Ухвала суду № 38966959, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 876/1094/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Гонти М.С., відповідача Кобрин Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у адміністративній справі №819/2443/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «АРС-Кераміка» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «АРС - Кераміка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2013р. № 0006372204.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 02.10.2013р. №0006372204 про донарахування ТзОВ «Торгова група «Арс-Кераміка» грошових зобов'язань за платежами: податок на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин у справі. Посилається на обставини, встановлені перевіркою та вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ст.ст. 46, 47, 50 та 119 Податкового кодексу України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Крім цього, вказав, що в Акті перевірки жодним чином не зазначено які саме порушення допущено товариством і на підставі яких первинних документів встановлено факти порушень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Головним державним ревізором інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Тернопільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 4 квартал 2012 року ТОВ «Торгова група «Арс - Кераміка»,за результатами якої було складено Акт від 18 вересня 2013 року № 76/22-04/32549732.

На підставі акту перевірки 18 вересня 2013 року № 76/22-04/32549732. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02 жовтня 2013 року №0006372204, яким позивачу за порушення п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України донараховано грошових зобов'язань за платежами: податок на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення та позивачем було самостійно поданий уточнюючий розрахунок.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Перевіркою встановлені порушення вимог пункту 176.2. статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України, наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками податкового розрахунку ф.1 ДФ за 4 квартал 2012р.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши оскаржене податкове повідомлення - рішення, колегія суддів вважає, що таке прийняте без урахування вказаних вище принципів, оскільки в Акті перевірки не вказано які саме порушення допущено товариством і на підставі яких первинних документів встановлено факти порушень, не враховано, що позивачем було подано до ТОДПІ уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті не застосовуються.

Крім цього, відповідно до п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 06 міс.2013 р. на 240262 грн., судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у адміністративній справі №819/2443/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 27.05.2014 р.