Постанова № 38931420, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20488/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оіл - Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оіл - Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.12.2013 року №0007692208, №0007702208, №000771208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.12.2013 року №0007692208, №0007702208, №000771208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Оіл - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Медпрофіт», ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «ТД-Техінвест», ПП «Гран-Трейд», ТОВ «Руст», ТОВ «Спрос Юей», ТОВ «Зв'язок-Буд», ТОВ «Едвертайзинг Консалт», ТОВ «ВКП Спецінвест 2012», ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Статус Люкс», ТОВ «Фрістайл-Спорт», ТОВ «Камелот Київ» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 26.11.2013 року №2015/22-08/35744348.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 649779,00 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 358755,00 грн., та завищення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в червні 2013 року в сумі 25886,00 грн.

В обґрунтування вказаних порушень орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Спрос Юей», ПП «Гран - Трейд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт».

Так, щодо контрагентів ПП «Гран - Трейд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт» орган державної податкової служби посилається на те, що з наданих первинних документів (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) не можливо встановити наявність зв'язку фінансово - господарських операцій по агентським договорам з господарською діяльністю ТОВ «Компані «Оіл - Сервіс»; зазначені документи не містять інформації про види, обсяги, умови виконаних доручень.

Щодо ТОВ «Спрос - Юей» відповідач в акті зазначив, що актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 року №75/22.8-15/36857386 встановлено відсутність реального здійснення операцій вказаним контрагентом по операціях з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

13 грудня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0007692208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 746880,00 грн., у тому числі за основним платежем 649779,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 97101,00 грн.;

- №0007702208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 434670,00 грн., у тому числі за основним платежем 358755,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 75862,00 грн.;

- №0007712208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25886,00 грн. за червень 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Спрос Юей», ПП «Гран - Трейд», ТОВ «Едвертайзінг Консалт».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як встановлено колегією суддів, між позивачем (довіритель/замовник) та ПП «Гран-Трейд» (повірений/агент/виконавець) укладено договір від 20 квітня 2012 року №20/04-01, відповідно до умов якого довіритель/замовник доручає та уповноважує, а повірений/агент/виконавець приймає на себе зобов'язання та повноваження вчиняти від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок довірителя/замовника обумовлені даним договором та додатковими угодами до нього послуги.

Згідно додаткових угод до зазначеного договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо пошуку покупців та дослідження ринку потенційних покупців; також в додаткових угодах визначено найменування товару, кількість, ціну, тип перевезень та строк поставки; вартість винагороди.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) відповідно до яких позивач отримав агентські послуги, податкові накладні.

На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано звіти до договору, відповідно до яких ПП «Гран-Трейд» здійснило пошук покупців (ТОВ «Регіон Продукт», ТОВ «Інтекс-2000», ПП «Старт», ТОВ «Лідер Нафта») та здійснило дослідження ринку потенційних покупців (ТОВ «Регіон Продукт», ТОВ «Торговий дім «Укрнафтотрейд», ТОВ «Тирас», ПП «Синтез-Юг») щодо товарів - палива моторного альтернативного А-95Е Турбо, бітуму нафтового дорожнього та газу зрідженого.

Аналогічного змісту договір був укладений 01 липня 2010 року з ТОВ «Едвертайзинг Консалт» №0107/01. Згідно додаткових угод до зазначеного договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо пошуку покупців та дослідження ринку потенційних покупців; також в додаткових угодах визначено найменування товару, кількість, ціну, тип перевезень та строк поставки; вартість винагороди.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), відповідно до яких ТОВ «Едвертайзинг Консалт» надало позивачу агентські послуги; також контрагентом було виписано податкові накладні.

Окрім цього, позивачем надані звіти до договору, згідно яких ТОВ «Едвертайзинг Консалт» здійснило пошук покупців (ДП «Рівненський облавтодор» філія «Доркомплект», ДП «Львівський облавтодор», ТОВ «Аякс-2005», ПП «Старт», ДП «Чернівецький облавтодор», ТОВ «Родничок», ТОВ «ФТ Сервіс», ДП «Житомирський облавтодор», ТОВ «Газхолдинг Україна», ТОВ «Форт-Ойл», ТОВ «Регіон продукт», ПП «Синтез-Юг») та виконало дослідження ринку потенційних покупців (ДП «Житомирський облавтодор», ТОВ «Газхолдинг Україна», ДП «Чернівецький облавтодор», ПП «Синтез-Юг», ТОВ «Аякс - 2005») щодо товарів - бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90, дизельного палива, бензину А80, газу зрідженого.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками банку.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих послуг позивачем надані договори поставки, накладні, видаткові накладні, акти приймання - передачі, відповідно до яких ДП «Рівненський облавтодор», ДП «Львівський облавтодор» філія «Доркомплект», ТОВ «Родничок», ТОВ «Форт - Ойл», ТОВ «Аякс - 2005», ПП «Старт», ДП «Чернівецький облавтодор», ТОВ «ФТ Сервисис», ТОВ «Регіон продукт», ТОВ «Інекс - 2000», ПП «Старт» від позивача отримали бітум нафтовий дорожній, ПП «Синтез -Юг», ТОВ «Газхолдинг Україна» - газ зріджений, ТОВ «Лідер нафта» - паливо моторне альтернативне А-95Е Турбо. Також, зазначене підтверджується наданою позивачем фінансовою довідкою від 20.01.2014 року в якій зазначено найменування покупця, номер видаткової накладної, дата реалізації, найменування товару, кількість, ціна, обсяг реалізації, та періоди реалізації товару.

Окрім цього, позивачем надані: протоколи робочих зустрічей між товариством та контрагентами - ПП «Гран - трейд», ТОВ «Едвертайзинг Консалт», про встановлення домовленості по визначенню безпосереднього кола покупців та найменування товару, кількості, ціни, типу перевезень товарів та строків їх поставки, про прийняття рішення про підготовку проектів відповідних специфікацій; листи ПП «Гран - трейд», ТОВ «Едвертайзинг Консалт» про надання пропозицій.

Таким чином, з наведеного вбачається зв'язок зазначених фінансово - господарських операцій з діяльністю позивача.

Також, 15 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Спрос Юей» (постачальник) укладено договір постачання №С1504, відповідно до якого позивач отримав товар: нафтапродукти.

До вказаного договору між сторонами було укладено специфікацію, в якій визначено товар: бітум нафтовий дорожній марки 60/90, одиницю виміру, кількість, вартість та строки постачання.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано накладну, податкову накладну.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, щодо контрагента позивача ТОВ «Спрос Юей» колегія суддів зазанчає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.12.2013 року №0007692208, №0007702208, №000771208 підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оіл - Сервіс» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 13.12.2013 року №0007692208, №0007702208, №000771208.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 26.05.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.