Ухвала суду № 38966080, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1406/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Прайм-Банк» (далі - Позивач, ПАТ «Прайм-Банк») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Відповідач, МГУ Міндоходів) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0000754320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач не є платником збору за забруднення (екологічного податку) за тимчасове перебування на його території відпрацьованих люмінесцентних ламп, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у жовтні - листопаді 2013 року працівниками МГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Прайм-Банк» з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 11.10.2013 року №1213/43-20/26051650 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п.п. 2, 4 постанови КМ України від 01.03.1999 року №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» з урахуванням постанови КМ України від 20.06.1995 року №440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин» та постанови КМ України від 03.08.1998 року №1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» в частині розміщення та тимчасового зберігання відходів на суму 74 429,28 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.11.2013 року №1403/43-20/26051650. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 09.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000754320, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, в частині розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як окремої сировини, на загальну суму 93 036,60 грн., у тому числі за основним платежем - 74 429,28 грн. та 18 607,32 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції зазначив, що Позивач, не здійснюючи розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не маючи відповідного дозволу на використання таких місць, не є в силу ряду приписів чинного законодавства платником збору за забруднення навколишнього природного середовища (екологічного податку), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Зі змісту ст. 1 Закону України «Про відходи» (далі - Закон) вбачається, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні статті 1 названого Закону, є зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

А спеціально відведені місця чи об'єкти це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Згідно ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» від 03.08.1998 року № 1218 (далі - Порядок № 1218 ) визначено правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» від 20.06.1995 року № 440 визначено механізм одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, перелік яких наведено у додатку.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо порушення Позивачем чинного законодавства в частині розміщення відходів, зроблені з огляду на відсутність дозвільних документів на розміщення відходів.

Суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що між ПАТ «Прайм-Банк» та ТОВ «Демікон» укладено договір № 2129-А від 21.07.2009 року на демеркурізацію відпрацьованих люмінесцентних ламп, згідно п. 1.2 якого Замовник доставляє Виконавцю цілі лампи, розсортовані за розмірами та типами, в заводській упаковці.

Відповідно до п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (далі - Порядок № 303) та п. 1.4 затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Державної податкової адміністрації України № 162/379 від 19.07.1999 року Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - Інструкція) збір за забруднення справляється, зокрема за розміщення відходів.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору від 21.07.2009 року Позивачем передано ТОВ «Демікон» на підставі актів прийому-передачі (а.с. 81-82) відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп на демеркурезацію у загальній кількості 470 шт..

Відповідно до п. 8 Порядку № 1218 власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів з усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Враховуючи вищевикладене, у ПАТ «Прайм-Банк» були відсутні підстави для затвердження лімітів, оскільки останнім здійснювалося тимчасове зберігання відходів для їх передачі на утилізацію.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів.

Як було зазначено раніше, згідно ст. 1 Закону розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

А спеціально відведеними місцями відповідно до тієї ж статті Закону є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Таким чином, зважаючи на те, що Позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ «Прайм-Банк» не є платником екологічного податку.

Отже, враховуючи, що Позивачем було укладено договір на утилізацію відходів, то в останнього відсутні підстави для отримання лімітів скидів на розміщення відходів, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд першої інстанції вірно зауважив, що порушення відповідно до ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, навіть якщо ПАТ «Прайм-Банк» вчинено порушення щодо своєчасності передачі люмінесцентних ламп для їх утилізації, то мова може йти лише про адміністративну відповідальність згідно приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.