Постанова № 38917840, 21.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа№ 910/10042/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Проців Я.Я. (представник за довіреністю);

від відповідача 1. - Кирпичова Т.Б. (представник за довіреністю);

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - не з'явився;

від прокуратури - Лиховид О.С.

розглянувши апеляційні скарги закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» та Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р.

по справі № 910/10042/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів»

до 1. Фонду державного фонду України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біомедтранс»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аватек»

про визнання частково недійсними установчими документів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» задоволені частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, закрите акціонерне товариство «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 р. апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» прийнято до провадження.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 р. апеляційну скаргу Фонду державного майна України прийнято до провадження.

Прокуратура міста Києва просить апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р., враховуючи велику завантаженість судді Мартюк А.І., змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р., враховуючи перебування судді Тищенко О.В. у розгляді інших справи, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий Чорна Л.В., судді Гончаров С.А., Мартюк А.І.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р., враховуючи зайнятість судді Мартюк А.І. у розгляді інших справ, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий Чорна Л.В., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р., враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий Чорна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Шаптала Є.Ю.

Закрите акціонерне товариство «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» вимог суду не виконало інформацію стосовно відповіді Кабінету Міністрів України не надало.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біомедтранс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Аватек» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 липня 2002 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 354-р «Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» (надалі - розпорядження) вирішено питання щодо утворення за участю держави та приватних інвесторів Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і зберігання аутологічної крові та її компонентів у формі закритого акціонерного товариства, та зобов'язано Фонд державного майна України виступити з боку держави співзасновником Науково-виробничого комплексу. /а.с. 11, т.1/.

Відповідно до п. 2 зазначеного розпорядження, зобов'язано Академію медичних наук визначити в двомісячний термін разом з МОЗ співзасновників Науково-виробничого комплексу та подати Фонду державного майна пропозиції щодо формування переліку державного майна (майнових прав), яке передається до статутного фонду Науково-виробничого комплексу для забезпечення його діяльності.

Листом № 3.22-10/1892 від 15.10.2002р. Міністерство охорони здоров'я України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 354-р, повідомило Фонд державного майна України, що не заперечує щодо створення Науково-виробничого комплексу у формі закритого акціонерного товариства та визначення недержавним співзасновником закритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Біомедтранс» з 49% пакетом акцій. Державні корпоративні права складають 51%. /а.с. 12, т.1/.

Також, у додатку до вказаного листа Міністерство охорони здоров'я України повідомило перелік майна, право користування на яке передається до статутного фонду ЗАТ «Банк крові» та яке перебуває на балансі Академії медичних наук України. /а.с. 13, т.1/.

Згідно наказу Фонду державного майна України № 84 від 21.01.2003р., останній погодив створення ЗАТ «Банк крові» та виступив співзасновником закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів». /а.с. 14, т.1/.

04.07.2003р. були проведені збори засновників закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» (скорочено - ЗАТ «Банк крові»), якими вирішено: створити ЗАТ «Банк крові»; затвердити Статут ЗАТ «Банк крові», затверджено розмір Статутного фонду та порядок його внесення; обрано генерального директора товариства, членів спостережної ради, дирекцію, членів ревізійної комісії. /а.с. 15-17, т.1/.

Зазначені рішення засновників закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» оформлені протоколом від 04.07.2003р., підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками акціонерів.

Згідно п. 3 протоколу установчими зборами засновників було вирішено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів акціонерів створюється статутний фонд у розмірі 7 012 000 гривень, розподільний на 70 120 простих іменних акцій. Номінальна вартість однієї акції - 100 гривень.

Засновники ЗАТ «Банк крові» сплачують належні їм акції таким чином: Фонд державного майна України сплачує вартість акцій шляхом внесення користування приміщеннями, перелік яких наведено в додатку до Установчого договору ЗАТ «Банк крові» на загальну суму 3 576 000 грн., в свою чергу ТОВ «БіоМедТранс» сплачує вартість акцій шляхом внесення грошових коштів на суму 3 436 000 грн.

Акції між засновниками розподіляються наступним чином: Фонд державного майна України - 35760 акцій загальною вартістю 3 576 000 гривень, що становить 51% Статутного фонду, ТОВ «БіоМедТранс» - 34 360 акцій загальною вартістю 3 436 000 гривень, що становить 49% Статутного фонду.

09.07.2003р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 12303 було зареєстровано Установчий договір та Статут закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів». /а.с. 27, т 1/.

29.03.2006р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано нову редакцію Статуту закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів», з якої, зокрема, вбачається включення до складу засновників - товариство з обмеженою відповідальністю «АВАТЕК» та розподілення акцій між акціонерами наступним чином: Фонд державного майна України - 51%, ТОВ «БіоМедТранс» - 24,5%, ТОВ «АВАТЕК» - 24,5% (п. 7.3. Статуту). /а.с. 45, т.1/.

Як вбачається з розділу 4 Установчого договору, п. 6.3. Статуту (в редакції від 09.07.2002р.) та п. 7.4. Статуту (в редакції від 29.03.2006р.), Фонд державного майна України в якості оплати належних йому акцій вніс право користування приміщеннями строком тільки на 10 років. /а.с. 18, т.1/.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» (в ред. від 15.05.2003р.) господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами.

Згідно статті 3 Закону України «Про господарські товариства» (в ред. від 15.05.2003 р.), засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Приписами частини першої статті 4 зазначеного Закону встановлювалось, що акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 «Про господарські товариства» (в ред. від 15.05.2003р.), вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Крім того, у ст. 5 вказаного Закону визначалось, якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство визнається створеним на невизначений строк. Так, за змістом Установчого договору та Статуту закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» не вбачається, що товариство було створено строком на 10 років.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №354-р від 01 липня 2002 року «Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» не було передбачено строків діяльності товариства та строків користування майном.

В наказі Фонду державного майна України №84 від 21.01.2003р. «Щодо створення ЗАТ «Банк крові» також не міститься жодного положення про те, що право користування майном до статутного фонду Товариства передається на певний строк.

В протоколі установчих зборів засновників закритого акціонерного товариства «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів» від 04.07.2003р. не міститься положення про те, що Статутний фонд товариства, до складу якого внесено відповідачем 1 права користування приміщеннями, формується строком на 10 років.

З огляду на викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що положення Установчого договору та Статут товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають розпорядженню Кабінету Міністрів України № 354-р від 01 липня 2003 року, ст. 5 Закону України «Про господарські товариства», рішенню установчих зборів засновників ЗАТ «Банк крові», оформленого протоколом від 04 липня 2003 року, та основним положенням Статуту ЗАТ «Банк крові».

У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у 3/4 голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Згідно з положеннями п.15 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

Ч. 1 п. 13 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

08.04.2013р. позивач звернувся з листом за № 32 до Фонду державного майна України, що має контрольний пакет акцій товариства, з вимогою провести у найближчий час загальні збори акціонерів товариства, на яких вирішити питання щодо усунення вищезазначеної помилки та внести відповідні зміни до установчих документів товариства. /а.с.66-67, т.1/.

Доказів реагування матеріали справи не містять.

Враховуючи можливість вилучення зі Статутного фонду ЗАТ «Банк крові» права користування нерухомим майном, що в свою чергу може призвести по суті до припинення діяльності підприємства та поставити під загрозу досягнення цілей, за для яких було створено дане товариство, то судом правомірно визнано порушення прав позивача.

За таких обставин, вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо по решті позовних вимог, то вони задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженнями вносити зміни до Статуту, так як це виключна компетенція загальних зборів товариства.

Також Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 19.11.2012р., отримавши лист Фонду державного майна України №10-27-16837, в якому повідомлялось про припинення права користування державними майном. /а.с.64-65, т.1/.

Відповідно до п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. у справі № 910/10042/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. у справі №910/10042/13 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/10042/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Шаптала