Ухвала суду № 38932222, 26.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5045/14 Справа № 203/1054/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Прозорова М.Л. Категорія 58

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року

26 травня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Козлова С.П.,

при секретарі: Панченко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ "Альфа-Банк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року та постановити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.83-87).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про звільнення майна з-під арешту (а.с.77-80).

Як на підстави апеляційної скарги, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.83-87).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 490053644 на суму 27 174,20 доларів США, з цільовим використанням кредиту для придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, з кінцевим терміном повернення кредиту до 19.12.2014 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки. Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору основним забезпеченням договору є предметом застави - транспортний засіб марки Mitsubishi Grandis, 2007 року випуску, тип легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, колір сіра перлина, що підтверджується копією кредитного договору від 19.12.2007 року, копією графіку та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту від 19.12.2007 року, копією загальних умов кредитування, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2, копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20.12.2007 року та копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 06.12.2012 року, наявними в матеріалах справи. (а.с.7-24).

У Кіровському ВДВС ДМУЮ на примусовому виконання знаходиться зведене виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/0418/8757/2012 виданого 23.10.2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3 загальної суми боргу у розмірі 242 181 грн., яке 11.12.2013 року постановою держаного виконавця було відкрито та боржнику було надано строк на самостійне виконання рішення суду.

Однак, після невиконання самостійно боржником рішення суду, державний виконавець розпочав примусове виконання рішення, внаслідок чого, 18.12.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в рамках зведеного виконавчого провадження в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору. Викладені обставини підтверджуються копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи. (а.с.45-54).

Також встановлено, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстровано обтяження у вигляді договору застави, об'єктом обтяження якого є транспортний засіб - Mitsubishi Grandis, 2007 року випуску, тип легковий універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, колір сіра перлина, у зв'язку з чим, 15.01.2014 року державним виконавцем було надіслано повідомлення ПАТ "Альфа-Банк" про накладення арешту та направлено запит до банку, щодо розміру кредитних зобов'язань ОСОБА_2, відповідь на який по теперішній час не була надана Кіровському ВДВС ДМУЮ, що підтверджується копією листа Кіровського ВДВС ДМУЮ від 15.01.2014 р. та копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 14.01.2014 року, наявними в матеріалах справи. (а.с.25,53-55).

Згідно наданої представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором № 490053644 від 19.12.2007 року укладеного між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2, судом встановлено, що станом на 26.03.2014 рік у ОСОБА_2 наявна заборгованість по кредиту за період з 19.02.2014 року по 26.03.2014 рік, яка складає 5 195, 29 доларів США, викладене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, наявним в матеріалах справи (а.с.66-67).

В суді представник відповідача пояснив, що державний виконавець для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, може звернути стягнення на заставлене майно боржника в рамках зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст. 386 ЦК України, ст.ст. 17,27,52,54,60 Закону України "Про виконавче провадження" суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення з-під арешту транспортного засобу і правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк".

Доводи ПАТ "Альфа-Банк" в апеляційній скарзі є необґрунтованими, так як оскаржуваним рішенням жодним чином не порушуються законні права банку, як заставодержателя, оскільки відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" кошти, які надійдуть до виконавчої служби від реалізації заставленого майна, будуть виплачені заставодержателю в повному обсязі відповідно до заявлених вимог, якщо він належним чином підтвердить право на заставлене майно, а залишок коштів буде використаний для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", чинної на час вирішення судом першої інстанції позову, правовий зміст якої аналогічний змісту ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" № 6 від 27 серпня 1976 року за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володінні ним.

Таким чином права публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" як заставодержателя спірного майна, не пов'язані ні з правом власності на майно, ні з правом володіння ним, тому вимоги банку про звільнення майна з-під арешту на законі не ґрунтуються.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: