Постанова № 38931396, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/217/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Судафон» - Ульянчука Юрія Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судафон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Судафон» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.10.2013 року № 239/26-52-22-04/34750701 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Судафон» - Ульянчук Юрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Судафон» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Центрдормонтаж» за період вересень, жовтень, грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.10.2013 року. № 239/26-52-22-04/34750701, за змістом якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Судафон» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 227352 грн.; п. 138.1, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 238719 грн.

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 року № 0003742204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284190,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 227352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56838,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 року № 0003752204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 298398,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 238719,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59679,75 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Судафон» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією. У періоді, що перевірявся мав статус платника податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ТОВ «Судафон» є надання послуг із прокладання ліній підключення мережі Інтернет від підприємств (провайдерів) до споживачів. Послуга називається «остання миля». До складу послуги входить встановлення, налагодження та запуск відповідних пристроїв та допоміжного устаткування. Проект та кошторис, по кожному конкретному об'єкту ТОВ «Судафон» узгоджує з Замовником.

Так, позивачем було укладено договори на виконання підрядних робіт з замовниками - ПрАТ «МТС Україна» та ТОВ «Вайрелес Девелопмент Альянс».

Одним, із підприємств субпідрядників, які ТОВ «Судафон» залучав до виконання робіт, було ТОВ «Центрдормонтаж».

Так, між ТОВ «Судафон» (Замовник) та ТОВ «Центрдормонтаж» (Підрядник) укладено договір підряду № ПМ-ДМ-03/912 від 03.09.2012 р., відповідно до якого, Підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по підготовці траси і прокладці кабелю, монтажу РРЛ, оформленню документації, а також інші роботи по організації ПМ, включаючи необхідні погодження.

Місцезнаходження об'єктів, види робіт, їх вартість та об'єми наведені у відповідних додатках до Договору.

Відповідно до п. 5.1.2 обладнання, матеріали необхідні для виконання робіт на об'єктах закуповуються Підрядником або Замовником за домовленістю, що зазначається у відповідних додатках.

Відповідно до п. 5.2.1 Замовник зобов'язується назначити своїх представників для здійснення технічного нагляду за виконанням робіт, а також визначити склад робочої комісії в три денний строк після повідомлення про готовність об'єкта до експлуатації.

Матеріалами справи встановлено, що в якості додатків до договору позивачем надано протоколи погодження договірної ціни та акти виконаних робіт (а.с. 51-140 Том. І).

На підтвердження нарахування податкових зобов'язань позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ «Центрдормонтаж»(а.с.141-177 Том І).

На підтвердження оплати за договором № ПМ-ДМ-03/912 від 03.09.2012 р. позивачем надано платіжні доручення на оплату робіт з організації ОМ (а.с. 178-217 Том І).

Відповідно до договору про організацію останньої милі № ПМ-СДФ-12 від 23.01.2012 р. ПрАТ «МТС Україна» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Судафон» (Виконавець), з іншої сторони, уклали договір про організацію останньої милі. Відповідно до умов договору Виконавець, за окремим замовленнями Замовника, що оформляються у вигляді додаткової угоди до даного договору, на свій ризик та на умовах, визначених даним договором, зобов'язується здійснювати комплекс робіт з організації об'єктів останньої милі в територіальних межах усіх ТУ ПрАТ «МТС Україна», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

Відповідно до пп. 3.1.1 Виконавець зобов'язується придбання кабелю, інших матеріалів та обладнання, не наданих Замовником, погоджувати із Замовником. При пред'явленні до здачі- приймання робіт по відповідній додатковій угоді, надавати Замовнику специфікацію обладнання і матеріалів, що використовувалися при виконанні відповідної додаткової угоди.

Відповідно до пп. 3.1.2 Виконавець повинен забирати зі складу Замовника, доставляти за місцем виконання робіт обладнання та матеріали, які надаються Замовником для об'єкту останньої милі.

На підтвердження виконання робіт за зазначеним договором позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 236-246 Том І), а також акти робочої комісії вводу в експлуатацію об'єкту останньої милі (а.с. 247-250 Том І, а.с. 1-26 Том ІІ).

Разом з тим, між ТОВ «Судафон» (Субпідрядник) та ТОВ «Вайрелес Девелопмент Альянс» (Підрядник) укладено договір субпідряду № 36/2012 від 09.10.2012 р., відповідно до якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик у визначеному договором порядку та строки надати послуги з організації телекомунікаційно-технічного забезпечення проведення виборів на звичайних виборчих дільницях та додаткових дільницях типу 2, перелік яких визначено в додатку № 6, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Перелік послуг, опис, технічне завдання та інші істотні умови визначаються у договорі та додатках до нього.

Підрядник замовляє послуги Субпідрядника з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством «Сітронікс Інформаційні технології Україна» за договором № ВА0812 від 31.08.2012 р., який в свою чергу, виконує зобов'язання перед Центральною виборчою комісією за Договором № 095-2012 від 22.08.2012 р.

Перелік послуг визначено в специфікаціях послуг з організації каналів зв'язку, актами (№ ОУ -04904, № ОУ- 06326, № ОУ -04904) здачі - прийняття, складеними на підтвердження проведення робіт за договором.

На підтвердження оплати робіт позивачем надано картки рахунки: 361 по контрагенту ТОВ «Вайрелес Девелопмент Альянс», ПрАТ «МТС Україна», а також банківські виписки.

Крім того позивачем надано суду фото обслідуваних та побудованих об'єктів «останньої милі» для клієнтів ПрАТ «МТС Україна» РРЛ, фото обслідуваних та побудованих радіо засобів передачі даних для забезпечення відеоспостереження з виборчих дільниць під час проведення президентських виборів.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем декларувалися податкові зобов'язання, про що свідчать податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач отримував від вищезазначених підприємств послуги/товар відповідно до укладених договорів, здійснило їх оплату, отримало відповідні первинні бухгалтерські документи, які дали підстави врахувати зазначені господарські операції у бухгалтерському та податковому обліку, а тому вимоги вищевказаних Законів та Податкового кодексу України вказаним підприємством порушені не були.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Оскільки на підтвердження реальності здійснення поставок товару від вищевказаних контрагентів та його використання у власній господарській діяльності позивачем до справи були додані копії первинних фінансово-господарських документів, які свідчать про використання наданих послуг у власній господарській діяльності, то колегія суддів вважає, що факт виконання договорів на користь позивача підтверджується первинними документами.

Крім цього, колегією суддів було встановлено, що на виконання Наказу Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013р. №245/ДСК, ТОВ «Судафон» доведений на відпрацювання у парі з ТОВ «Центрдормонтаж» за грудень 2012 р. на суму 83,2 тис. грн.

Як вбачається з висновків податкового органу, в ході аналізу автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку 5 до декларації з податку на додану вартість) встановлено розбіжність за період вересень 2012 р. на суму ПДВ 27520,92 грн., за жовтень 2012р. на суму 116604,65 грн., за грудень 2012 р. 83225,98 грн., а саме: не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Центрдормонтаж» з ТОВ «Судафон» актами ДПІ у Печерському районі м. Києва №273/22-3/38292589 від 27.03.2013, №743/26-55-22-08/38292589 від 09.08.2013р.

Так, висновки податкового органу зроблені з урахуванням актів:

- №743/26-55-22-08/38292589 від 09.08.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центродормонтаж» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року;

- № 273/22-3/38292589 від 27.03.2013 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрдормонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за грудень 2012 року.

При перевірці ТОВ «Центрдормонтаж» використані матеріали постанови від 29 березня 2013 року старшого слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції С.С. Перепилиці, а саме: «Проведеним досудовим розслідуванням та матеріалами оперативного підрозділу ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підтверджено інформацію, щодо «фіктивності» ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Центрдормонтаж» та створення вказаних підприємств виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

19.12.12 відомості по факту створення ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Центрдормонтаж», з метою прикриття незаконної діяльності занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

21.12.12 прокуратурою Шевченківського району м. Києва, кримінальні провадження об'єднані в одне кримінальне провадження, та СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України».

Натомість відповідно до висновку акту №743/26-55-22-08/38292589 від 09.08.2013 р. перевіркою встановлено відсутність об 'єктів оподаткування у ТОВ «Центрдормонтаж» при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, а також те, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою від сплати податків третіх осіб.

Відповідно до висновків акту №273/22-3/38292589 від 27.03.2013 встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Центрдормонтаж» за 2012 рік та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення cт. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття до уваги посилання відповідача на вищенаведені документи, оскільки акти зустрічної звірки не є беззаперечним доказом, що свідчать про протиправність дій контрагента позивача. Крім того, відповідачем не надано доказів про винесення вироку у кримінальній справі, який може бути використаний судом в якості належного доказу під час вирішення дано справи.

Також колегія суддів вважає, що зазначені вище акти зустрічних звірок не можуть вважатися належними та допустимими доказами в даній адміністративній справі у відповідності до ст. 70 КАС України, оскільки вони не містять підпису особи, яка їх склала. Крім того, відповідно до ст. 73.5 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 року «Про затвердження порядку проведення органами ДПС зустрічних звірок» зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Колегією суддів встановлено, що запиту на проведення зустрічної перевірки до позивача не надходило ні від відповідача, ні від податкового органу, на обліку в якому перебувають контрагенти останнього. На вказаному підприємстві зустрічні звірки з вищевказаними контрагентами не проводились.

Також колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 7 вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України № 1232 за наслідками проведення зустрічних звірок складається довідка, а не Акт.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Судафон» - Ульянчука Юрія Анатолійовича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Судафон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.10.2013 року № 0003742204 та № 0003752204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.