Постанова № 38931805, 17.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року Справа № 814/361/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу за

позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (пр-т Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017)

до відповідачів: 1. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020),

2. Управління Державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області (пр-т Леніна, 97, м. Миколаїв, 54055),

Суть спору: зобов’язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (надалі – відповідач 1), Управління державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області (надалі – відповідач 2) з вимогами:

- зобов’язати відповідачів прийняти до виконання виконавчий лист від 23.10.2012 року по справі № 2а-1245/10/1470 про стягнення з Управління з питань культури та охорони культурної спадщини на користь позивача 5682,59 грн.;

- відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 23.10.2012 року по справі № 2а-1245/10/1470.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Управлінням державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області повернуто на адресу позивача без виконання виконавчий лист від 23.10.2012 року з посиланням на п. 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 16.10.2013 року, а Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області в свою чергу відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач вважає, що відмова першого та другого відповідачів у прийнятті виконавчого листа до виконання є незаконною з підстав передбачених законодавством.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви чи клопотання про розгляд справи за їх відсутності до суду не надавали.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Миколаївським окружним адміністративним судом 23.10.2012 року видано виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-1245/10/1470.

Позивачем 12.12.2013 року на адресу Управління Державної казначейської служби в м. Миколаєві Миколаївської області було направлено на виконання виконавчий лист від 23.10.2012 року по справі № 2а-1245/10/1470. Листом від 26.12.2013 року вищезазначений виконавчий лист було повернуто на адресу позивача без виконання з посиланням на п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 16.10.2013 року, відповідно до якого виконавчі документи за рішенням суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 вищазазначеного закону суб’єкти (Державний орган, державне підприємство, установа, організація), які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином для подальшого виконання рішення суду позивачу слід звертатись до відповідного органу Державної виконавчої служби.

На виконання зазначеного норми Закону позивачем 10.01.2014 року було направлено виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області. Постановою від 16.01.2014 року відповідачем 1 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Згідно виконавчого листа від 23.10.2012 року по справі № 2а-1245/10/1470 боржником є місцевий орган виконавчої влади, що фінансується за рахунок місцевого бюджету - Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради. Відділ примусового виконання рішень в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначає, що пунктом 12 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи – органи державної влади органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Крім того, відповідач 1 посилається на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначається, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства відповідні документи (в тому числі й виконавчий лист), які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів. Повний перелік таких документів визначений пунктом 6 вищезазначеного Порядку.

Відповідач 1 вважає, що виконавчі документи про стягнення коштів з держаного бюджету пред’являються на примусове виконання до Державної казначейської служби України в порядку встановленому чинним законодавством.

Пунктом 8 ч. 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець може відмовити у відкритті виконавчого провадження в разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Такі обставини визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 16.10.2013 року, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року та іншими нормативними актами.

Таким чином, суд проаналізувавши обставини справи, вважає, що дії відповідачів є обґрунтованими та законними. Крім того, в пункті 1 ч. 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є факт пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання. Рішення суду по адміністративній справі № 2а-1245/10/1470 від 11.11.2010 року набрало законної сили з 09.10.2012 року, виконавчий лист по даній справі видано 23.10.2012 року.

Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виконавчий лист було направлено до виконання на адресу Управління державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області лише 12.12.2013 року. Отже, з цього можна зробити висновок щодо пропущення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі діяли в межах повноважень, наданих їм законодавством України. Також аналізуючи позовні вимоги, суд зазначає, що позивачем взагалі не визначено в чому саме полягає порушення відповідачами норм законодавства щодо відмови у прийнятті виконавчого документу до виконання. Позивач вказує лише на дії, вчинені ним щодо виконання рішення суду, а норму Закону, що порушена відповідачами не зазначає.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа