Рішення № 38956171, 26.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2014 року Справа № 905/2195/14

Провадження №8/913/988/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Спецвуглемаш", м. Горлівка Донецької області,

до Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області,

про стягнення 61876 грн. 26 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства "Донбасантрацит" (далі - ДП "Донбасантрацит", відповідач) заборгованості за поставлений товар у сумі 58041,00 грн., інфляційних нарахувань за період з 14.08.2012 по 14.03.2014 у сумі 700,81 грн. та 3% річних за аналогічний період у сумі 2774,45 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю за кошти підприємства №05/07-6/2, укладеного між сторонами 05.07.2012.

Зазначений позов 02.04.2014 позивач подав до господарського суду Донецької області.

За результатами розподілу позову автоматизованою системою діловодства названого господарського суду Донецької області справі надано номер 905/2195/14, при цьому було встановлено, що при його поданні порушено приписи ст. 15 ГПК України щодо підсудності справи, оскільки відповідач має юридичну адресу: місто Красний Луч, вул. Косіора, 10 Луганської області.

У зв'язку з цією обставиною господарським судом Донецької області 03.04.2014 винесено ухвалу про спрямування справи №905/2195/14 за підсудністю до господарського суду Луганської області (а.с.3-4), матеріали якої до останнього надійшли 15.04.2014 (а.с.3-4).

15.04.2014 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №905/2195/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 28.04.2014 до 12.05.2014 та з 12.05.2014 до 26.05.2014 - у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До судового засідання, призначеного на 26.05.2014, сторони не з'явилися без пояснення причин, хоча належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.68-71).

Судом взято до уваги, що станом на 26.05.2014 від позивача до суду не надійшла заява про зміну позовних вимог або про відмову від них.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що термін плати товару, отриманого за вищезгаданим договором, є таким, що ще не настав, оскільки позивач, як стверджує відповідач, до цього часу не спрямував на його адресу рахунок-фактуру; він же невірно нарахував на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних, - з огляду на що відповідач надав контррозрахунок суми позову (відзив на позовну заяву від 28.04.2014 за вих. №1-7/598) (а.с.36-37), - при цьому з контррозрахунку вбачається, що відповідач визнав наявність перед позивачем основного боргу у розмірі 58401,00 грн.

З урахуванням викладеного, приймаючи о уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.07.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі було укладено договір про закупівлю за кошти підприємства №05/07-6/2, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник бере на себе зобов'язання здійснити у 2012 році поставку товару в асортименті, кількості та у строки згідно зі специфікацією, яка є додатком №1 до цього договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар (п.1.1).

Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної (п.3.4).

Ціна товару за одиницю, без ПДВ, по договору згідно специфікації (додаток №1 до договору (п.3.1); загальна вартість договору - 58401,00 грн. (п.3.2); розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання покупцем та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених актів приймання та рахунків-фактур (п.3.3).

Оплата здійснюється безготівково (п.4.1), після пред'явлення постачальником рахунка у термін 15 банківських днів за фактом постачання (п.4.2).

До рахунку додаються: акт приймання-передачі, видаткова або товарно-транспортна накладна (п.4.4). Якщо вказані первинні документи складені з порушенням вимог, вказаних у п.4.5 договору, то покупець має право відмовитися від отримання товару без надання будь-яких пояснень (п.4.5).

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою або товарно-транспортною накладною (п.4.6).

Датою поставки товару вважається дата, вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при його прийманні (п.5.6).

Покупець, зокрема, зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п.6.1.1).

У випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України (п.7.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.10.1) та діє до 31.12.2012 (п.10.2) (а.с.16-18;19).

Додатком №1 до договору є специфікація, яка містить одне найменування товару - блок стоєчний у кількості 42 одиниці за ціною 1158,75 грн. (без ПДВ) на загальну суму 58401,00 грн. (а.с.19).

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)накладну №30/07-6/1, без дати, на суму 58401,00 грн., яка містить підпис уповноваженої особи відповідача в отриманні товару (п.20):

2)сертифікат якості АА №000686 на зазначений товар (а.с.21);

3)податкову накладну №89 від 30.07.2012 на суму 58401,00 грн. (а.с.22);

4)довіреність №1696 від 27.07.2012 на ім'я Мініна М.П. (а.с.23).

Цей спір виник з наступних підстав.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши вищевказаний товар, у встановлений п.4.2 договору термін, - у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 58401,00 грн.

З метою спонукання відповідача до сплати суми боргу позивач 10.12.2013 за вих. №1197 спрямував на його адресу претензію з пропозицією про його погашення у 7-миденний строк (а.с.24), яку відповідач отримав 20.12.2013 (а.с.25), але, як вбачається з обставин справи, заходів до сплати боргу не вжив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Керуючись чинним законодавством та умовами укладеного договору, позивач на суму основного боргу 58401,00 грн. нарахував:

3% річних за період з 14.08.2012 по 14.03.2014 у сумі 2774,45 грн. (а.с.12);

інфляційні втрати за період з 14.08.2012 року по 14.03.2014 року у сумі 700,81 грн. (а.с.11), - а разом 61876,26 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ), а згідно ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором продукцію, - з огляду на що відповідач, отримавши останню, повинен був у визначений договором строк сплатити її вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отримавши від позивача продукцію, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З обставин справи вбачається, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що відповідач неналежним чином поставився до виконання умов договору в частині оплати вартості продукції (товару) на загальну суму 58401,00 грн., строк оплати якої є таким, що настав, - при цьому суд дійшов висновку, що термін оплати вартості товару настав не 14.08.2012, як вважає позивач, а 28.12.2013 року з наступних підстав.

Так, згідно пунктам 4.1-4.2 укладеного між сторонами договору оплата за товар здійснюється безготівково, після пред'явлення постачальником рахунка, у термін 15 банківських днів за фактом постачання.

Позивач не надав до справи документальних доказів виконання умов зазначених пунктів договору в частині виставлення покупцеві рахунку за поставлений товар; крім того, у накладній №30/07-6/1 про отримання відповідачем товару на суму 58401,00 грн. відсутня дата його отримання (а.с.20), - а тому у суду відсутні правові та фактичні підстави вважати, що обов'язок відповідача сплатити вартість отриманого товару, всупереч думці позивача, настав 14.08.2012.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що відповідач порушив умови договору щодо виконання основного грошового зобов'язання на суму 58401,00 грн., - тобто припустився порушення зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договорів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

На день звернення позивача до суду з цим позовом сума невиконаного відповідачем грошового зобов'язання складала 58401,00 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд, враховує наступне.

Так, позивач 10.12.2013 спрямував на адресу відповідача претензію на суму боргу з вимогою у 7-миденний строк сплатити борг (а.с.24), яку той отримав 20.12.2013 (а.с.25), - тобто обов'язок відповідача оплатити вартість товару настав з 21.12.2013; семиденний термін закінчився 27.12.2013, - з огляду на що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникло з 28.12.2013.

З урахуванням цієї обставини та наявних у справі докази, суд дійшов висновку, що з суми основного боргу 58401,00 грн.:

3% річних підлягають стягненню за період з 28.12.2013 по 14.03.2014 у сумі 369,61 грн.;

інфляційні втрати - за період з січня по лютий 2014 року включно у сумі 467,91 грн., - тобто позов у зазначеній частині підлягає задоволенню частково.

Спосіб захисту порушеного права відповідає ст.16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Отже, позов підлягає задоволенню частково - на загальну суму 59238,52 грн. (58401,00 грн. + 369,61 грн. + 467,91 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, - тобто 1749,12 грн.; решта цих витрат у сумі 77,88 грн. (1827,00 грн. - 1749,12 грн.) покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,547-549,610-614,623-625,632,655,662,691-692 Цивільного кодексу України, ст. 20,173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,22,32-34,36,43,44,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Спецвуглемаш" до Державного підприємства "Донбасантрацит" - про стягнення 61876 грн. 26 коп. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Донбасантрацит", ідентифікаційний код 32446546, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Косіора, 10 Луганської області, - на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Спецвуглемаш", ідентифікаційний код 25101423, яке знаходиться за адресою: м.Горлівка, вул. Володарського, 9 Донецької області, - основний борг за поставлену продукцію у сумі 58401 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста одна) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 61 коп., інфляційні втрати у сумі 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 91 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1749 (одна тисяча сімсот сорок дев'ять) грн. 12 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Сплату решти судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 26.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 30 травня 2014 року.

Суддя А.П.Середа