Ухвала суду № 3891593, 26.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року                                                                               № К-11847/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Руденко Н.В.   

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Імпексагро»

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від           26.04.2007 року

у справі№ 07/402а господарського суду Черкаської області

за позовомПриватного підприємства «Імпексагро»

доДержавної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            Постановою господарського суду Черкаської області від 19.02.2007 року задоволено позовні вимоги ПП «Імпексагро» та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Черкаської ОДПІ від 17.02.2006 року № 000132304/0, від 27.04.2006 року № 000132304/1, від 14.03.2006 року № 000222304/0,                                   від 24.05.2006 року № 000222304/1, від 05.04.2006 року № 0000312304/0, від 27.04.2006 року № 0000312304/1 та податкові повідомлення-рішення ДПІ у                        м. Черкаси від 06.07.2006 року № 000132304/2, № 000222304/2 та № 0000312304/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат на сплату судового збору.

            Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено. Стягнуто з ПП «Імпексагро» на користь Державного бюджету України 1,70 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПП «Імпексагро»  оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року та залишення в силі постанови господарського суду Черкаської області від                 19.02.2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року ПП «Імпексагро», про що складений акт № 243/23-408/32550659 від 14.02.2006 року.

Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі в тексті – Закон № 168/97-ВР) у податковій декларації з податку на додану вартість та у розрахунку суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року включив до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, 112533 грн. податку на додану вартість, фактично сплаченого позивачем у листопаді 2005 року ВАТ «Великобурлуцький сироробний комбінат» за придбані і отримані від останнього у вересні 2005 року товари. До складу податкового кредиту листопада 2005 року ця сума податку на додану вартість не включалася. За висновком перевірки вказане правопорушення призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на 112533грн.

Крім того, відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2005 року ПП «Імпексагро», про що складений акт                        № 441/23-408/32550659 від 14.03.2006 року.

Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у податковій декларації з податку на додану вартість та у розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року включив до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, 104495 грн. податку на додану вартість, фактично сплаченого позивачем у грудні 2005 року, але нарахованого і включеного позивачем до податкового кредиту у попередніх звітних місяцях, у зв’язку з придбанням товарів у ВАТ «Великобурлуцький сироробний комбінат та ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат». За висновком перевірки вказане правопорушення призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року на 104495 грн.

Також відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року ПП «Імпексагро», про що складений акт                      № 596/23-408/32550659 від 05.04.2006 року.

Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у податковій декларації з податку на додану вартість та у розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року включив до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, 15883 грн. податку на додану вартість, фактично сплаченого позивачем у січні 2006 року, але нарахованого і включеного позивачем до податкового кредиту у попередніх звітних місяцях, у зв’язку з придбанням товарів у ТОВ «Ічнянський завод сухого молока та масла». За висновком перевірки вказане правопорушення призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року на  15883 грн.

На підставі висновків даних актів перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

· № 000132304/0 від 17.02.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на 112533 грн.;

· № 000222304/0 від 14.03.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року на 104495 грн.;

· № 0000312304/0 від 05.04.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року на  15883 грн.

Позивач в порядку апеляційного оскарження звертався зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до Черкаської ОДПІ, ДПІ в Черкаській області, ДПА України, рішеннями яких відповідні скарги залишені без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 000132304/1 від 27.04.2006 року,                                 № 0000312304/1 від 27.04.2006 року, № 000222304/1 від 24.05.2006 року та № 000132304/2 від 06.07.2006 року, № 0000312304/2 від 06.07.2006 року, № 000222304/2 від 06.04.2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач мав право на бюджетне відшкодування в грудні 2005 року в сумі 63053 грн., в січні 2006 року – 1065262 грн., в лютому 2006 року – 430062 грн., а не 175586 грн. в грудні 2005 року, 1169757 грн. в січні 2006 року, 445945 грн. в лютому 2006 року.

Суд касаційної інстанції не погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду та вважає обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року, січень, лютий 2006 року - 112533 грн., 104495 грн. та 15883 грн. податку на додану вартість, який був сплачений відповідно у листопаді, грудні            2005 року, січні 2006 року, а включений до податкового кредиту у попередні цим місяцям звітні місяці.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у поточному податковому періоді, визначається сумою податку на додану вартість, фактично сплаченою отримувачем товарів у попередньому звітному періоді незалежно від податкового періоду, у якому ця сума податку на додану вартість була нарахована та включена до податкового кредиту платника податку.

Натомість рядком № 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» визначено, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума ПДВ, з якої утворилось від’ємне значення (котре в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 Розрахунку не відповідає повною мірою положенням абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Отже, включення позивачем до суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року, січень, лютий 2006 року - 112533 грн., 104495 грн. та 15883 грн. податку на додану вартість, який був сплачений відповідно у листопаді, грудні 2005 року, січні 2006 року, а включений до податкового кредиту у попередні цим місяцям звітні місяці, відповідає вимогам підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а тому зменшення відповідачем ПП «Імпексагро» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та спростовують його висновки про правомірність прийнятих податковим органом вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом             ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Імпексагро» задовольнити.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.04.2007 року, а постанову господарського суду Черкаської області від              19.02.2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                   Голубєва Г.К.

                                   Карась О.В.

                                   Федоров М.О.