Постанова № 38931881, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3047/13-а в 2-ох томах Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі за її позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України від 21.02.2013 р. №344/0000611702/32 та №345/0000621702/33.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI, відповідно до направлення та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання Білоцерківською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 23.01.2013 р. за № 302/17-2/2800605785/6 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовані наступні порушення:

- п.138.4. ст.138 п.177.2. ст.177 ПК України, в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу на суму 737500,00 грн., в результаті чого занижено ПДФО на суму 123429,11 грн., в т.ч. за 2011 р. в сумі 123429,11 грн.

- п.198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 72 359,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. у сумі 71616,00 грн., за листопад 2011 р. у сумі 743,00 грн., та завищено залишок вiд'ємного значення, який пiсля бюджетного вiдшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду (рядку 24 Декларації з ПДВ) за жовтень 2011 р. у сумі 884,00 грн., за листопад 2011 р. у сумі 141,00 грн., за грудень 2011 р. у сумі 141,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Білоцерківською ОДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 21.02.2013 р. №344/0000611702/32, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 90 448,75 грн. (в т.ч. основний платіж - 72359,00 грн., штрафні санкції - 18089,75 грн.) та №345/0000621702/33, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 155306,39 грн. (в т.ч. основний платіж - 123429,11 грн., штрафні санкції - 31 877,28 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, а тому визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В даному випадку апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій чи не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності.

Відповідно пункту 14.1.27 Податкового кодексу. Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод -у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 177.4 Податкового кодексу України, приватний підприємець на загальній системі має право зменшувати свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносяться до витрат операційної діяльності згідно Розділу III Податкового кодексу України.

До витрат операційної діяльності належать витрати, перелічені у пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пункті 138.11.Податкового кодексу України.

Відповідно ст. 51 Цивільного Кодексу України: до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Тобто для підприємців на загальній системі оподаткування слід користуватися тими самими нормативними актами, що і для юридичних осіб.

Згідно проведеного аналізу норм Податкового кодексу України, статтями 177 та 138 Податкового кодексу не передбачено те, що приватні підприємці на загальній системі оподаткування для віднесення витрат до складу валових, повинні їх сплатити.

Згідно з п.п.5.2. п.5 розділу II Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства обов'язково провести інвентаризацію для підтвердження факту не облікованого товару щодо обліку товарних запасів.

Однак перевіряючим, всупереч вимогам чинного податкового законодавства не було проведено інвентаризацію товарних запасів на складі ФОП ОСОБА_2, що свідчить про поверхневість здійсненої планової перевірки приватного підприємця, а також вибірковий метод огляду документів під час проведення перевірки, зазначений в акті перевірки на сторінці 4, також підтверджує поверхневість здійсненої планової перевірки

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 на адресу ТОВ "Компанія "РВК" згідно передбаченої умови договору, було виписано в рахунок за фактично поставлений товар простий вексель (серія АА 2210794) на суму 450 000,00 грн., та що протягом 2011 року ФОП ОСОБА_2 оплата (погашення/ викуп виписаного векселя) постачальнику товару ТОВ "Компанія "РВК" не проводилась, тому на думку перевіряючого, ФОП ОСОБА_2 включила до складу витрат за 2011 рік витрати, неоплачені постачальнику товару, в результаті чого завищено витрати.

Відповідно до даних податкової інспекції щодо ТОВ "Компанії "РВК" внесено запис про відсутність підтвердження відомостей та що 12.12.2012 року анульовано свідоцтво платника ПДВ, тому неможливо підтвердити на підставі п.п. 177.2 ст.177 ПК України.

Згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480 - IV вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання терміну платежу певну суму власникові векселя (векселедержателеві).

Векселі можуть бути прості або перевідні і існують виключно в документарній формі. Простий вексель - це вексель, що містить зобов'язання векселедавця сплатити в зазначений термін певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві).

Загальні правила обороту векселів встановлені Уніфікованим Законом про перевідні і прості векселі, введеним у дію Женевською Конвенцією від 07.06.1930 року № 358 (набув чинності в Україні з 06.11.2000 року).

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів визначені Законом України «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та пінні папери (векселі, облігації), інше майно, майнові права, результати робіт, послуг, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Оскільки простий вексель є документом, що підтверджує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити в зазначений термін певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві), то сума зазначена в ньому підпадає під визначення поняття «витрати».

Відповідно до п. 138.2 ст.138 розділу III ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Згідно з п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачую законодавством

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця, або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування регулюється ст.177 Податкового кодексу України. Зазначена стаття не встановлює обмежень щодо форм розрахунків за продукцію.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Вексель є документом, який засвідчує виникнення боргу перед продавцем за поставлений товар(послуги) та не звільняє фізичну особу підприємця від сплати зобов'язань за даним векселем у наступних податкових періодах.

Отже, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право врахувати у складі витрат сплату зобов'язань за векселем, який емітовано фізичною особою в рахунок погашення зобов'язань за товари (роботи, послуги) на дату отримання доходу, пов'язаного з понесеними витратами.

Посилання податкового органу, що відносно ТОВ "Компанії "РВК" внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей та щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ 12.12.2012 року то, згідно офіційного реєстру реєстрації підприємств, організацій, установ - ТОВ" Компанія "РВК" зазначена в ЄДРПОУ, а тому згідно діючих положень Цивільного кодексу України наділена належною юридичною правоздатністю та є юридичною особою до моменту виключення товариства з єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ.

Стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 із ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Маритен» та ТОВ «Красилівський ливарний завод», слід зазначити наступне.

В жовтні 2011 року ФОП ОСОБА_2 придбала у ФОП ОСОБА_4 товар (шини) на суму 435 000,00 грн. (податкові накладні № 63 від 28.10.2011 року та № 64 від 31.10.2011 року). Вказаний товар був переданий на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_2 ТОВ «Маритен» відповідно до Договору №11 від 31.10.201 ] року та Актів передачі товару на зберігання №1 від 01.11.2011 року та № 2 від 31.01.2013 року.

Про відповідальне зберігання товарів ТОВ «Маритен» складено: акт виконаних робіт №14570/1 від 28.02.2013 року; акт виконаних робіт №145570 від 28.08.2012 року. Відповідно до Акту передачі товару з зберігання № 2 від 31.01.2013 року ФОП ОСОБА_2 отримала товар від ТОВ «Маритен» згідно податкових накладних № 63 від 28.10.2011 року та № 64 від 31.10.2011 року, та в подальшому його було реалізовано ТОВ «Інвест проект 2000» відповідно до договору поставки № 04/01 від 04.01.2013 року та наступних накладних:

накладна №18 від 25.01.2013 року на суму 54956,00 грн.;

накладна №17 від 24.01.2013 року на суму 52425,40 грн.;

накладна №16 від 23.01.2011 року на суму 46168,50 грн.;

накладна №15 від 22.01.2013 року на суму 46622,00 грн.;

накладна №14 від 21.01.2013 року на суму 30838,00 грн.;

накладна №13 від 19.01.2013 року на суму 53989,00 грн.;

накладна №12 від 18.01.2013 року на суму 55525,50 грн.;

накладна № 11 від 17.01.2013 року на суму 58620,00 грн.;

накладна № 10 від 16.01.2013 року на суму 35854,50 грн. (т. 2 а.с. №№ 184-202).

Вищеперелічені накладні, отримані ТОВ «Інвест проект 2000» від ФОП ОСОБА_2 в січні 2013 року, відповідають вимогам вищезазначених законодавчих актів України, а саме: мають дату виписування накладної; скорочену назву юридичної особи; номенклатуру товарів та їх кількість; цілу поставки одиниці продукції без врахування-податку; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; посаду, прізвище і підпис особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; засвідчені печаткою.

За період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року ФОП ОСОБА_2 було придбано товарів на суму 10 502 294,00 грн., реалізовано товарів за відповідний період на суму 10 067 294,00 грн., залишок товарів на складі станом на 31.12.2011 року склав 435 000,00 грн.. Таким чином, товар отриманий ФОП ОСОБА_2 від ФОП ОСОБА_4у жовтні 2011 року не був реалізований та станом на 31.12.2011 року рахувався на складі ФОП ОСОБА_2

Судова колегія звертає увагу на те, що в акті перевірки відсутні дані та розрахунки щодо включення суми 435 000,00 грн. (з врахуванням податку на додану вартість в сумі 362 500,00 грн.) по операціях по придбанню товарів від ФОП ОСОБА_4 в жовтні 2011 року до складу валових витрат за 2011 рік.

Таким чином, зменшення валових витрат ФОП ОСОБА_2 в розмірі 362 500,00 грн. та донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 61 625,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Крім того, як зазначалось раніше, у вересні 2011 року ФОП ОСОБА_2 було придбано у ТОВ «Компанія «РВК» товар (плитка чавуна б/у) у сумі 450000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн., у тому числі податок па додану вартість в розмірі 75000,00 (сімдесят п'ять тисяч) грн., згідно податкових накладних № 171 від 26.09.2011 року та № 151 від 22.09.2011 року.

Зазначений товар реалізовано в жовтні ТОВ «Красилівський ливарний завод» відповідно до податкових накладних № 6 від 10.10.2011 року та № 27 від 31.10.2011 року та транспортовано згідно до товарно-транспортних накладних № 10101 від 28.10.2011 року та № 10101 від 30.10.2011 року.

Вказані накладні, товарно-транспортні накладні, отримані ТОВ «Красилівський ливарний завод» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, відповідають вимогам вищезазначених законодавчих актів України, а саме: мають дату виписування накладної; скорочену назву юридичної особи, зареєстрованої, як платник податку па додану вартість, податковий номер платника податку - продавця; податковий номер платника податку - покупця; місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця та покупця; номенклатуру товарів та їх кількість; ціну поставки одиниці продукції без врахування податку; ставку податку; відповідну суму податку у цифровому значенні: загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; посаду, прізвище і підпис особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, засвідчені печаткою.

За отриманий товар ТОВ «Красилівський ливарний завод» в вересні-жовтні 2011 року перерахувало на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 кошти в розмірі 245 340,00 грн.

За таких обставин, висновок акту від 23.01.2013 року за № 302/17-2/2800605785/6 документально та нормативно не підтверджується.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження, викладені в акті від 23.01.2013 року за № 302/17-2/2800605785/6 спростовуються також висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню № 12013100030005535 від 12.12.2013 року № 31/7/09-13, із висновку якої вбачається, що висновок Акту від 23.01.2013 року за № 302/17-2/2800605785/6 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року»щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 123 429,11 грн та донарахування податку на додану вартість в розмірі 72 500,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС за №344/0000611702/32, №345/0000621702/33 від 21.02.2013 р., є такими, що винесені з порушеннями норм права, базуються не на фактичних обставинах справи та доказах, а суб'єктивних припущеннях осіб, які проводили перевірку, є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки спростовуються первинними бухгалтерськими документами апелянта.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються його заперечення, і не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року № 344/0000611702/32 та № 345/0000621702/33.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 16.05.2014 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.