Ухвала суду № 38950995, 20.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2012 рокусправа № 2а-16158/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року

у справі № 2а-16158/09/0470

за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Плюс»

про стягнення коштів,-

встановила:

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Плюс», в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (т.3 а. с. 30), просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я Плюс" в доход держави суми вартості товару та послуг, отриманих ним за угодою від 09.04.08 № 17/0408 у сумі 780915,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання товарів у ТОВ Компанія «Алекс-Груп», оскільки вказані операції не підтверджені первинними документами, а саме: документи підписані не посадовою особою підприємства. Позивач зазначає, що відповідно до бухгалтерського та податкового обліку власного автотранспорту відповідач не має, договори оренди на транспортування товару не укладались, перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення-отримання товарів, відсутні, що свідчить про відсутність можливості у відповідача для здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та віддаленості контрагентів один від одного. Також позивач вказує, що укладений відповідачем правочин з ТОВ Компанія «Алекс-Груп», вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та суперечить моральним засадам суспільства, а відтак, зважаючи на наявність умислу в діях осіб, що діяли від імені позивача, одержані ТОВ Компанія «Алекс-Груп» за угодою (правочином) від 09.04.2008 кошти мають бути повернуті останньому, а одержані ним товарно-матеріальні цінності мають бути стягнуті в доход держави.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.3 а.с. 136), в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в адміністративному позові.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Бабушкінському районі М.Дніпропетровська була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сузір'я Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.06.07 по 31.03.09, за результатами якої було складено акт планової виїзної перевірки № 2248/23-3/35164384 від 13.08.2009.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Алекс-Груп», які не підтверджені первинними документами, а саме: підписані не посадовою особою підприємства. В акті вказано, що правочин вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, який водночас суперечить моральним засадам суспільства. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Посилаючись на п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач зазначає, що оскільки намір відповідача на укладення угод, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства підтверджено встановленими в акті перевірки фактами, у податкового органу є всі підстави для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За правилами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення та виконання відповідачем договору з ТОВ Компанія «Алекс-Груп», правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Отже, для правомірного формування валових витрат, вищевказані витрати повинні бути підтверджені первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2008 між відповідачем (Покупець) та ТОВ «Компанія «Алекс-Груп» (Продавець) укладено договір №17/0408, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити обладнання та комплектуючі, монтажні та будівельні матеріали, у кількості, асортименті та за ціною згідно товаросупровідним документам, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.3.1, 3.2. договору поставка товару здійснюється у кількості та в асортименті, які вказані у товаросупровідних документах. Поставка здійснюється автотранспортом шляхом само вивозу. Згідно з п.4.2. договору 100% оплата здійснюється протягом 60-ти календарних днів, починаючи з моменту відвантаження.

Фактичне виконання договору підтверджується податковими накладними (т.1 а.с.178-232), видатковими накладними, угодою про припинення зобов'язань врахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.06.2008 на суму 528944,19 грн. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2008; угодою про припинення зобов'язань врахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.05.2008 на суму 729822,86 грн. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2008.

Виходячи із змісту перелічених вище документів, складених на підтвердження виконання укладеного відповідачем з ТОВ «Компанія «Алекс-Груп» договору, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

До того ж, на час проведення господарських операцій ТОВ «Компанія «Алекс-Груп» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що валові витрати відповідача підтверджені первинними та розрахунковими документами, що свідчить про правомірність їх формування.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку відповідача матеріали справи не містять.

Також факт використання відповідачем поставленого товару у власній господарській діяльності позивачем не спростовується.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність належним чином оформлених первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на висновок спеціалісту НІЕКЦ по обслуговуванню ЛУ на Придніпровській залізничній дорозі при УМВС України на залізничному транспорті №258.4 від 12.08.2009, яким встановлено, що підпис директора ТОВ Компанія «Алекс-Груп» ОСОБА_2 в наданих на експертизу первинних документів - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, оскільки законодавством України не покладено на платника податків обов'язку перевірки справжності підпису на наданих контрагентом документах.

Колегія суддів вказує, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Посилання позивача на кримінальну справу № 63089143, порушену СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України за фактом службового підроблення посадовими особами ТОВ «Компанія «Алекс-Груп» за ознаками складу злочину, передбаченого ст.366 ч.2 КК України, також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки матеріали вказаної справи не можуть бути доказами здійснення підприємством діяльності, яка заборонена законом, оскільки вказані документи приймаються слідчим або органом дізнання на етапі досудового слідства та пред'явлення обвинувачення і є документами, які містять інформацію, зібрану в обґрунтування наявності або відсутності вчинення злочину, проте єдиним доказом вчинення чи не вчинення злочину є вирок суду. З огляду на той факт, що в матеріалах справи відсутній вирок стосовно посадових осіб контрагента відповідача, тобто відсутні належні та допустимі докази порушення ними чинного законодавства під час провадження підприємством господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність й правових підстав для висновку про нереальність здійснення господарських операцій між відповідачем та його контрагентом.

Посилання позивача на той факт, що договір №17/0408 від 09.04.2008 є нікчемним, не створює юридичних наслідків та здійснений без мети настання реальних наслідків, не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

З урахуванням роз'яснень в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Позивачем у ході судового розгляду справи не надано суду належних доказів встановлення вини та умислу відповідача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо посадових осіб відповідача, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 13.08.2009 не тільки не містить посилань на вину відповідача, яка виразилась в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить його умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Також податковим органом не наведено норми закону, якій не відповідає договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Компанія «Алекс-Груп», або норми закону, яка б встановлювала недійсність укладених відповідачем з його контрагентом договорів.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування висновку щодо наявності ознак нікчемності у правочинів відповідача та ТОВ «Компанія «Алекс-Груп», в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача в дохід держави суму 780915,86 грн.

Акт перевірки від 13.08.2009 доказом нікчемності правочину не є, оскільки акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин. Проте такі суб'єктивні висновки не мають відповідних правових наслідків, зокрема, для особи, стосовно якої така перевірка не проводилась.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі № 2а-16158/09/0470 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко