Ухвала суду № 3891606, 09.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-4619/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.08.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007р. у справі № 9/294-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Ямпільський консервний завод”

до Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

      Відкритим акціонерним товариством “Ямпільський консервний завод”подано позовпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.06.2005р.             № 000692301/2/1775 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 75 000 грн., в т. ч. 50000 грн. основного платежу та 25000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.08.2005р., залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007р. у справі № 9/294-05 позов задоволено.

      Судові рішеннямотивовані тим, що відповідач не врахував того факту, що позивач після повернення коштів від постачальника знову перерахував кошти за товар і отримав податкову накладну, яка дає підставу для внесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту; отримання коштів та оплата відбулись в одному місяці і не вплинули на визначення бази оподаткування відповідного податкового періоду; не проведення коригування позивачем кількісних і вартісних показників не вплинуло на кінцевий результат декларації з податку на додану вартість за квітень 2003 року.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 4.5. ст. 4, пп. пп. 7.2.1., 7.2.8. п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3., пп. пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

      Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області подана підтверджена належними доказами заява про заміну відповідача по справі у зв’язку з реорганізацією на його правонаступника.

      Відповідно до ст. 55 КАС України зазначена заява підлягає задоволенню.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали: акт від 14.03.2005р. № 72-23-211/00374025 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 року по 01.01.2005 року в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 50 089 грн. у зв’язку з тим, що після повернення коштів в квітні 2003 року позивачем не виконана головна умова для відображення податкового кредиту: не має ні нарахованої, ні сплаченої суми податку на додану вартість; рішення про результати розгляду первинної та повторних скарг.

      Додатково судами встановлено, що 02.04.2002р. між позивачем та ТОВ АПК “Поділляагроінвест” укладено договір купівлі-продажу № 020402 за яким позивач перерахував кошти в розмірі 300000 грн. як попередню оплату за товар, отримав податкову накладну на загальну суму 259310 грн., в т. ч. ПДВ – 43218 грн. та включив цю суму до складу податкового кредиту квітня 2002 року; 01.04.2003р. позивачу було повернуто 300000 грн. у зв’язку з неотриманням товару та отримано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до виданої податкової накладної.

      31.03.2003р. між позивачем та ТОВ АПК “Поділляагроінвест” укладено договір купівлі-продажу № 310303 за яким позивач 02.04.2003р. перерахував кошти в розмірі 300000 грн. як попередню оплату за товар та отримав від постачальника податкову накладну на загальну суму 300000 грн., в т. ч. ПДВ – 50000 грн.

      Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

      Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону.

      Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

      Отже, встановивши перерахування позивачем грошових коштів як оплати за товар, їх повернення у зв’язку з неотриманням товару та повторне перерахування коштів з отриманням податкової накладної та розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в одному податковому періоді, суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначили про те, що не проведення позивачем відповідного коригування не вплинуло на кінцевий результат даних декларації з податку на додану вартість за квітень 2003 року, а, отже, відповідачем неправомірно прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

      За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Допустити заміну по даній справі відповідача – Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції її правонаступником – Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області.

      2. Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області відхилити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.08.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007р. у справі № 9/294-05 залишити без змін.

      3. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.