Ухвала суду № 3891489, 26.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-3479/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“26”  травня 2009 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів:  Карася О.В., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 26 червня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року

у справі №17/176

за позовом Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі по тексту - АТ «Укртатнафта»)

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -          

встановив:

У липні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 10.06.2005р. №0000152305/0/43.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримання належним чином оформлених податкових накладних на підтвердження укладених договорів купівлі-продажу нафти є підставою для включення сум податку на додану вартість (надалі – ПДВ) за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту у відповідні звітні періоди. А отже, позивач вважає неправомірним зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005р. на суму 4347219,00грн..

Постановою господарського суду Полтавської області від 26 червня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 січня 2007р., позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 10.06.2005р. №0000152305/0/43, стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ «Укртатнафта» 3,40грн. судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з порушенням вимог податкового законодавства, а податковий кредит позивачем сформовано за результатами договірних зобов’язань та на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які є документом, що підтверджує сплату покупцем ПДВ у складі ціни товару.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на правомірність висновків судів попередніх судових інстанцій, які підтвердили обґрунтованість позовних вимог, представник позивача просить суд залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджетуза період:березень, квітень2005р., про що складено акт №61/23-312/00152307 від 09.06.2005р.. 

Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 4347219,00грн..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2005р. №0000152305/0/43 у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування - 4347219,00грн..

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2004р. між позивачем та ТОВ «Татарстан-Експорт» було укладено договір купівлі-продажу №2286/2/2120, за умовами якого ТОВ «Татарстан-Експорт» зобов’язувався продати позивачу 3600000,00тон нафти сирої російських родовищ.

На виконання вищевказаного договору та додаткової угоди №4 від 02.02.2005р. згідно акту приймання-передачі нафти №4 від 02.02.2005р. позивач прийняв 12472,00тон нафти на загальну суму 16543484,00грн. (у т.ч. ПДВ – 2757247,40грн.); на виконання додакової угоди №5 до вказаного вище договору, 02.02.2005р. згідно акту приймання-передачі нафти №5 від 02.02.2005р. позивач прийняв 7192,00тон нафти на загальну суму 9359828,00грн. (у т.ч. ПДВ – 1589971,40грн.)

Вказані операціі з купівлі-продажу підтверджуються виданими ТОВ «Татарстан-Експорт» податковими накладними №4/2к, №5/2к на весь обсяг поставленої нафти на загальну суму 26083312,80грн.(в т.ч. ПДВ-4347218,80грн.) а також платіжними дорученнями що підтверджують сплати отриманої позивачем нафти в повному обсязі.

В ході провдення позапланової документальної перевірки податковим органом встановлено, що при продажу нафти імпортованої на митну територію України по ланцюгам від ТОВ «Інкотелм» до АТ «Укртатнафта» надмірна сплата ПДВ не надійшла, оскільки  у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Інкотелм» задекларовані загальні обсяги продажу як такі, що звільнені від оподаткування, а отже, ТОВ «Інкотелм» до бюджету України фактично не було сплачено ПДВ.

Обгрунтовуючи правомірність свого рішення податковий орган у касаційній скарзі зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не враховано під час розгляду справи, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий зв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку, а отже, право на відшкодування виникає лише після фактичного надходження ПДВ до Державного бюджету України від продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем цього податку в ціні придбаного товару.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За таких обставин, з урахуванням того, що позивач не мав господарських взаємовідносин із ТОВ «Інкотелм», а податковий кредит позивача сформовано у т.ч. на підставі податкових накладних ТОВ «Татарстан-Експорт» (який зареєстрований платником ПДВ), колегія суддів  вважає такими, що не ґрунтуються вимогах податкового законодавства висновки відповідача про те, що несплата імпортером суми ПДВ позбавляє позивача права формувати податковий кредит із сум податків, сплачених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 26 червня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.