Постанова № 38965934, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 року Справа № 904/8967/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А, Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність НОМЕР_2 від 01.10.93р., посвідчення НОМЕР_3 від 15.09.93р., ордер ДП № 740/000009 від 27.05.14р., договір № б/н від19.02.14 р.;

від відповідача-2: Абрамов Д.В., юрист юридичного відділу КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, довіреність № 4/10-629 від 16.12.2013р.;

від відповідача-4: Оріненко Є.С., представник, довіреність № б/н від 06.06.2013р.;

представник відповідача-1 та представник відповідача-3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги компанії "Хагворт Менеджмент Лімітед" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі № 904/8967/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Банк Восток", м. Дніпропетровськ

відповідача-2 Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

відповідача-3 Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ

відповідача-4 Компанія "Хагворт Менеджмент Лімітед"/"Hagworth Management Limited", республіка Кіпр

про визнання договору іпотеки недійсним

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Банк Восток", Дніпропетровської міської ради, реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним іпотечного договору № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006р., укладеного між ПАТ "Агробанк" та ОСОБА_7, а також про виключення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного запису № 13239210 та № 13239260 на підставі договору відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № 20.840.06.14.1 від 25.09.2006 року, 2310, 05.10.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартир НОМЕР_4, НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2. На його думку, іпотечний договір №20.840.06.21.1 від 25.09.2006 року укладений між ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_7 не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", оскільки майнові права не могли бути предметом іпотеки згідно законодавству, що діяло на час укладення іпотечного договору № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006 року. Крім того вважає, що укладений іпотечний договір є фіктивним, оскільки не був направлений на встановлення реальних правових наслідків. Посилаючись на те, що квартири НОМЕР_4, НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2 не можуть бути предметом іпотечного договору, оскільки не відповідають характеристикам, визначеним у пункті 1.1. даного договору просив виключити з відповідного Державного реєстру записи про обтяження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013р. до участі у справі № 904/8967/13 в якості відповідача-4 залучено Компанію "Хагворт Менеджмент Лімітед" за її клопотанням від 04.12.2013р. (вх.№73868/13).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року у справі № 904/8967/13, яке підписано і оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.04.2014р. (суддя Манько Г.В.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовна заява подана до неналежного відповідача, яким повинен бути ОСОБА_8, оскільки у зв'язку з укладенням 31.10.2013р. між Компанією "Хагворт Менеджмент Лімітед" та ОСОБА_8 договору про відступлення права за іпотечним договором останньому було відступлено частину прав за іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006 року, а саме право вимоги на квартири НОМЕР_4, НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, відмовляючи в позові у зв'язку з тим, що позовна заява була подана до неналежного відповідача, суд розглянув позов по суті, встановив факти, а саме в мотивувальній частині рішення суд визнав, що іпотечний договір № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006р. був укладений з порушенням статті 1 та частини 2 статті 16 Закону України "Про іпотеку". Також судом встановлено, що спірний іпотечний договір № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006р. у розумінні приписів пункту 1 статті 203, пункту 1 статті 215, статті 234 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту укладення. Рішенням місцевого господарського суду встановлено також фіктивність іпотечного договору.

Не погодившись із рішенням господарського суду, компанія "Хагворт Менеджмент Лімітед" звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі № 904/8967/13 та прийняти нове рішення по суті позовних вимог, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник вважає рішення незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні рішення місцевий господарський суд визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені, а висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують норми матеріального права, а саме: статті 4, 5, 17 Закону України "Про іпотеку", статтю 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", статті 575, 576 Цивільного кодексу України. Так, відповідач звертає увагу на те, що встановлений місцевим господарським судом факт визнання іпотечного договору недійсним, не відповідає дійсним обставинам справи. Скаржник вказує на дотримання сторонами іпотечного договору вимог законодавства, необхідних для його укладення, а також досягнення сторонами згоди щодо умов договору. Крім того на те, що договір спрямований на забезпечення виконання вимог кредитора за основним зобов'язанням, яке було виконано в повному обсязі шляхом надання позичальнику грошових коштів за кредитним договором. Відтак метою укладення іпотечного договору було забезпечення зобов'язання з повернення наданих грошових коштів, що суперечить висновкам місцевого господарського суду про те, що іпотечний договір укладався без наміру обох сторін на передбачені таким договором цілі. Також компанія "Хагворт Менеджмент Лімітед" в апеляційній скарзі посилається на помилкові висновки суду першої інстанції щодо невідповідності збудованої нерухомості предмету іпотеки, визначеному іпотечним договором. Вказує, що з документів наявних в матеріалах справи вбачається, що збудовані квартири є предметами договорів дольової участі, які на час укладення іпотечного договору підтверджували майнове право на набуття іпотекодавцем після завершення будівництва права власності саме на це створене нерухоме майно.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 07.05.2014р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є. - члена постійно діючої колегії, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Джихур О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Джихур О.В. та призначено до розгляду на 27.05.2014р.

23.05.2014р. (вх.№3356/14) позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_5 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти скарги.

Позивач вважає, що апелянт не має права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки не відноситься до кола осіб, які можуть звернутися із апеляційною скаргою відповідно до вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України. На думку позивача Компанія "Хагворт Менеджмент Лімітед" не є стороною за оскаржуваним договором, оскільки не укладала його, та не є іпотекодержателем за цим договором, а отже рішення суду на її права та обов'язки жодним чином не впливає. Позивач вважає, що до спірних правовідносин неможливо застосовувати дію Закону України "Про іпотечне кредитування , операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" на які посилається апелянт. Вважають твердження апелянта про те, що існував закон, яким регулювався порядок передачі в іпотеку частини об'єкту без виділення його в натурі під час будівництва, не є обґрунтованим. Позивач вважає обставини, що встановлені у оскаржуваному рішенні господарського суду від 17.04.2014р. є доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.

26.05.2014р. Дніпропетровська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3396/14). Міська рада зазначає, що у зв'язку з відмовою всіх спадкоємців ОСОБА_7 від прийняття спадщини, що залишилась після його смерті, Дніпропетровська міська рада стала правонаступником останнього. 11.11.2013р. рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було задоволено заяву ради про визнання спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 відумерлою. Оскільки до Дніпропетровської міської ради не пред'явлено вимог майнового характеру, вважає що справа має бути вирішена відповідно до вимог законодавства України, яким регулюються спірні відносини.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 27.05.2014р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Чередка А.Є. - члена постійно діючої колегії, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2014р. апеляційна скарга була прийнята до свого провадження, колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" та Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленням (№ 81191/14 від 20.05.2014р., та № 7926/14 від 14.05.2014р. (а.с.131,128 т.2), але відзиви не надали, своїх представників у судове засідання не направили, клопотання про відкладення розгляду справи відсутні. Враховуючи, що відповідач-1 та відповідач-3 належним чином повідомлені про розгляд скарги, неявка представників не перешкоджає вирішенню спору, апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників ПАТ"Банк Восток" та Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

В судовому засіданні представник скаржника наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав викладених у скарзі.

Представник позивача проти скарги заперечив, просив залишити рішення суду без змін.

Представник Дніпропетровської міської ради надав пояснення та просив прийняти рішення відповідно до вимог Закону.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 25.09.2006р. між ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_7 був укладений іпотечний договір № 20.840.06.21.1, посвідчений ОСОБА_10 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 3842.

Сторони визначили, що для забезпечення виконання кредитного договору № 20.840.06.21 від 25.09.2006р. іпотекодавець (ОСОБА_7) передає в іпотеку іпотекодержателю (ЗАТ "Агробанк") майнові права на: 1) незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур-шлюз), будівельний номер 2401, загальною проектною площею 256,6 м.кв; 2) незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур-шлюз), будівельний номер 2402, загальною проектною площею 245,9 м.кв; 3) незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур-шлюз), будівельний номер 2403, загальною проектною площею 329,3 м.кв., які розташовані на 24 поверсі будівлю, яка будується за адресою: АДРЕСА_2., що є предметом договору (пункт 1.1. іпотечного договору).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору № 2401/А/100-к дольової участі у будівництві від 12.01.2006р., договору № 2402/А/100-к дольової участі у будівництві від 12.01.2006р. та договору № 2403/А/100-к дольової участі у будівництві від 12.01.2006р., укладених іпотекодавцем з ЗАТ "Акта" (пункт 1.1.1. договору).

Пунктом 1.9 іпотечного договору встановлено, що після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.1 цього договору, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством порядку права власності на нього за іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки. Сторони протягом трьох робочих днів укладають додаткову угоду до цього договору, в якій змінюють опис предмета іпотеки: замість майнових прав - відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на це нерухоме майно. Зазначеною додатковою угодою можуть бути передбачені інші умови за згодою сторін (наприклад, зміни, пов'язані з можливими змінами в процесі будівництва характеристик нерухомості, зокрема площі, планування приміщень тощо).

Отже, з іпотечного договору вбачається, що при його укладенні сторони передбачали та розуміли очевидність змін опису характеристик квартири за проектом від закінченої будівництвом нерухомості.

Відповідно до підпункту 2.1.9 іпотечного договору іпотекодавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів після оформлення і реєстрації права власності іпотекодавця на нерухоме майно, зазначене в пункті 1.1 цього договору, укласти з іпотекодержателем додаткову угоду, визначену в пункті 1.9 цього договору.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку" після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Згідно частини 8 статті 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.

Пунктом 2.1.10 іпотечного договору передбачений обов'язок іпотекодавця надавати іпотекодержателю можливість перевірки стану предмету іпотеки.

Документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що сторони на стадії будівництва об'єкту здійснювали перевірки предмета іпотеки тобто, виконували умови договору.

15.05.2008р. між ЗАТ "Акта" та ОСОБА_7 був складений акт прийому-передачі квартири, за яким на виконання своїх зобов'язань за договором дольової участі № 2401/А/100-к від 12.01.2006р. основний замовник (ЗАТ "Акта" передало, а учасник (ОСОБА_7) прийняв у власність квартиру, під номером НОМЕР_4, поз.1, поз. 2, що знаходиться на 24 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) по АДРЕСА_1, фактичною площею 119,5 кв.м. Розрахунки проведені в повному обсязі.

Також 15.05.2008р. між вказаним сторонами складений акт прийому-передачі, за яким на виконання своїх зобов'язань за договором дольової участі № 2402/А/100-к від 12.01.2006р. основний замовник (ЗАТ "Акта" передав, а учасник (ОСОБА_7) прийняв у власність квартиру, під номером НОМЕР_5, поз.1, поз. 2, що знаходиться на 24 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) по АДРЕСА_2, фактичною площею 151,8 кв.м. Розрахунки проведені в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 2094 від 10.07.2008р." Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, яким розглянувши прохання ЗАТ "Акта" (в інтересах фізичних і юридичних осіб, які брали участь у будівництві) вирішено оформити право власності з видачею свідоцтв, в тому числі ОСОБА_7 (пункт 66 додаткової угоди до вищезазначеного рішення міської ради) на квартири: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_14, НОМЕР_15 на підставі ( договори: № 2108/А/100-к від 11.08.2005р., № 2303/А/100-к від 05.01.2006р., № 2302/А/100-к від 11.01.2006р., №№ 2301/А/100-к, 2401/А/100-к, 2402/А/100-к, 2403/А/100-к від 12.01.2006р., угода № 1807/А/100-к від 30.06.2006р., угода від 17.03.2008р.),( а.с.124-128 том.1).

07.08.2008р. між ЗАТ "Хоум Кредіт Банк", яке є правонаступником ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 20.840.06.21 від 25.09.2006р., якою сторони дійшли згоди змінити пункт 4.11 кредитного договору № 20.840.06.21 від 25.09.2006 р. та викласти його в наступній редакції: в строк до 01.12.2008 року зареєструвати право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно та укласти додаткову угоду до договору іпотеки, предметом якого є квартири НОМЕР_13, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_14, НОМЕР_15, які розташовані в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.121, т.1).

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає, що матеріалами справи встановлено, що квартири НОМЕР_4, НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2 передані іпотекодавцю на підставі договорів дольової участі, якими підтверджувались права іпотекодавця на майнові права при укладенні іпотечного договору, а також що сторони мали на меті подальше його виконання шляхом укладення додаткової угоди про зміну предмету іпотеки і за таких умов не можна погодитись з висновком місцевого суду про відсутність наміру сторін іпотечного договору на створення майна, оскільки сторони приймали участь лише у фінансуванні будівництва, саме будівництво здійснювалось забудовником, крім того сторони погодили яке створене нерухоме майно має стати предметом іпотеки.

ПАТ "Банк Восток", який є правонаступником ЗАТ "Хоум Кредит Банк", ЗАТ "Агробанк" уклав з ТОВ "Кредекс Фінанс" договір відступлення права вимоги від 26.09.2011р. №7, відповідно якого ПАТ "Банк Восток" передав ТОВ "Кредекс Фінанс" право вимоги за кредитним договором №20.840.06.21 від 25.09.2006р. на суму 90 706 750,52грн. , в тому числі і за договором кредиту укладеним з ОСОБА_7 (а.с.38-46, т.1).

12.12.2011р. ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" уклали договір про відступлення права за договором іпотеки. Відповідно пункту 1.1. договору у зв'язку з укладанням між ПАТ "Банк Восток" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Кредекс Фінанс" (новим іпотекодержателем) 26.09.2011р. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відповідно якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №20.840.06.21 від 25.09.2006р., укладеним між первісним іпотекодержателем та боржником - ОСОБА_7, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором №20.840.06.21.1. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур-шлюз), будівельний номер 2401, загальною проектною площею 256,6 м.кв; 2) незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур-шлюз), будівельний номер 2402, загальною проектною площею 245,9 м.кв; 3) незакінчене будівництвом приміщення (квартира, коридор, ліфтовий хол, тамбур-шлюз), будівельний номер 2403, загальною проектною площею 329,3 м.кв., які розташовані на 24 поверсі будівлю, яка будується за адресою: АДРЕСА_2.( а.с.48, т.1).

ТОВ "Кредекс Фінанс" передало отримані ним від ПАТ "Банк Восток" права компанії "Хагворт Менеджмент Лімітед" за договором про відступлення права за іпотечним договором, укладеним 05.10.2012р. на нерухоме майно, а саме незакінчене будівництвом приміщення (квартири) будівельні номери: 2401, 2402, 2403.

Компанія "Хагворт Менеджмент Лімітед" 31.10.2013р. відступила за договором про відступлення прав за іпотечним договором частину прав вимоги за Кредитним договором № 20.840.06.21 від 25.09.2006р., укладеним між ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_7, та частину прав за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "Кредекс Фінанс" та компанією " Хагворт Менеджмент Лімітед" 05.10.2012р., а саме право вимоги на квартири НОМЕР_4, НОМЕР_5, які були передані первісному іпотекодавцю ОСОБА_7 - новому іпотекодержателю фізичній особі, громадянину Російської Федерації ОСОБА_8.

ОСОБА_5 вважає себе власником квартир НОМЕР_4,НОМЕР_5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.09.2010р. та договору купівлі-продажу 10.01.2011р., первісним власником яких був померлий ОСОБА_7 та просить визнати недійсним іпотечний договір, оскільки на думку позивача, предметом іпотеки були майнові права на незакінчене будівництвом приміщення, в той час коли майнові права на об'єкт незавершеного будівництва лише у 2008р. були віднесені до предмета іпотеки відповідно до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008р., яким у тому числі було внесено зміни до Закону України "Про іпотеку". Крім того вважає, що спірний договір іпотеки є фіктивним правочином.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першої статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Заявляючи позов про визнання недійсним іпотечного договору, позивач має довести наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків. У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладається обов'язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

За приписами статт 203 Цивільного кодексу України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За своєю правовою природою договір від 25.09.2006р. є договором іпотеки, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. та Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" № 979-IV від 19.06.2003р., які є спеціальними законами, що регулюють відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

У постанові Верховного Суду України від 15.05.2013р. по справі 6-36цс13 викладено правову позицію, що правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку" за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", який установлює обов'язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина 1 статті 576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статті 572 Цивільного кодексу України іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 вказаного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Згідно вимог статті 18 цього Закону іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та повинен містити істотні умови.

Згідно статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Отже, предметом іпотеки може виступати як нерухоме майно, так і майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України по справах №34/131 від 16.03.2010р., №4/178-09-5317 від 29.11.2010р.

Крім того цей висновок підтверджується приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку", яка поширює правовий режим нерухомого майна (нерухомості) як предмета іпотеки і на майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено.

До того ж відповідно до статті 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотека виникає щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Вказана норма закону підлягає застосуванню щодо спірних правовідносин, оскільки регулює не тільки порядок укладення іпотечних договорів, а й встановлює вимоги до їх форми та змісту.

З положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. та Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" № 979-IV від 19.06.2003р., в редакції на момент укладення спірного договору вбачається, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Відповідно до частини 7 статті 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" № 979-IV від 19.06.2003р. (в редакції на момент укладення спірного договору), іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що передання в іпотеку майнових прав на момент укладення іпотечного договору було правомірним, при укладанні спірного договору сторонами додержано вимоги встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та Законом України "Про іпотеку", отже апеляційний суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного договору.

Крім того, слід зазначити, що позивач просить визнати недійсним договір іпотеки №20.840.06.21.1 від 25.09.2006р. повністю в той час коли до нього перейшло право тільки на частину майнових прав - на дві квартири.

Розглянувши посилання позивача на фіктивність спірного договору, як такого, що на думку позивача укладеного без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, апеляційний суд вважає такі твердження необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Поняття фіктивного правочину та його наслідки визначені статтею 234 Цивільного Кодексу України: фіктивним є правочин,який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент укладення спірного договору) іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 4 статті 4 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсним" визначено, що фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Кредитний договір № 20.840.06.21 від 25.09.2006р., укладений між ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_7 був виконаний з боку кредитора. Згідно заяви на видачу готівки № 3182361 від 27.09.2006р. ОСОБА_7 отримав кредит за вказаним кредитним договором в сумі 1 308 000,00 доларів США ( а.с.120, т.1), що виключає ознаки фіктивності.

Внесення або несвоєчасне внесення запису до відповідного реєстру також не свідчить про фіктивність намірів сторін договору.

Позивач не надав доказів, що всі учасники договору іпотеки не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки №20.840.06.21.1 від 25.09.2006р. укладеного між ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_7 .

Оскільки, апеляційний суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006р., укладеного між ПАТ "Агробанк" та ОСОБА_7, не підлягають задоволенню і вимоги про виключення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційних записів № 13239210 та № 13239260, на підставі договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 20.840.06.14.1 від 25.09.2006р., 2310, 05.10.2012р. які є похідними від визнання недійсним договору.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що позивач став власником квартир НОМЕР_4, НОМЕР_5, за адресою АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 17.09.2010р. та 10.01.2011р., за якими продавцем виступила ОСОБА_14, яка стала власником зазначених квартир на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28.08.2009р. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2013р. апеляційні скарги, в тому числі ОСОБА_5, відхилині. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.06.2003р. рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28.08.2009р., за яким ОСОБА_14 набула право власності на вищевказані квартири, скасовано. В позові ОСОБА_14 про визнання дійсними договору купівлі квартир відмовлено.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд приймаючи рішення правильно відмовив в задоволенні позовних вимог, але при цьому неправильно застосував норми матеріального права, а саме : статті 4, 5, 17 Закону України "Про іпотеку", статтю 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", статті 203, 215, 234, 575, 576 Цивільного кодексу України та прийшов до помилкових висновків про фіктивність іпотечного договору, його недійсність з моменту укладення.

Апеляційним судом встановлено, що частина прав за іпотечним договором № 20.840.06.21.1 від 25.09.2006р., а саме право вимоги на квартири НОМЕР_4, НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2 були відступлені ОСОБА_8 на підставі договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 31.10.2013р. Однак, зазначена обставина не впливає на вирішення справи по суті, оскільки одним з відповідачів є ПАТ "Банк Восток", який є правонаступником ЗАТ "Хоум Кредитіт Банк" та ЗАТ "Агробанк" і в свою чергу є первісним кредитором та іпотеко держателем. Крім того, скаржник - Компанія "Хагворт Менеджмент Лімітед"/"Hagworth Management Limited" відступила ОСОБА_8 частину прав вимоги за іпотечним договором і тому залишається відповідною стороною іпотечного договору, і спір має бути вирішений судом по суті.

З огляду на наведене, спір у справі вирішено з належним складом учасників судового процесу. Отже, відмова в позові з тих підстав, що наведені в оскаржуваному рішенні є не обгрунтованою.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки висновки викладені місцевим господарським судом у рішенні не відповідають обставинам справи, та місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального права, отже в позовних вимогах слід відмовити з підстав встановлених апеляційним господарським судом, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги відноситься на позивача .

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії "Хагворт Менеджмент Лімітед"/"Hagworth Management Limited" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі № 904/8967/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 р. у справі № 904/8967/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь компанії "Хагворт Менеджмент Лімітед"/"Hagworth Management Limited" ( 2406, Нікосія, республіка Кіпр, Посейдонос, 1, ЛЕДРА БІЗНЕС ЦЕНТР, Егкомі, реєстраційний номер 264666) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі - 609 (шістсот дев'ять )грн. 00 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області

Повний текст постанови

складений 30.05.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко