Ухвала суду № 38950993, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 року

справа № 808/3194/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 13.05.2013р. у справі №808/3194/13-а

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до:

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013р. Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі – ПАТ «Дніпроспецсталь») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень /а.с. 3-14 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №808/3194/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпроспецсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2011р., ТОВ «Дієг-Авіастар» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до завищення від?ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. в сумі 11902937,00 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. всього на суму 9314818,00 грн., завищення суми податкового кредиту та від?ємного значення за період січень 2010р.-листопад 2011р. на загальну суму податку на додану вартість (далі ПДВ) – 1689329,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за період січень 2010р.-грудень 2011р. на суму ПДВ – 1689329,00 грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000660024, №0000650024 та №0000640024 від 14.03.2013р., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки контрагенти позивача, на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, придбані позивачем товари та послуги у цих контрагентів були використані ним у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства, сформовано податковий кредит та використано право на заявлення до відшкодування від?ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС №0000660024, №0000650024 та №0000640024 від 14.03.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. у справі №808/3194/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000660024, №0000650024 та №0000640024 від 14.03.2013р. (суддя Каракуша С.М.) /а.с. 86-91 том 12/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 94-102 том 12/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 13.05.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 109-112 том 12/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 13.05.2013р. у даній справі залишити без змін.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 23.10.2013р. у справі №808/3194/13-а здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, правонаступником – Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів /а.с. 116-117, 118-119 том 12/.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 13.05.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 13.05.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Дніпроспецсталь», ідентифікаційний код 00186536, зареєстровано як юридична особа 15.04.1994р., та як платник податків перебуває на податковому обліку у відповідача, згідно статутних документів одним з основних видів діяльності підприємства є виробництво чавуну, сталі та феросплавів /а.с. 15-18, 20, 21 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 08.02.2013р. по 25.02.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпроспецсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2011р., ТОВ «Дієг-Авіастар» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої було складено акт №95/24-0/00186536 від 25.02.2013р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 22-53 том 1/ податковим органом було зроблено висновок про те, що позивачем порушено:

- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від?ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 11902937,00 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. всього у сумі 9314818,00 грн.;

- п. 1.3, п. 1.8, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від?ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за період січень 2010р. – листопад 2011р. на загальну суму ПДВ – 1689329,00 грн., та до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за період січень 2010р. – грудень 2011р. у загальному розмірі 1689329,00 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №95/24-0/00186536 від 25.02.2013р. податковим органом 14.03.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000650024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 1689329,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 462516,00 грн. /а.с. 88 том 1/;

- №0000660024, яким зменшено розмір від?ємного значення суми ПДВ у розмірі 1689329,00 грн. /а.с. 90 том 1/;

- №0000640024, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 11580850,00 грн. у тому числі основний платіж – 9314818,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 2266032,00 грн. /а.с. 92 том 1/.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач, роблячи висновок про порушення підприємством вимог податкового законодавства, посилався виключно на документи та інформацію, що стосується контрагентів позивача, зокрема, податкова інформація з інформаційних баз органів державної податкової служби, акти перевірок (ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ДПС від 30.10.2012р. №261/22-1421/34501252 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» з питання дотримання податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р.; Рокитянської МДПІ від 24.03.2011р. №6/230-35013563 (планова перевірка ТОВ «ПК «Союз-Метал» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.), від 19.01.2012р. №2/220/35013563 (позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ПК «Союз-Метал» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2010р.)), і саме на підставі цих даних податковим органом зроблено висновок, що постачання товарів від ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар» на адресу ПАТ «Дніпроспецсталь» не підтверджено, оскільки такі операції не мали реального характеру, не підтверджено належними документами транспортування ТМЦ, отриманих від вказаних контрагентів, відсутні поставки товару по ланцюгу постачання до позивача, внаслідок чого в межах податкового обліку операції по взаємовідносинам з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» та ТОВ «Дієг-Авіастар» не можуть призводити до змін показників податкового обліку. Крім цього, відповідачем вказано про те, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету. Передумовою віднесення сум до податкового кредиту, від?ємного значення, бюджетного відшкодування є зобов’язання декларування контрагентом своїх зобов’язань за правилом першої події, тобто спочатку повинно йти нарахування податкового зобов’язання, його сплата до бюджету і, при настанні відповідних обставин, його віднесення до податкового кредиту.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем було укладено правочини з наступними контрагентами: ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК» (на постачання брухту та відходів чорних металів), ТОВ «Дієг-Авіастар» (на постачання феросплавів), вказані контрагенти позивача під час укладення договорів з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичної особи та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу та під час судового розгляду даної адміністративної справи суду усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правомірний висновок щодо реальності проведених позивачем господарських операцій.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про завищення від?ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на прибуток, завищення суми податкового кредиту та від?ємного значення, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у перевіряємому періоді по операціям з вищезазначеними контрагентами є безпідставним, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 13.05.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. у справі №808/3194/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 23.05.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко