «Астрая», ТОВФінпром груп», ТОВ «Експертжитлобуд», ТОВ «Алтея-Консалтінг», ТОВ «Арта Трейд Україна», ТОВ «Спецпромторг ТПК», ТОВ «Мегарон-Сервіс», ТОВ «Київспецпромторг» за період з 01.01.2009 року до 31.12.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 29.12.2012 року складено акт за №14406/22-3/32604960.

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 135 037 гривень, порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 108 029 гривень.

Вказані висновки відповідача про допущення позивачем зазначених порушень ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, а саме відображений за період з 01.01.2009 року до 01.12.2012 року податковий кредит та валові витрати по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг» в листопаді 2009 року на загальну суму 436 824 гривень, в тому числі податок на додану вартість 72 804 гривні, у грудні 2012 року на загальну суму 211 350 гривень, в тому числі податок на додану вартість 35 225 гривень.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 18.01.2013 року оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням за №0000012203 збільшив суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 168 796 гривень, в тому числі 135 037 гривень за основним платежем та 33 759 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0000052203 збільшив суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 44 031 гривня, в тому числі 35 225 гривень за основним платежем та 8 806 гривень за штрафними фінансовими санкціями.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх прийняття відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за листопада та грудня 2009 року) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за листопада та грудня 2009 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом та визнається сторонами, всі первинні бухгалтерські документи, розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку за період до 20.09.2011 року вилучені у позивача внаслідок здійсненого старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державногої податкової адміністрації в Івано-Франківській області, капітаном податкової міліції Магулівим М. В. обшуку офісного приміщення позивача, проведеного 20.09.2011 року, що оформлено протоколом обшуку (т.1 а.с.9-11).

Стаття 44 Податкового кодексу України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Зазначена норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з набранням чинності Податкового кодексу України підтвердження даних податкової звітності, порядок відновлення втрачених документів регулюється її положеннями.

Відповідач, визначаючи порушення позивачем норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», виходив з встановленої відсутності первинних бухгалтерських та податкових документів, з якими вказані закони пов'язують виникнення права на формування показників валових витрат та показників від'ємного значення податку на додану вартість та податкового кредиту з цього податку також встановив порушення норм статті 44 Податкового кодексу України, якими передбачений обов'язок платника податків ведення облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; передбачена заборона формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; обов'язок їх зберігання та надання до перевірки посадовим особам контролюючого органу.

Застосування відповідачем зазначених норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України на спірні правовідносини є правильним, однак не повним.

Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст даної норми права встановлює додаткові гарантії для платників податків, які полягають у тому, що у випадку виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами документів, що підтверджують показники відображені платником податків у податковій звітності, то такі документи не вважаються відсутніми у такого платника податків на час складання податкової звітності.

Зазначені гарантії поширюються на позивача у спірних правовідносинах, а вказана норма пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України підлягає застосуванню.

Судом встановлено, що вилучення первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інші документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку здійснено правоохоронним органом в рамках розслідування кримінальної справи.

Вилучення за наслідками обшуку 20.09.2011 року вказаних документів здійснено суцільним порядком, без огляду кожного документа, без внесення в протокол огляду його реквізитів чи змісту, всі виявлені в службовому приміщенні позивача документи без огляду поміщено в поліетиленові мішки (т.1 а.с. 10).

Вилучення первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інші документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку здійсненний 20.09.2011 року, під час обшуку спосіб виключає можливість встановлення змісту, переліку та реквізитів документів, що вилучені.

Досліджуючи хід проведення позапланової виїзної перевірки позивача, за наслідками якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення суд допитав головного державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_6, якою проводилася вказана перевірка.

З показань свідка ОСОБА_6 судом встановлено, що для проведення перевірки позивача її за постановою слідчого було допущено до вилучених в ході обшуку службового приміщення позивача первинних бухгалтерських документів, які зберігалися в службовому кабінеті Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області в п'ятдесяти поліетиленових мішках, де нею і було проведено дослідження вмісту зазначених мішків.

Вказані поліетиленові мішки не були зав'язані також вони не були жодним чином опечатані чи прошиті, будь-яких протоколів огляду вмісту мішків свідку не надавалися.

Свідок, для проведення перевірки переміщала вміст мішків на підлогу, досліджувала документи, після чого досліджені документи повертала до мішків. Будь-яких протоколів, що фіксували хід огляду документів свідком чи іншими службовими особами органів державної податкової служби не складалося, поняті для участі в проведені огляду вказаних документів не залучалися, також до проведення дослідження вказаних документів не були залучені представники позивача як платника податків щодо якого здійснюється документальна перевірка.

Внаслідок перевірки у вищеописаний спосіб первинних бухгалтерських документів позивача свідком не було виявлено документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності позивача, а саме відображений за період з 01.01.2009 року до 01.12.2012 року податковий кредит та валові витрати по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг» в листопаді 2009 року на загальну суму 436 824 гривень, в тому числі податок на додану вартість 72 804 гривні, у грудні 2012 року на загальну суму 211 350 гривень, в тому числі податок на додану вартість 35 225 гривень (т.1 а.с. 100-102).

Досліджуючи забезпечення органами державної податкової служби та органами податкової міліції належного вилучення та зберігання первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інші документів позивача, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також фактичний перелік та зміст вилучених документів суд дослідив протоколи огляду вилучених документів, що складені посадовими особами податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області.

Із змісту досліджених в судовому засіданні копій протоколів оглядів є неможливим встановлення реального змісту вилучених у позивача документів, їх обсягу та повноти, оскільки проведеними оглядами відображено часткові реквізити документів, щодо частини документів наявні відомості тільки про їх групові ознаки та кількість аркушів, змісту документів не встановлено.

Також, є неможливим підтвердження виключення вільного доступу до вилучених документів у позивача, оскільки, надані протоколи огляду не містять в собі відомостей про опечатування для подальшого зберігання оглянутих документів із забезпеченням неможливості вільного доступу до них, відсутні відображені в протоколах оглядах відомості про хід таких дій та засвідчені їх підписами посадових осіб податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та понятих. При цьому суд зазначає, що всі огляду проведені до в період часу, що передував документальній перевірці позивача (т.2 а.с. 84-250, т.3 а.с.1-71).

Зазначені обставини підтверджують показання свідка ОСОБА_6 та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не пригадували факту опечатування вилучених у позивача документів після їх огляду в рамках кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність забезпечення органами державної податкової служби та органами податкової міліції належного вилучення, зберігання та надання для проведення перевірки первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інші документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливило встановлення факту наявності чи відсутності у позивача документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, а саме відображений за період з 01.01.2009 року до 01.12.2012 року податковий кредит та валові витрати по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг» в листопаді 2009 року на загальну суму 436 824 гривень, в тому числі податок на додану вартість 72 804 гривні, у грудні 2012 року на загальну суму 211 350 гривень, в тому числі податок на додану вартість 35 225 гривень.

Як наслідок, факт відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження вказаних господарських операцій є таким, що встановлений в спосіб не передбачений Законом та судом до уваги братися не може.

Реальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг» з приводу придбання товарно-матеріальних цінностей в листопаді 2009 року на загальну суму 436 824 гривень, в тому числі податок на додану вартість 72 804 гривні, у грудні 2012 року на загальну суму 211 350 гривень, в тому числі податок на додану вартість 35 225 гривень сторонами не заперечується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми обчислених з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей податковий кредит та валові витрати по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг» в листопаді 2009 року на загальну суму 436 824 гривень, в тому числі податок на додану вартість 72 804 гривні, у грудні 2012 року на загальну суму 211 350 гривень, в тому числі податок на додану вартість 35 225 гривень, а податкові повідомлення-рішення №0000012203 за №0000052203 від 18.01.2013 року є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську до задоволення не підлягають, оскільки судом не встановлено вчинення посадовими особами відповідача будь-яких окремих дій у сфері публічно-правових відносин при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, окрім тих, що вчинені в межах проведеної перевірки позивача та полягають у здійсненні цієї перевірки, оформленні її результатів. Судовий захист від порушень прав та інтересів позивача під час вчинення вказаних дій охоплюється позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками розгляду відповідачем висновків проведеної перевірки.

Таким чином, є протиправними та такими, що підлягають до скасуванню податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 18.01.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання приватному підприємству «Галнафтогазмонтаж» за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 168 796 гривень, в тому числі 135 037 гривень за основним платежем та 33 759 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення за №0000052203 від 18.01.2013 року про збільшення приватному підприємству «Галнафтогазмонтаж» сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 031 гривня, в тому числі 35 225 гривень за основним платежем та 8 806 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000012203 від 18.01.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання приватному підприємству "Галнафтогазмонтаж" за платежем податок на прибуток на суму 135 037 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33 759 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000052203 від 18.01.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання приватному підприємству "Галнафтогазмонтаж" за платежем податок на додану вартість на суму 35 225 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 806 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 22.04.2014 року.