Ухвала суду № 3891446, 02.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 р.                                                                                    № К-10867/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.                                           

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз»

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від            18.04.2007 року

у справі№ А36/449 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від                   18.12.2006 року задоволено позов ВАТ «Дніпропетровськгаз» та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську                № 0000158823/3/26967 від 03.11.2006 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1722,98 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від            18.04.2007 року судове рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ «Дніпропетровськгаз» оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року та залишення в силі постанови господарського суду Дніпропетровської області від                   18.12.2006 року.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Дніпропетровськгаз» за період з 01.07.2003 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено акт № 116-08-03/3-03340920/ДСК від 07.04.2006 року.

На підставі висновків даного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000158823/3/26967 від 03.11.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з прибуткового податку з робітників і службовців на загальну суму 2584,47 грн., в тому числі основний платіж –                 861,498 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1722,98 грн.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення пунктів 1.9, 1.13, 1.15 статті 1, підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4, пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.3.14 пункту 4.3 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ВАТ «Дніпропетровськгаз» недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 861,49 грн.

На підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1722,98 грн.

Позивач оскаржив в судовому порядку податкове повідомлення-рішення                  № 0000158823/3/26967 від 03.11.2006 року лише в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 1722,98 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що  відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прибутковий податок з робітників і службовців вважається бюджетними фондом, належить державі або територіальній громаді; діючим законодавством не передбачено подання до податкових органів податкових декларацій з прибуткового податку з робітників і службовців; в період подачі уточнюючих декларацій та проведення перевірки по відношенню до позивача діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Однак суд апеляційної інстанції з вказаними висновками місцевого господарського суду не погодився, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2004 року у справі № Б29/58/04, від 07.07.2004 року у справі № Б29/120/04, від 14.10.2005 року у справі № Б24/235/05 по відношенню до ВАТ «Дніпропетровськгаз» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів- це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у відповідності до статті 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що  мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи те, що зобов’язання зі сплати штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб виникли у позивача відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03.11.2006 року № 0000158823/3/26967, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не поширювалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Посилання суду першої інстанції на те, що діючим законодавством не передбачено подання до податкових органів податкових декларацій з прибуткового податку з робітників і службовців як на підставу задоволення позову, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано помилковим.

Згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Внаслідок перевірки правильності заповнення та надання довідок за формою  № 8-ДР про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб згідно Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451, які позивач подавав до податкової інспекції, було встановлено порушення, в результаті чого недоутримано податок з доходів фізичних осіб.

Довідки за формою № 8-ДР про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб подаються платником податку до контролюючого органу, на підставі довідок здійснюється нарахування та сплата податку.

Крім того, судом апеляційної інстанції спростовано висновок суду першої інстанції про безпідставність застосування спірних штрафних санкцій з посиланням на те, що прибутковий податок з робітників і службовців є бюджетним фондом.

Згідно підпункту 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов’язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов’язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов’язкового платежу).

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не застосоване примусове стягнення на активи позивача;  сума податку була узгоджена в день надання довідки за формою № 8-ДР до податкової інспекції; в наведеній нормі Закону мова йде про податки та збори (обов’язкові платежі), а не про штрафні санкції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                       Голубєва Г.К.

                       Карась О.В.

Федоров М.О.