Ухвала суду № 3891476, 19.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року                                                                               № К-19310/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Руденко Н.В.   

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

на ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007 року

та постановугосподарського суду Донецької області від 06.06.2007 року

у справі№ 31/94агосподарського суду Донецької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

доДержавної податкової інспекції у м. Маріуполі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - 

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 06.06.2007 року у справі № 31/94а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007 року, задоволено позовні вимоги ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Маріуполі № 000122234/0 від 19.12.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у           м. Маріуполі оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 06.06.2007 рокута ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007 року і прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Маріуполі здійснена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість відповідно до наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період грудень 2005 року, січень 2006 року, травень 2006 року, червень 2006 року, за результатами якої складено акт № 78/23-0/00191158 від 18.12.2006 року.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000122234/0 від 19.12.2006 року, яким позивачу визначена сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 839814,33 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування, податковий орган виходив з неможливості встановлення факту надмірної сплати сум податку на додану вартість до бюджету за перевіряємий період по операціях з придбання (продажу) товарів по всьому ланцюгу постачальників до кінцевого виробника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами, серед основних постачальників позивача було ТОВ «ПФК Прометей». Факт сплати податку позивачем постачальникам, в тому числі ТОВ «ПФК Прометей», був підтверджений ДПІ у м. Маріуполі в ході проведеної перевірки і порушень в цій частині не встановлено.

Твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на бюджетне відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб’єкта оподаткування у якості обов’язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007 року та постанову господарського суду Донецької області від 06.06.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                   Голубєва Г.К.

                                   Карась О.В.

                                   Федоров М.О.