Постанова № 38966004, 27.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р.

Справа № 923/31/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Савицького Я.Ф., Лисенко В.А..

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 по дов. №380/12 від 21.09.2012р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 13березня 2014 року

у справі № 923/31/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 67 207,58 доларів США

Встановив:

В січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" (Далі - ОСОБА_3) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (Далі - ФОП ОСОБА_2О.) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №010/04-02/1349-1 від 20.03.2007р. з додатковими угодами до нього № 010/04-02/1349-1/1 від 27.07.2012р. та № 010/04-02/1349-1/2 від 04.04.2013р., укладеним в рамках генеральної кредитної угоди № 010/04-02/1349 від 20.03.2007р. з додатковою угодою до неї № 010/04-02/1349/1 від 04.04.2013р., в сумі 67 207,58 дол. США, що еквівалентно 537190,19 грн., в тому числі заборгованість: по кредиту - 64 638,84 дол. США, що еквівалентно 516658грн.25 коп.; по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 68,04 дол. США, що еквівалентно 543грн.84 коп.; по відсоткам - 2119,32 дол. США, що еквівалентно 16 939 грн.72 коп.; по пені за несвоєчасну сплату відсотків-53,81 дол. США, що еквівалентно 430грн.10 коп.; по штрафу за порушення п.3.5 кредитного договору - 327,57 дол. США, що еквівалентно 2618грн.27 коп..

Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи що відповідно до генеральної кредитної угоди та кредитного договору він отримав кредит у сумі 150000дол. США строком до 19.03.21р. зі сплатою 12% річних на розвиток бізнесу. На думку відповідача, позивач не довів розмір позовних вимог, він необґрунтовано завищений, до справи не додано жодних розвернутих розрахунків або актів звірки між сторонами. У зв'язку з чим, відповідач повністю не згодний з сумою боргу, нарахованою позивачем.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13 березня 2014 року, винесеним суддею Немченко Л.М. позовні вимоги Банку задоволено. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 010/04-02/1349-1 від 20.03.2007р. з додатковими угодами до нього № 010/04-02/1349-1/1 від 27.07.2012р. та №010/04-02/1349-1/2 від 04.04.2013р., укладеним в рамках генеральної кредитної угоди №010/04-02/1349 від 20.03.2007р. з додатковою угодою до неї №010/04-02/1349/1 від 04.04.2013р., в сумі 67207,58 дол. США, що еквівалентно 537190,19 грн., в тому числі заборгованість: по кредиту - 64 638,84 дол. США, що еквівалентно 516 658 грн.25 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 68,04 дол. США, що еквівалентно 543грн.84коп.; по відсоткам - 2 119,32 дол. США, що еквівалентно 16939 грн.72 коп.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків-53,81 дол. США, що еквівалентно 430грн.10 коп.; штраф за порушення п.3.5 кредитного договору - 327,57 дол. США, що еквівалентно 2618грн.27 коп., та 10743 грн.80 коп. - судового збору.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд посилаючись на положення статті 1050 ЦК України зазначив, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові Банку відмовити в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2 вважає, що рішення винесено з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вважає її необґрунтованою та безпідставною просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, свого представника до суду не направив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі положень статті 75 ГПК України.

Як встановлено матеріалами справи, між Банком та ФОП ОСОБА_2 укладено генеральну кредитну угоду № 010/04-02/1349 від 20.03.2007р. з додатковою угодою до неї № 010/04-02/1349/1 від 04.04.2013р. (Далі - генеральна кредитна угода). (а.с.6-19)

В рамках даної угоди укладено кредитний договір № 010/04-02/1349-1 від 20.03.2007р. з додатковими угодами до нього № 010/04-02/1349-1/1 від 27.07.2012р. та № 010/04-02/1349-1/2 від 04.04.2013р. (Далі - кредитний договір). (а.с. 20-23)

Відповідно до умов генеральної кредитної угоди та кредитного договору ОСОБА_3 надав ФОП ОСОБА_2 кредит в сумі 150 000,00 дол. США строком до 19.03.2021р. зі сплатою 12% річних на розвиток бізнесу.

Порядок надання кредитних коштів встановлено пунктом 5.1. кредитного договору, у відповідності до якого банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № 20735354 та, на підставі його письмової заяви, надав з нього кредитні кошти шляхом їх перерахування на транзитний рахунок з метою конвертування на міжбанківському валютному ринку у гривню з подальшим зарахуванням на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1.

Надання кредитних коштів проводилося 22.03.2007р. та 02.04.2007р. на підставі письмових заяв позичальника від 21.03.2007р. та від 02.04.2007р. шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позичальника. 22.03.2007р. надано 80 000,00 дол. США та 02.04.2007р. - 70 000,00 дол. США. (а.с.30-31)

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 5.3, 6.1, 6.14 кредитного договору відповідач зобов'язався повертати кредит та відсотки за користування кредитними коштами у валюті, що відповідає валюті кредиту, в сумі та строки встановлені графіком. Пунктом 7.4 кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником строку повернення кредиту ОСОБА_3 має право вимагати дострокове виконання зобов'язання.

На час подання позову відповідачем порушено строки погашення кредиту та відсотків, та станом на 08.01.2014р. прострочена заборгованість по кредиту становить 1 352,05 дол. США та прострочена заборгованість по відсоткам - 2 119,32 дол. США.

Пунктом 10.2 кредитного договору встановлена відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань у вигляді пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Крім того, пунктом 10.6 кредитного договору в редакції додаткової угоди №010/04-02/1349-1/1 від 27.07.12) встановлена відповідальність за порушення пункту 3.5 кредитного договору (страхування предмету застави на користь Банку) у вигляді неустойки в розмірі 0,5% від суми кредиту за кожне порушення обов'язку.

Позивач доводить, що термін дії, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", договору № 2213/228/003440 добровільного страхування майна закінчився 13.11.2013р.

Розділ 6 кредитного договору містить пункт 6.12, у відповідності до якого позичальник зобов'язався за місяць до закінчення терміну дії договору страхування предмету застави щорічно продовжувати його дію на кожний наступний рік протягом усього терміну дії кредитного договору.

В порушення вимог пункту 3.5. кредитного договору, заставне майно не застраховано, що надає право позивачу вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій встановлених пунктом 10.6 кредитного договору.

Відповідач не надав доказів укладення договору страхування предмету застави на користь Банку після 13.11.2013р.

Позивач доводить, що вищезазначені порушення надали йому право застосувати право вимоги на дострокове виконання договірних зобов'язань за кредитним договором. З урахуванням застосування дострокової вимоги виконати грошові зобов'язання станом на 08.01.2014р. загальна заборгованість за кредитним договором становить 67 207,58 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 537 190,19 грн. (курс НБУ станом на 08.01.2014р. становить: 1 дол. США = 7,993 грн.), у тому числі:

-заборгованість по кредиту - 64 638,84 дол. США (по курсу НБУ - 516 658,25 грн.), з яких прострочена заборгованість складає 1 352,05 дол. США;

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 68,04 дол. США (по курсу НБУ - 543,84 грн.);

-заборгованість по відсоткам - 2 119,32 дол. США (по курсу НБУ - 16 939,72 грн.);

-пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 53,81 дол. США (по курсу НБУ - 430,10 грн.);

-штраф за порушення п. 3.5 кредитного договору - 327,57 дол. США (по курсу НБУ - 2 618,27 грн.).

15.11.2013р. відповідачу вручено вимогу-претензію про виконання порушеного зобов'язання. Дана вимога залишена відповідачем без задоволення. (а.с.51)

В ході розгляду справи судом встановлено, що останнє погашення кредиту (тіла та процентів) відбулося 03.01.2014р. - враховано в розрахунку заборгованості, який виконано станом на 08.01.2014р. та додано до позовної заяви в якості доказів правильності розрахунків заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, невиконання відповідачем умов кредитного договору у встановлений строк надає право позивачу вимагати вчинення від нього таких дій у судовому порядку.

Частиною другою статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому. Також, відповідно до ст. 611, 615 ЦК України - у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що Банком не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували доведеність заявленого позову. Однак з даним твердженням скаржника не може погодитись судова колегія, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, надання кредитних коштів та правильність розрахунку заборгованості обґрунтовано доданими до позовної заяви документами, а саме: копіями генеральної кредитної угоди та кредитного договору, заявами позичальника про надання коштів та розпорядженнями Банку про перерахування кредитних коштів, виписками по рахункам позивальника та розрахунком заборгованості.

Як зазначено у позові, надання кредитних коштів проводилося 22.03.2007р. та 02.04.2007р. на підставі письмових заяв позичальника від 21.03.2007р. та від 02.04.2007р. шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок позичальника, 22.03.2007р. надано 80000,00 дол. США та 02.04.2007р. - 70000,00дол. США.

Суми погашення тіла кредиту та відсотків (по датам та сумам) зазначено в розрахунку заборгованості і у доданих до позовної заяви виписках по рахункам позичальника за період з 22.03.2007р. (дата надання кредитних коштів) по 10.01.2014р..

На час подання позову до суду, відповідачем порушено строки погашення кредиту та відсотків по ньому. Як вбачається із доданих до позовної заяви розрахунків, станом на 08.01.2014р. прострочена заборгованість по кредиту становить 1352,05 дол. США та прострочена заборгованість по відсоткам - 2119,32 дол. США.

Таким чином, судова колегія вважає, що Банком було надано до суду всі можливі докази існування заборгованості по кредиту.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції ОСОБА_3 зазначає, що апеляційним судом Херсонської області розглянуто апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 28.11.2013р. по цивільній справі № 2110/5386/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, третя особа АТ "ОСОБА_3 Аваль", та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та розподіл майна подружжя.

В результаті розгляду справи, 27.02.2014р. колегією суддів постановлено рішення у відповідності до якого магазин промислових товарів з прибудовою, загальною площею 105,5 м2 , розташований у м. Херсоні по вул. Миру, 27, визнано спільним сумісним майном подружжя та виділено у власність ОСОБА_4. Зазначений об'єкт нерухомого майна є предметом іпотеки та у відповідності до договору іпотеки від 21.01.2007р., реєстр. № 1426, з додатковою угодою від 04.04.2013р., реєстр. № 629, виступає забезпеченням вимог АТ "ОСОБА_3 Аваль", що витікають з генеральної кредитної угоди № 010/04-02/1349 від 20.03.2007р..(а.с.87-91)

У відповідності до пункту 7.4 кредитного договору значне погіршення фінансового стану позичальника є підставою для вимагання дострокового повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що предмет іпотеки є комерційним майном, тому рішення апеляційного суду Херсонської області значно погіршує фінансовий стан ФОП ОСОБА_2, який використовує його у своїй підприємницькій діяльності.

ФОП ОСОБА_2 при розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13 березня 2014 року по справі №923/31/14 - залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в доход державного бюджету України 5371,90 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 29.05.2014р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Савицький Я.Ф.