Рішення № 38951464, 26.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2014 р.

Справа № 924/399/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс", м. Хмельницький

про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" допустити Публічне акціонерне товариство "Банк "Софійський" до предметів застави за Договором застави обладнання № 32/1-1-2-8-О3-86 від 29.12.2012р. для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд.35 “д”.

Представники сторін: не з’явились

У судовому засіданні згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" допустити Публічне акціонерне товариство "Банк "Софійський" до предметів застави за Договором застави обладнання № 32/1-1-2-8-О3-86 від 29.12.2012р. для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд.35 “д” посилаючись на п. 3.2.4. договору застави, ст. ст. 526, 610 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору застави в частині доступу представників банку для перевірки наявності та стану зберігання заставного майна, в частині забезпечення страхування предметів застави. Стверджує, що відповідач чинить перепони банку в доступі до предмету застави протягом тривалого часу (керівник не відповідає на телефонні дзвінки, листи банку, обмежено доступ до заставного майна шляхом встановлення заборони в допуску на територію місцезнаходження предмету застави).

Також, посилається на невиконання відповідачем умов генеральної кредитної угоди від 20.04.2012р., кредитних договорів від 20.07.2012р.,30.05.2013р., що укладені в її межах, зокрема, в частині виконання зобов’язань зі сплати відсотків за користування кредитом, в частині зобов’язання інформувати банк про зміну відомостей про власників, органи управління та місцезнаходження юридичної особи.

Присутній у попередніх судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами. В судове засідання представник позивача не з'явився, однак, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, представника в судове засідання не направив, поважні причини неявки не сповістив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його юридичною адресою. Однак, ухвали повернуто відділенням поштового зв’язку із відмітками „за закінченням терміну зберігання”, „ за даною адресою організація не значиться”.

Відповідно до абзацу 3 п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, повідомлення за юридичною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18, є належним повідомленням відповідача про розгляд справи в суді.

Враховуючи викладені обставини та вимоги процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Отже, суд вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між публічним акціонерним товариством „Банк „Софійський” та товариством з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС” 29.12.2012р. укладено договір застави обладнання №32/1-1-2-8-ОЗп-86.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір забезпечує вимоги банку, що випливають та/або можуть виникнути у майбутньому з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-8 від 20.04.2012р., Кредитної угоди № 32/1-1-2-8/1 від « 20» квітня 2012 p., Кредитної угоди № 32/1-1-2-8/2 від « 20» .липня 2012 p., Кредитної угоди № 32/1-1-2-8/3 від « 07» листопада 2012 р, за умовами якої Заставодержатель надає Заставодавцю кредит у загальній сумі що не перевищує 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень 00 копійок, при цьому строк та порядок погашення Заставодавцем кредиту/кредитів, сплати процентів, комісій, неустойок та інших платежів в належному розмірі визначаються умовами Кредитного договору та додатковими угодами до нього.

В межах генеральної кредитної угоди з позичальником, зокрема, було укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) від 20.07.2012р. №32/1-1-2-8/2 із строком повернення до 18.04.2014р.; кредитний договір (відзивна кредитна лінія) від 30.05.2013р. №32/1-1-2-8/4 із строком повернення до 29.05.2014р.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальнику надано банком кредити на умовах відновлювальної кредитної лінії з наступними лімітами: 3659000,00 доларів США за кредитним договором - 1; 30 000 000,00 грн. за кредитним договором - 2, про що свідчать меморіальні ордери.

За час дії кредитних договорів позичальником було частково повернуто кредит, станом на 25.03.2014р. сума невиконаних грошових зобов’язань позичальника з повернення кредиту становить: 2 084 000,00 доларів США за кредитним договором - 1; 2 018 880,00 гривень за кредитним договором - 2.

У забезпечення виконання вищезазначених зобов’язань, відповідно до умов договору застави позичальник передав в заставу банку обладнання (основні засоби), що знаходяться за адресами: м. Донецьк, вул. Малова, буд. 35 „д” (перелік майна, що є предметом застави наведено в договорі).

Відповідно до п. 3.1.5. договору застави Заставодавець зобов'язується забезпечити цілісність заставленого майна та створити належні умови для його зберігання. Забезпечити в будь-який час вільний доступ та необмежені можливості представників Заставодержателя для здійснення перевірок розміру, стану та умов зберігання заставленого майна, а також у разі звернення останнього надати йому не пізніше трьох робочих днів необхідні документи щодо підтвердження,виконання умов цього договору.

Заставодержатель мас право перевіряти цільове використання виданого під заставу кредиту, стан та умови зберігання заставленого майна. При порушенні Заставодавцем умов кредитного договору або цього договору в тому числі перешкоді в проведенні перевірки заставлеиогр майна Заставодавець з підписанням цього договору надає право Заставодержателю за власним розсудом виставити охорону предмета застави, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами при цьому витрати пов'язані з охороною заставленого майна несе Заставодавець (пп. 3.2.1. , 3.2.4. договору).

Листом від 01.10.2013р. за вих. №25/356/1 банк повідомив позичальника про здійснення перевірки предметів іпотеки у термін 02.10.2012р.-04.10.2012р., однак останній не забезпечив доступу до майна, про що свідчать акти про відмову в допуску до об’єкту застави (іпотеки) від 04.10.2013р., 15.10.2013р. При повторних спробах банку 01.11.2013р., 11.11.2013р., 24.01.2014р. та 14.02.2014р. здійснити перевірку заставного майна представників банку не було допущено на територію позичальника.

При цьому, відповідно до п. п. 1.1, 2.4 кредитних договорів, з урахуванням додаткових угод до них, позичальник зобов’язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом в валюті кредиту щомісячно, у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, у розмірі 10% річних за кредитним договором - 1; 22% річних за кредитним договором - 2.

В порядку п. 2.3. кредитних договорів відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку відсотків визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Нарахування відсотків здійснюється щомісяця за період з 1 числа місяця по останній день місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку відсотків враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Відповідно до розрахунку банку, станом на 25.03.2014р. розмір невиконаних грошових зобов’язань позичальника зі сплати відсотків за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. становить: 15986 доларів США 85 центів; 34072 гривень 06 коп.

Зі змісту п. 5.9 генеральної кредитної угоди, п. 3.3.7 кредитних договорів, п. 2.11 договору застави слідує обов’язок позичальника застрахувати заставлене майно на користь банку, на весь термін дії договорів застави від ризиків випадкового знищення, пожежі, пошкодження, псування, тощо; надати банку договори страхування та підтвердження сплати страхових платежів.

Позичальником надано до банку договір серії МЗ №037505 добровільного страхування майна від 29.12.2012р., умовами якого встановлено обов’язок позичальника здійснити черговий страховий платіж у термін до 28.06.2013р.

Згідно листа від 04.12.2013р. вих. №1642) ПАТ „Українська пожежно-страхова компанія” позичальник не здійснив вищезазначений черговий страховий платіж.

07.02.2014р. банк (замовник) уклав з ТОВ „Кронос Сервіс” (виконавець) договір на надання послуг по здійсненню заходів безпеки на об’єкті за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 35 „в” і „д”, згідно умов якого виконавець зобов’язався за завданням замовника надавати послуги з проведення розслідувань і забезпечення безпеки (послуги з охорони службових приміщень/пости) двома денними та нічними постами з режимом роботи з 9:00 до 09:00, включаючи вихідні та святкові дні, за вказаною адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 35 „в” і „д”, а замовник зобов’язується приймати ці послуги та своєчасно здійснювати їх оплату.

Про рішення банку встановити охорону заставного майна позичальника було повідомлено (лист за вих. №25/03 від 07.02.2014р.). У вказаному листі банк звернувся з проханням надати доступ до місця знаходження майна зазначивши, що відсутність відповіді на звернення банку у строк до 14.02.2014р. буде розцінено, як відмова від договірних зобов’язань. Між тим, позичальником відповіді на вказане звернення не надано. Натомість, 14.02.2014р. представників банку не було допущено на територію позичальника, про що складено акт.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору застави, укладеного в якості забезпечення виконання умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів.

Зважаючи на статус сторін спору та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема, ЦК України, Законом України „Про заставу”, Законом України „Про банки та банківську діяльність”.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Матеріалами справи підтверджуються неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою надати можливість представникам банку провести належну перевірку наявності та умов зберігання заставного майна, проте працівників банку не було допущено до проведення перевірки, про що складені відповідні акти.

Отже, відповідач допустив порушення умов договору, позбавляючи позивача, як заставодержателя, права на здійснення контролю за станом та умовами зберігання заставного майна. Зазначені протиправні дії відповідача порушують визначені договором про заставу права позивача, що позбавляє його можливості адекватно та своєчасно реагувати на можливе пошкодження майна та відповідно зменшення його вартості, що може завдати шкоди його законним інтересам, оскільки заставним майном забезпечуються вимоги банку за генеральною кредитною угодою та кредитними договорами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України є примусове виконання обов’язку в натурі.

Отже, за висновками суду, порушені права позивача, як заставодержателя за договором застави, підлягають захисту способом, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме - у спосіб спонукання до примусового виконання обов'язку в натурі, шляхом забезпечення доступу до предметів обтяження.

Вказаний спосіб судового захисту є співмірним та адекватними наявному порушенню прав позивача, а отже - відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.

Обраний ним спосіб захисту відповідає способам захисту, встановленим ст.20 ГК України, ст.16 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2011р. по справі №9/162-10,

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Як вже відзначалося вище, у пп. 3.1.5., 3.2.4. договору застави закріплено право позивача здійснювати охорону предмета іпотеки у разі перешкоджання в проведенні перевірки предмету застави або при порушенні умов кредитного договору.

Оскільки, зазначений договір застави підписаний та скріплений печатками сторін, відповідач погодився зі змістом зазначеного договору, отже підтвердив свою згоду з його умовами, зокрема, з умовою про можливість позивача за власним розсудом здійснювати охорону предмета застави.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного Кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс", м. Хмельницький про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" допустити Публічне акціонерне товариство "Банк "Софійський" до предметів застави за Договором застави обладнання № 32/1-1-2-8-О3-86 від 29.12.2012р. для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд.35 “д” задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС” (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109; код 31377168) допустити публічне акціонерне товариство „Банк „Софійський” (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 54; код 38061253) до предметів застави за договором застави обладнання № 32/1-1-2-8-О3-86 від 29.12.2012р. для встановлення охорони по внутрішньому периметру території їх місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Малова, буд.35 “д”.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „УКРОТЭКС” (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109; код 31377168) на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Софійський” (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 54; код 38061253) 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) – витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 28.05.2014 року.

Суддя І.В.Заярнюк

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,(03151, м. Київ, Повітрофолоцький, 54)

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

Згідно з оригіналом. Помічник судді О.О.Свіжа 2014р.