Ухвала суду № 38917267, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. Справа № 814/2962/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Градовського Ю.М.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Укрінконтракт", на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Укрінконтракт до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.03.2013р. № 0003192250, від 29.03.2013р. № 0003202250, рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2013р. № 0003212250,

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач звернувся з позовом до адміністративного суду до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та часткового скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 № 0003192250 на суму 26144 грн., № 0003202250 та рішення про застосування фінансових санкцій № 0003212250 від 29.03.2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Укрінконтракт» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Юридична фірма "Укрінконтракт" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, 18.03.2013 року ДПІ У Центральному районі м. Миколаєва проведено фактичну перевірку ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" дотримання порядку здійснення платниками розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено облік товарних запасів за місцем їх реалізації, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, відсутність марки акцизного збору на пляшці алкогольного напою, про що складено акт № 0016/14/00/22/22439676 від 18.03.2013 року.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення № 0003192250 від 29.03.2013 року, про застосування штрафних санкцій у сумі 29 199,00 грн., № 0003202250 від 29.03.2013 року застосовано штрафні санкції у суму 43 232,50 грн., та Рішення про застосування фінансових санкцій № 0003212250 від 29.03.2013 року в розмірі 8 500,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень, оскільки такі винесено обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003192250 від 29.03.2013 року .

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 20 Закону №265/95-ВР).

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пунктів 1, 3 і 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Документальне відображення записів у бухгалтерському обліку регламентовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N168/704 (далі по тексту - Положення N88).

Вказаним Положенням №88 передбачено, що первинні документи (на паперових і електронних носіях інформації) для надання юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст та вимірники господарської операції (у натуральному і вартісному виразах), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, складання первинного документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Так, згідно пп. 2.2.2 Наказу № 1 від 04.01.2013 року "Про облікову політику товариства" ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" визначено, що аналітичний облік руху запасів відображається на складах у кількісному відображенні, одиницею запасів вважається кожна назва, однорідна група, вид цінностей .

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством не ведеться кількісний облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

Доводи позивача про те, що обрання ним специфічного методу оцінки запасів за цінами продажу звільняє його від кількісного обліку товарних запасів за найменуванням товару, або однорідною групою, або виду товару як вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси" правомірно не взято до уваги судом першої інстанції.

При цьому колегія суддів акцентує увагу, що необхідність ведення обліку товарів випливає з конституційного обов'язку кожного сплачувати податки і збори. Лише при дотриманні порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації і зберігання можливо об'єктивно визначити обсяг здійснених витрат та отриманої виручки, а відтак і базу оподаткування, тобто у відповідності до законодавства правильно зазначити суму податку, який підлягає сплаті.

В той же час, не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання створює умови для ухилення суб'єкта господарювання від оподаткування.

Враховуючи вищезазначене та встановлені судом обставин про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем проведення їх реалізації та зберігання, правильним є висновок суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.20 Закону України № 265/95-ВР.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003202250 від 29.03.2013 року .

Пунктом 1.2 глави 1 Положення №637 визначено, що книга обліку розрахункових операцій -це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до положень п. 2.3. глави 2 Постанови № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем порушені вимоги оприбуткування готівки, визначені п. 2.6. глави 2Постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (надалі - Постанова № 637), а саме несвоєчасне (не в день надходження) оприбуткування готівкових коштів, що надходили від реалізації товарів на підставі Z-звітів в касовій книзі суб'єкта господарювання на загальну суму 8646,50 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що методологічно невірним і необґрунтованим є порівняння перевіряючими суми, зазначеної у фіскальних звітних чеках і суми, оприбуткованої в касі.

Так, відповідно до положень п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг), затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 квітня 2009 р. N 210 (надалі - Наказ № 210), під час перевірки повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси підприємства від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдувальних документів, як товарних і касових чеків, розрахункових квитанцій, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо).

За наявності в касі підприємства готівки, не підтвердженої прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що перевірка оприбуткування коштів підприємства-позивача здійснювалась шляхом співставлення сум готівкових коштів, зазначених у Z-звітах та сум, що оприбутковані у касовій книзі.

Таким чином, обставини порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення №637 контролюючим органом доведено, що дає правомірних підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно абзацу 3 частини першої статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій № 0003212250 від 29.03.2013 року.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 17 зазначеного Закону визначено відповідальність за порушення вимоги реалізації алкогольних напоїв без наявності марок акцизного збору на пляшках таких алкогольних напоїв.

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою КМУ від 30 липня 1996 р. № 854 (надалі - Правила) визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Відповідно до п. 12 Правил, зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Таким чином, законодавець встановлює загальну вимогу для зберігання та реалізації алкогольних напоїв - наявність акцизного маркування на пляшці алкогольного напою, в тому числі при реалізації алкогольних напоїв на розлив, тобто, з відкритої пляшки.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіряючими встановлено відсутність марки акцизного збору (маркування алкогольних напоїв) на двох пляшках алкогольних напоїв, які знаходяться на барній стійці, місці реалізації.

Доводи апелянта, що не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання якимось чином зберігати марки акцизного податку після відкриття пляшок, колегія суддів вважає надуманими.

Отже, податковим органом доведено правомірність прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій.

За таких обставин, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволені адміністративного позову.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205,206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Укрінконтракт", - залишити без задовольнити , постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: