Рішення № 38956148, 26.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 року Справа № 913/733/14

Провадження №8/913/733/14

За позовом Білокуракинської селищної ради, смт Білокуракине Луганської області,

до Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт Білокуракине Луганської області, -

про стягнення 1191 грн. 83 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з’явився;

від відповідача – представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати за землю за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 у сумі 1191,83 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 01.12.2009.

У зв’язку з надходженням позову судом порушено провадження у справі №913/733/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з: 14.04.2014 до 12.05.2014 та з 12.05.2014 до 26.05.2014 – з метою витребування додаткових документальних доказів від позивача, а також з метою витребування від Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження райдержадміністрації № 119 від 01.04.2011.

12.05.2014 позивач подав заяву від 12.05.2014 за вих. №б/н - про продовження терміну розгляду справи на 15 днів (а.с.86), яку суд, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, задовольнив, продовживши строк її розгляду до 05.06.2014.

До судового засідання, призначеного на 26.05.2014, сторони не з’явилися без пояснення причин, хоча належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.88;89-90;91-92; та ін.).

Судом взято до уваги, що станом на 26.05.2014 від позивача не надійшла заява про зміну позовних вимог або про відмову від них.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим (відзив на позовну заяву від 09.04.2014 за вих. №158/01-05) (а.с.35-37).

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, враховуючи, що термін розгляду справи добігає кінця 05.06.2014, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.12.2009 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого на підставі рішення Білокуракинської селищної ради від 24.07.2009 №45/14 орендодавець передає в оренду земельну ділянку із земель державної власності в межах населеного пункту смт Білокуракине на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній раді (п.1.1), площею 16,2006 га ріллі (п.1.2), нормативною грошовою оцінкою 150056,92 грн. (п.1.3), кадастровий №4420955100:17:001:0050 (п.1.1), на термін до 24.07.2014 (п.2.2).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, що на час укладення договору становить 2250,86 грн. за один календарний рік (п.2.3), щомісячно, до 30 числа кожного місяця (п.2.5); розрахунок розміру орендної плати (додаток №1) є невід’ємною частиною договору (п.2.3).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.2.4).

Сторони домовилися, що розмір орендної плати переглядається за обставин, визначених у п.2.6 договору, зокрема, у разі: зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляційних процесів; збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

В силу пункту 3.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар – зобов’язаний у відповідності до умов договору своєчасно вносити орендну плату.

У пункті 4.1 договору сторони зазначили, що зміна умов договору відбувається у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення – у судовому порядку.

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо інших його істотних умов.

Державну реєстрацію договору здійснено 03.12.2009 за №040941500126 (а.с.6-7;8).

Предмет оренди відповідачеві передано 01.12.2009 (а.с.8).

25.01.2012 сторони уклали угоду про внесення змін до цього договору, відповідно до якої:

у п.1.3 останнього зазначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 294.587,34 грн.;

у абзаці першому пункту 1.3 вказали, що річна орендна плата становить 8.837,62 грн.

Державну реєстрацію цієї угоди здійснено 28.02.2012 за №442095514001161 (а.с.9).

Даний спір виник з наступних підстав.

01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (далі – ПКУ) у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-УІ, - що господарський суд визнає в якості загальновідомого факту, який в силу приписів частини 1 ст.35 ГПК України не потребує доказування.

З обставин справи відомо, що з метою вжиття заходів до виконання вимог цього Кодексу та на підставі пункту 2 частини 1 ст. 21 Закону України від 09.04.1999 №№586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" Білокуракинська районна державна адміністрація Луганської області (далі – райдержадміністрація) 01.04.2011 видала розпорядження №119 "Про затвердження протоколу засідання районної робочої групи, створеної для розгляду питань щодо встановлення ставок орендної плати за використання земель державної власності за межами населених пунктів Білокуракинського району", - яким врегульовано питання орендної плати за користування земельними ділянками.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду до позивача та райдержадміністрації (ухвали від 14.04.2014 (а.с.74-75) та від 12.05.2014 (а.с.91-92)), зазначене розпорядження до справи не надано.

В ході розгляду спору позивач пояснив, що ним вживалися заходи до приведення договору, укладеного з відповідачем, у відповідність до вимог чинного законодавства та вищезгаданого розпорядження, - для чого на його адресу 14.04.2011 за вих. №788 (а.с.15) було спрямовано письмову пропозицію.

(До справи позивачем надано і інші звернення до відповідача з цього приводу, спрямовані на його адресу пізніше, - наприклад, 03.06.2013 за вих.№831 (а.с.16), та ін., - які не мають значення для вирішення цього спору).

Докази укладення інших додаткових угод до основного договору оренди земельної ділянки, у т.ч. тієї, якою було б встановлено договірний коефіцієнт орендної плати за землю - "3", - до справи не надано.

У період з 29.03.2013 по 05.06.2013 Білокуракинською міжрайонною державною фінансовою інспекцією Луганської області (далі – фінансова інспекція) було здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності Білокуракинської селищної ради за період з 01.07.2011 по 31.03.2013, за результатами якої складено однойменний акт ревізії за №710-21/009 від 05.06.2013 (а.с.10-12;80-82).

Згідно акту, в ході ревізії, зокрема, встановлено, що за договором оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем та відповідачем 01.12.2009, орендар у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 (а.с.4-5;10-12;59) припустився недоплати орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 1191,83 грн., оскільки вносив її у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки землі, - замість 3% (а.с.24).

Як стверджує позивач (а.с.4-5), за результатами ревізії фінансова інспекція висунула до нього вимогу про вжиття заходів до стягнення з орендаря вказаної суми коштів.

З цією метою він 03.06.2013 за вих. №831 (а.с.16) та 28.01.2014 за вих. №160 (а.с.18) звернувся до нього з письмовими пропозиціями про добровільну сплату 1191,83 грн. на користь позивача.

03.07.2013 за вих. №1039 (а.с.19) та 28.01.2014 за №158 (а.с.17) він також спрямував на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати за землю, - але відповідач відхилив їх (а.с.20;21;22;23;78;84 та ін.), - що стало підставою для звернення селищної ради з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами у цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

Статтею 15 останнього до числа істотних умов договору, зокрема, віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В силу ст.ст.125-126 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами основний договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

Дослідження судом його змісту показало, що він не містить домовленості сторін про відсутність необхідності внесення змін до нього шляхом укладення додаткової угоди у разі зміни розміру відсотка орендної плати (договірного коефіцієнту) в залежності від категорії та цільового призначення орендованої земельної ділянки.

В той же час як Податковим кодексом України, так і вищезгаданим розпорядженням райдержадміністрації від 01.04.2011 №119 підтверджено, що законодавчо було змінено розмір орендної плати за землю, - при цьому відповідач не спростував та не оспорив факт своєї обізнаності щодо цих обставин.

Як сказано у абзаці 11 підпункту в) пункту 2.2.3 Узагальнення Вищого господарського суду України від 01.01.2010 щодо практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - установивши, що законодавче змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Незважаючи на викладене, сторони за договором не вжили заходів, спрямованих на їх (Кодексу та розпорядження райдержадміністрації) виконання шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі від 01.12.2009 з метою приведення розміру відсотків (коефіцієнту) орендної плати, у тому числі - у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 - до вимог чинного законодавства, - хоча пунктом 4.1 договору передбачена можливість внесення змін до нього, - що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

У абзаці 3 п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин" наведена правова позиція, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, сторони у справі, будучи достеменно обізнаним з приводу набрання чинності Податковим кодексом України, а також розпорядженням райдержадміністрації від 01.04.2011 №119, не вжили належних заходів до внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.12.2009 з метою приведення його у відповідність до чинного законодавства стосовно коефіцієнта (відсотка) орендної плати за землю у період часу, про який йдеться у цьому спорі.

В той же час в силу частини 2 ст. 21 Закону "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 02.10.2010 №2756-УІ, чинній на час виникнення спору) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як уже сказано вище у цьому рішенні, на день виникнення та вирішення даного спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель сільськогосподарського призначення він не може бути меншим розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а для інших категорій земель - 3-кратного розміру земельного податку, а відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 цієї статті орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки – залежно від її призначення.

Чинним законодавством чітко врегульовано підстави для нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, відповідно до ст.21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Пунктом 287.1. ст. 287 нині чинного Податкового кодексу України з цього приводу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 названого Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Тобто єдиною підставою для внесення орендної плати за користування земельною ділянкою є договір оренди землі, у якому визначається її розмір.

З обставин справи відомо, що відповідач у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 вносив орендну плату за кристування земельною ділянкою у розмірі, встановлему пунктом 2.3 договору від 01.12.2009, - тобто 1,5% її нормативної грошової оцінки, оскільки у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, до нього не було внесено зміни стосовно розміру (договірного коефіцієнту) орендної плати.

В силу ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), встановлені органами держдавної влади та органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встанолених договором і законом. Зміна ціни у договорі після його виконання не допускається, - хоча позивач саме у такий спосіб обгрунтовує свої вимоги .

За таких обставин позов не підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.43,47,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Білокуракинської селищної ради до Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" - про стягнення 1191 грн. 83 коп. - відмовити.

2.Сплату судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 30 травня 2014 року.

Суддя А.П.Середа