Ухвала суду № 3891602, 02.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-4170/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. у справі № АС-13/319-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдінг Схід”

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохолдінг Схід”подано позовпро скасування податкового повідомлення-рішення Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області від 21.06.2006р. № 0001382310/3 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 7189 грн. 50 коп., в т. ч. 4793 грн. основного платежу та 2 396 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Харківської області від 31.10.2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. у справі № АС-13/319-06 позов задоволено.

Судові рішеннямотивовані тим, що податкова накладна може вважатись оформленою з порушенням вимог лише за відсутності передбачених Законом України “Про податок на додану вартість” обовязкових реквізитів, а тому вимоги щодо наявності особистого підпису на такій накладній є перевищенням податковими органами повноважень; у відповідача були відсутні правові підстави для визначення суми податкового зобовязання.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 86 КАС України, а також неврахування судами положень п. 2 ст. 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п. 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали: акт від 01.12.2005р. № 1450/230/33181303 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 27.10.2004р. по 30.06.2005р. в якому зазначено, зокрема, про збільшення чистої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на 4793 грн. за рахунок того, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту вказану суму за податковими накладними, які мали факсимільний підпис; рішення про результати розгляду первинної та повторних скарг.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів, передбачених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно абз. 7 п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними виписаними продавцем за наявності в них підпису відповідальної особи із застосуванням факсиміле.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обовязковому опублікуванню.

Чинним законодавством України не передбачено право Державної податкової адміністрації України встановлювати будь-які доповнення до обовязкових реквізитів податкової накладної, встановлених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Законом України “Про податок на додану вартість”, а тому, зважаючи на вимоги ч. ч. 1 3 ст. 9 КАС України, посилання на неврахування вимог п. 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, безпідставне.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити, а постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. у справі № АС-13/319-06 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.